USS Wasp (CV-7)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
USS «Уосп» (CV-7)
USS Wasp (CV-7)
USS Wasp (CV-7).jpg
Американський авіаносець USS «Уосп» входить до Гемптон-Роудс. 26 травня 1942
Служба
Тип/клас авіаносець типу «Уосп»
Попередній клас типу «Йорктаун»
Наступний клас типу «Ессекс»
Держава прапора США США
Належність US Naval Jack.svg ВМС США
На честь попередніх 8-ми кораблів флоту на ім'я «Уосп»[1]
Верф Fore River Shipyard, Квінсі
Замовлено 19 вересня 1935
Закладено 1 квітня 1936
Спущено на воду 4 квітня 1939
Введено в експлуатацію 25 квітня 1940
На службі 19401942
Загибель потоплений японським підводним човном I-19 15 вересня 1942 під час битви за Гуадалканал
Нагороди Медаль «За службу по захисту США» Медаль «За Американську кампанію» (США) Медаль «За кампанію в Європі, Африці та Ближньому Сході» (США) Медаль «За війну на Тихому океані» (США) Медаль «За перемогу в Другій світовій війні» (США)
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Окупація Ісландії
Середземномор'я
Мальтійські конвої
* Club Run
* Операція «Календа»
Війна на Тихому океані
Битва за Гуадалканал
Параметри
Тоннаж 14 900 тонн (стандартна)
19 423 тонн (повна)
Довжина 210 м — по ватерлінії
225,93 м — найбільша
Ширина 24,67 м — по ватерлінії
33 м — найбільша
Висота 6,1 м
Технічні дані
Силова установка 2 × парових турбіни Parsons
6 × парових котлів Parsons
Гвинти 2
Потужність 70 000 к.с.
Швидкість 29,5 вузлів (54,6 км/год)
Дальність плавання 12 000 миль (22 000 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж 1 800 офіцерів та матросів (мирний час)
2 167 (війна)
Озброєння
Артилерія 8 × 127-мм універсальних гармат 5"/38 Mark 12
Зенітне озброєння 16 (4 × 4) × 28-мм автоматичних зенітних гармат 1,1" Mark 1/1
24 × 12,7-мм зенітних кулеметів Browning M2
Авіація до 84 палубних літака

«Уосп» (англ. USS Wasp (CV-7) — військовий корабель, авіаносець однойменного типу ВМС США за часів Другої світової війни.

Історія створення[ред.ред. код]

«Уосп» 27 грудня 1940 року

Рішення побудувати авіаносець «Уосп» було прийняте 27 березня 1934 року - ще до вводу у стрій «Рейнджера». До того часу стало зрозуміло, що стандартна водотоннажність останнього перевищить передбачену проектом мінімум на 700 тонн. Американці, на відміну від японців, чесно виконували вимоги Вашингтонського морського договору. Оскільки при проектуванні нового корабля вкластись в 13500 тонн, що залишились, було нереально, вирішили переобладнати «Ленглі» в авіатранспорт та побудувати новий, можернізований варіант «Рейнджера» з покращеними ходовими характеристиками, легшим бронюванням та більшою авіагрупою. Водотоннажність нового корабля довелось обмежити 14700 тоннами. Замовлення на будівництво був виданий 19 вересня 1935 року. Закладений 1 квітня 1936 року, спущений на воду 4 квітня 1939 року. 15 травня 1940 увійшов до складу ВМС Сполучених Штатів.

«Уосп» став останнім авіаносцем, побудованим в рамках обмежень Вашингтонського морського договору.

Конструкція[ред.ред. код]

Корпус[ред.ред. код]

Конструкція «Уоспа» мала декілька оригінальних особливостей. Унікальною рисою корабля став асиметричний корпус - так проектувальники компенсували вагу острівної надбудови без укладання баласту по лівому борту. Крім того, авіаносець вирізнявся незвичайним ешелонним компонуванням машинно-котельних вдділень, пізніше повтореним в авіаносцях типу «Ессекс». В цілому механізми «Уоспа» виявились вдалими: на випробуваннях корабель розвинув потужність 73906 к.с. та швидкість 30,7 вузлів.

Політна палуба (224 х 24,4 м) простягалась на всю довжину корпуса. Ангар був одноярусним (159,1 х 19,2 х 5,23 м) та досить містким - в ньому могли розміщуватись 72 літаки. Підйом літаків на палубу здійснювали 2 ліфти розміром 14,6 х 13,4 м та вантажопідйомністю 7,7 тонн. Крім того, в носовій частині по лівому борту як експеримент встановили додатковий бортовий літакопідйомник Т-подібної форми. Його випробування пройшли успішно, і на авіаносцях типу «Ессекс» застосували подібні ліфти, але значно більших розмірів.

На кораблі були встановлені 4 гідропневматичні катапульти Н-II. Дві з них розміщувались на верхній палубі, ще дві - в ангарі поперек корпуса. Аерофінішери Мк.4 розташовувались на носі та на кормі - це забезпечувало посадку літаків з обох боків палуби. Запас бензину складав 414430 літрів.

Бронювання[ред.ред. код]

Бронювання через обмежену водотоннажність було дуже легким. Нижня (броньова) палуба мала товщину 31 мм. Ангарна та верхня палуба ніякого захисту не мали. Замість броньового поясу застосовувалась потовщена (16-19 мм) обшивка в райрні ватерлінії. Лише відсік рульової машини мас досить сильне бронювання: вертикальне 87 мм, горизонтальне 31 мм.

Озброєння[ред.ред. код]

Авіаносець був озброєний 8 127-мм одинарними гарматними установками, 4 зчетвереними 28-мм автоматами та 24 12,7-мм зенітними кулеметами. Через нетривалу службу «Уост» не зазнав суттєвих модернізацій. В січні 1942 року на ньому встановили радар СХАМ-1. В травні-червні було посилене зенітне озброєння: замість кулеметів встановили 32 20-мм «Ерлікони», а в кормовій частині по лівому борту додали 40-мм «Бофорс».

Бойове застосування[ред.ред. код]

Дії в Атлантичному океані[ред.ред. код]

«Уосп» та важкий крейсер Wichita в Скапа-Флоу
«Спітфайри» та «Велдкети» на палубі «Уоспа» 19 квітня 1942 року

З 1 червня 1940 року, після завершення курсу бойової підготовки корабель брав участь у «Нейтральному патрулі» в Атлантиці. До березня 1942 року він супроводжував конвої та вів пошук кораблів противника. В квітні-травні авіаносець тимчасово входив до складу британського флоту метрополії та брав участь у 2 операціях з перекидання винищувачів на Мальту (20.04.1942 та 9.05.1942).

Мальта - ключовий пункт Середземномор'я. Острів розташований майже за 1000 миль від Гібралтару та за 800 миль від Александрії. В той час він опинився в оточенні аеродромів країн Осі, розташованих в Сіцілії, Італії, Сардинії, Греції та Лівії. У лютому 1942 року на острів було скинуто близько 1000 тонн бомб, в березні ця кількість збільшилась до 2170 тонн, в квітні до 6728 тонн. Для оборони Мальти були потрібні сучасні винищувачі, але вони не мали достатнього радіусу дії для перельоту з Англії через Гібралтар. Доставити їх могли тільки авіаносці, але у англійців на середземноморському театрі воєнних дій був в строю тільки один «Ігл». У зв'язку з цим Адміралтейство попросило в американців для допомоги авіаносець «Уосп».

Отримавши нове завдання, «Уосп» прибув у Глазго. Там він взяв на борт 47 літаків «Спітфайр»і під охороною лінійного крейсера «Рінаун» та шести есмінців вирушив на Мальту. Перехід на південь пройшов без особливих пригод. Кораблі йшли з таким розрахунком, щоб вночі 18 квітня пройти повз мис Еспартель, а о 2 ночі 19 квітня пройти траверз мису Європа і тим самим уникнути уваги іспанських та італійських літаків-розвідників. Зліт літаків планувалось здійснити приблизно за 50 миль на північ від Алжиру. О 4 годині ранку 20 квітня з «Уоспа» почали злітати літаки. Перші 11 палубних винищувачів піднялись в повітря для розвідки, за ними злетіли «Спітфайри» з британськими екіпажами. До 5.01 всі 54 літаків вже були в повітрі.

Як тільки всі літаки піднялись в повітря, з'єднання лягло на зворотній курс. Об 11.47 на «Уоспі» прийняли повідомлення, що всі «Спітфайри» благополучно приземлились на аеродромі Мальти. Виконавши завдання, авіаносець вночі 21 квітня пройшов Гібралтар і 26 квітня прибув у Скапа-Флоу.

В повторній операції «Уосп» доставив на Мальту ще 46 винищувачів. На цей раз до нього приєднався британський «Ігл».

Блокада Мальти тривала до кінця липня, але врешті-решт англійська авіація, отримуючи підкріплення, змогла вирвати ініціативу з рук противника. На зміну битві у повітрі прийшла битва за комунікації. А «Уосп» 18 травня вирушив до США.

Бойові дії на Тихому океані[ред.ред. код]

Палаючий «Уосп» незабаром після торпедування

Після повернення в США в червні авіаносець вирушив у Тихий океан. В серпні він супроводжував військові конвої на Гуадалканал. Під час одного з таких походів 15 вересня 1942 року «Уосп» атакував японський підводний човен I-19 і досяг влучання трьох торпед в носову частину правого борту. В цей момент на авіаносці здійснювалась заправка літаків і всі бензопроводи були заповнені пальним. Внаслідок вибухів торпед на кораблі розпочались пожежі, а бензин, що вилився з бензопроводів, збільшив полум'я, яке швидко розповсюджувалось по кораблю. Корпус «Уоспа» струсонули внутрішні вибухи, і незабаром стало ясно, що пожежа вийшла з-під контролю. Система пожежогасіння вийшла з ладу.

Це була найуспішніша торпедна атака Другої світової війни. Підводний човен здійснив 6-торпедний залп: 3 торпеди влучили в «Уосп», четверта - в лінкор «Норт Керолайн», п'ята потопила есмінець «О'Браєн», а шоста ледве не влучила у «Хорнет».

«Уосп», прийнявши велику кількість води, сильно нахилився. Після 6 годин відчайдушної боротьби особовий склад був знятий з корабля, після чого він палав ще 3 години. Згодом есмінець «Ленсдаун» потопив «Уосп», випустивши по ньому 4 торпеди. Втрати екіпажу склали 193 чоловік вбитими та 366 пораненими.

Характеристика проекту[ред.ред. код]

«Уосп» продемонстрував найнижчу живучість зі всіх американських авіаносців, і його втрата стала важливим уроком. За висновком слідчої комісії, найбільших пошкоджень завдала третя торпеда, так як перші дві не пошкодили машинне відділення та допоміжну енергосистему. Проте чисельні вибухи та вібрація корпуса вивели з ладу електричні розподільчі щити та систему боротьби за живучість авіаносця. Серія вибухів бомб, торпед, боєприпасів та паливних баків літаків, яка сталась потому, остаточно зруйнувала корабель.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Координати: 12°24′58″ пд. ш. 164°08′00″ сх. д. / 12.41611° пд. ш. 164.13333° сх. д. / -12.41611; 164.13333

  • Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А.Е.Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002
  • К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер с англ. - Москва: Омега,2006 — 256 с.
  • Naval History and Heritage Command. «Ranger, Yorktown & Wasp class aircraft carriers, (CV 4-8). (Fiscal Years 1930, 1934, 1936 & 1939)». Online Library of Selected Images: U.S. Navy Ship Types — Fleet Aircraft Carriers. Naval History and Heritage Command.
  • Lundstrom, John B. (2005). First Team And the Guadalcanal Campaign: Naval Fighter Combat from August to November 1942. Naval Institute Press.

Відео[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Назва корабля має подвійне значення: з одного боку — оса, з іншого гра слів: WASP — White Anglo-Saxon Protestant — білий англо-саксонський протестант