U 1 (тип підводних човнів Німеччини)
| U-1 | ||
 | ||
| Під прапором | .svg){kind=small} Німецька імперія
| |
| Спуск на воду | 4 квітня 1905 (1 човен) | |
| Виведений зі складу флоту | 19 лютого 1919 | |
| Сучасний статус | став музейним експонатом | |
| Проєкт | ||
| Розробник проєкту | Germaniawerft, Кіль | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 10,8 вузлів (20 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 8,7 вузлів (16,1 км/год) | |
| Гранична глибина занурення | 30 м | |
| Автономність плавання | 1 діб | |
| Екіпаж | 12 осіб (2 офіцери) | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 42,39 м | |
| Ширина корпусу найб. | 3,75 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 3,17 м | |
| Водотоннажність надводна | 234 (238)т | |
| Озброєння | ||
| Торпедно- мінне озброєння |
1 носовий ТА калібру 17.5" (450-мм), 3 торпеди | |
 Зображення на Вікісховищі |
||
U 1 (тип підводних човнів Німеччини) — перший німецький підводний човен замовлений для ВМФ Німецької імперії.[1] Замовлений 3 грудня 1904 року, закладений в жовтні 1905, спущений на воду 4 серпня 1906, переданий флоту 14 грудня 1906 року, виведений з флоту 19 лютого 1919. В часи Першої світової війни вважався вже застарілим і використовувався тільки як навчальний
Конструкція[ред. | ред. код]
Човен був спроєктований іспанським інженером Раймондо Лоренцо (Raimondo Lorenzo d'Equevilley Montjustin), який працював в німецькій компанії Круппа, на базі човнів типу «Карп». В ньому появилися баластні цистерни, замість занурення на рулях завдяки швидкості човна. Був більший діаметр міцного корпусу і сам цей корпус був посилений. Замість бензинового двигуна був встановлений гасовий, з метою запобігання пожеж, котрі часто траплялися на попередніх типах човнів.
Електричні двигуни Körting не могли змінювати швидкість обертання, тому на човні «U-1» були встановлені гребні гвинти з регульованим кутом обертання, але ця система виявилася неприйнятною і більше вже ніколи не використовувалася на інших човнах.
Історія[ред. | ред. код]
Будівництво човна було розпочато восени 1904 року. А ходові випробування були розпочаті в серпні 1916 року, на рік пізніше запланованого. Зазнавши зіткнення під час навчань в 1919 році човен був проданий музею в Мюнхені, де був відновлений і виставлений як музейний експонат. Велика частина правої частини корпусу була видалена, аби відвідувачі могли бачити внутрішню частину човна.
Див. також[ред. | ред. код]
- Теорія підводного човна
- Підводні човни атомні за типами і країнами
- Дизельні підводні човни (за типами і країнами)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Showell, p. 30
Література[ред. | ред. код]
- U-boat.net. List of all U-Boats – U 1. Архів оригіналу за 26 червня 2010. Процитовано 3 August 2006.
- Jameson, William (1965). The Most Formidable Thing: The Story of the Submarine from Its Earliest Days to the End of World War I. Rupert Hart-Davis. ISBN 0-7603-1345-8.
- Miller, David (2003). The Illustrated Directory of Submarines. MBI Pub. Co. ISBN 0-7603-1345-8.
- Robert C. Stern. Battle Beneath the Waves: U-boats at War, Cassell Military Paperbacks, 2002. ISBN 0-304-36228-X
- Showell, Jak (2006). The U-Boat Century, German Submarine Warfare 1906-2006. Great Britain: Chatham Publishing. ISBN 1-86176-241-0.
- Gröner, Erich (1985). U-Boote, Hilfskreuzer, Minenschiffe, Netzleger, Sperrbrecher (German) . Т. III. Koblenz: Bernard & Graefe. ISBN 3-7637-4802-4.
{{cite book}}: Проігноровано|work=(довідка) - Ariane Stürmer: Erstes deutsches U-Boot U-1 — Stotterstart für die Wunderwaffe [Архівовано 8 лютого 2014 у Wayback Machine.], auf: SPIEGEL-Online — einestages, 24. Januar 2011.
| ||||||||||||||