VEGA (ракета-носій)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
VEGA (ракета-носій)
Vega.svg
Призначення Ракета космічного призначення
Виробник ESA, ASI, Avio+КБ Південне
Країна Європейський Союз Європейський Союз+Україна Україна
Розміри
Висота 30 м м
Діаметр 3 м м
Маса 137,000 кг кг
Ступенів 4
Вантаж
Вантаж на
LEO		 1,500 кг кг
Історія запусків
Космодроми Куру
Всього запусків 1
Частково невдалих Перший ступінь
Двигуни 1 P80
Тяга 3040 kN кН
Тривалість горіння 107 секунд с
Паливо Тверде
Другий ступінь
Двигуни Маршевий 1 Zefiro 23
Тяга 1200 kN кН
Тривалість горіння 71.6 секунд с
Паливо Тверде
Третій ступінь
Двигуни 1 Zefiro 9
Тяга 84,9 kN кН
Паливо Тверде
Четвертий ступінь
Двигуни 1 AVUM
Тяга 2.45 kN кН
Тривалість горіння 315.2 с
Паливо N2O4+C2H8N2

VEGA — ракета-носій легкого класу, що з 1998 року розробляється спільно Європейським космічним агентством (ESA) та Італійським космічним агентством (ASI). Ракета названа на честь найяскравішої зірки північної півкулі.

Спочатку проект «Вега» розроблявся з початку 1990-х ASI, як заміна РН «Скаут» виробництва НАСА. 27-28 листопада 2000-го року проект «Вега» прийнятий в програму ракети-носія (РН) «Аріан».

Перший запуск здійснений 13 лютого 2012 року, з космодрому Куру (Французька Гвіана).

Зміст

Історія створення [ред.]

Спочатку проект Vega (Vettore Europeo di Generazione Avanzata) розроблявся з початку 1990-х Італійським космічним агентством, як заміна РН Scout виробництва США. 27-28 листопада 2000-го року програма «Вега» прийнята в програму РН «Аріан».

На початку 1990-х років ряд європейських держав виступив з ініціативою створення легкого носія, який служив би доповненням до важкого сімейства РН Ariane. Італійське космічне агентство ASI активно просував концепцію, засновану на своїх попередніх напрацюваннях в області ракетних двигунів твердого палива (РДТТ).

Італійське космічне агентство ASI ще в грудні 1997 р. оголосило про те, що в країні розроблені РН сімейства Vega («Вега»), роботи по якому велися з 1988 р. фірмою BPD Difesae Spazio. Спочатку планувалося збільшити вантажопідйомність американської РН Scout-Gl вдвічі, оснастивши її двома твердо-паливними навісними прискорювачами РАР від носія Ariane-4. Для проведення експериментів з мікрогравітації передбачалася установка повертається капсули. Запуски передбачалося здійснювати з плавучої стартової платформи San Marco, розташованої недалеко від екватора в затоці Формоза біля берегів Кенії. Вартість робіт оцінювалася в 200 млн дол., Перший запуск намічався на 1995 р.

Цей проект, відомий як Scout-2 або San Marco Scout, B 1993 р. як чисто італійська розробка був перероблений під технологію РДТТ Zefiro («Зефір»), створених на базі прискорювачів РАР, але з хитним соплом. У 1991 р. було проведено чотири стендових вогневих випробування, а проведення 18 березня 1992 р. на військовому полігоні в Сардинії перше льотне випробування зв'язки з трьох двигунів Zefiro було частково успішним. Передбачалося закінчити наземні випробування до середини 1995 р. і виконати два кваліфікаційні польоту носія в кінці того ж року, з тим щоб почати експлуатацію в середині 1996 р.

Однак в 1994 р. графік робіт був змінений і ракета отримала нинішню назву Vega. Крім основного варіанта Vega-KO пропонувалися варіанти К2 та К4 з двома або чотирма РДТТ Zefiro як навісних прискорювачів, проте врешті-решт від прискорювачів відмовилися.

Програма Vega була офіційно прийнята ЄКА в червні 1998 р., але фінансування обмежувалося лише початковим етапом. Подальші кроки вимагали схвалення програми міністрами держав — членів ЄКА на їх зустрічі в Брюсселі в травні 1999 р. Але тоді до угоди прийти не вдалося через розбіжності з приводу участі в програмі різних країн. Подальший період невпевненості стимулював ряд переговорів, націлених на пошук прийнятного компромісу. Зрештою консенсус був досягнутий, і роботи по проекту легкого носія продовжені.

Формально проект фінансування програми Vega в обсязі 335 млн євро був представлений державам — учасникам ЄКА в грудні 2000 р. Італія є найбільшим джерелом фінансування програми (65 %), далі йдуть Франція (12.43 %), Бельгії (5,63 %), Іспанію (5 %), Нідерланди (3,5 %), Швейцарії (1,34 %) і Швеції (0,8 %).

Призначення [ред.]

Плановане корисне навантаження РН «Вега» складе 1500 кг на кругову орбіту висотою 700 км.

Останнім часом намітилася необхідність виведення на полярні кругові низькі орбіти від 300 до 2000 кг супутників. Як правило, це низькобюджетні проекти дослідних організацій та університетів зі спостереження землі в наукових місіях, а також розвідувальних супутників, наукових супутників і аматорських супутників. РН такого класу присутні в лінійці космічних носіїв різних країн, наприклад, індійська «PSLV», російські «Дніпро» і «Рокот», американські «Антарес» і «Фелкон», китайська «Великий похід-2C».

Ракета призначена для перевезення невеликих корисних навантажень на орбіту, від 300 до 2000 кг в низькі орбіти або полярні, особливо сонячно-синхронну, Ймовірно, буде можливість вивести два-три невеликих супутника на різні орбіти, що є рідкістю для таких невеликих ракет космічного призначення.

Arianespace здійснює маркетинг носія Вега, як системи, призначеної для місії на низькі навколоземні і сонячно-синхронні орбіти. Проте в першому кваліфікаційному запуску VEGA повинна доставити основним корисним навантаженням апарат масою 400 кг, LARES (супутникове ТБ), на орбіту висотою 1450 км з нахилом 71,5 град.

В рамках перших кваліфікаційних випробуваннь планується вивести на орбіту ряд супутників: LARES; ALMASat 1; AtmoCube; E-Star; Goliat; OUFTI 1; PW Sat 1; UNICubeSat; UWE; XaTcobeo.

Оцінка проекту, його значення і перспективи [ред.]

Оцінка і значення носія для Європейського космосу [ред.]

З появою РН «Вега» ЄКА отримує в свою лінійку носій легкого класу і закриває всю лінійку РН всіх класів. До цієї лінійці відносяться важкий «Аріан-5» і що з'явився в розпорядженні ЄКА середній російський носій «Союз-СТ»:

Вега Союз-СТБ Аріан-5
Клас Легкий Середній важкий
Маса, т 137 313 777
Довжина, м 30 51,1 59
Число ступенів 4 3 2
Паливо РДТТ / НДМГ + АТ гас + кисень гас + кисень
Корисне навантаження на НОО, кг 1 500 — 2 000 9 000 — 9 200 16 000 — 21 000
Корисне навантаження на ССО, кг — 4 900 6 200 — 10 500

Значення і цілі проекту [ред.]

  • Можливість виведення невеликих супутників розробки європейських інститутів на полярну орбіту;
  • Менша залежність європейських космічних розробників від сторонніх космічних агентств;
  • Залучення коштів за виведення зарубіжних супутників за рахунок здешевлення вартості виводу і надійності носія;
  • Дослідження нових технологій в області аерокосмічних полімерних матеріалів і твердопаливних двигунів для ракет-носіїв;
  • Отримання нових даних про навколоземному космічному просторі, завдяки програмі «CubeSat».

Перспективи носія і розвиток конкуруючих легких проектів [ред.]

Знадобилося 25 років розробки, кількох відстрочок і понад 700 млн €, щоб європейська бюджетна РН «Вега» була остаточно готова до першого свого польоту. РН «Вега» — найменший з 3 носіїв ЄКА. Космічне агентство розраховує, що нова ракета зможе задовольнити запити ринку по запуску невеликих науково-дослідних супутників і зробить космічні дослідження доступними для університетської науки[1]. РН буде використовуватися в основному для супутників, що ведуть спостереження за поверхнею Землі.

У подальшій перспективі виконати 5 запусків до 2016 року. Їх оплатить ЄКА, супутники якого і будуть основними вантажами РН «Вега» в найближчі роки. У космос вирушать «Sentinel-2, −3», «Proba-V» і «Aeolus», а також науковий супутник для вивчення гравітаційних хвиль «LISA-Pathfinder». Після 2016-го року ESA буде самостійно шукати комерційне навантаження на ринку. В якості потенційних клієнтів розглядаються національні космічні агентства, університети та комерційні компанії.

Після вдалого завершення першого запуску, РН «Вега» буде виконувати 3-5 місій y рік, а орієнтовна вартість запуску складе 4-5 мільйонів доларів США[2][3].

Конструкція [ред.]

«Вега» розробляється як моноблочна ракета, що включає три твердопаливні щаблі й космічну головну частину (КГЧ) з додатковою ступінню на рідкому паливі, розташовану в головному обтікачі (ГО). Три твердопаливних ступені виводять КГЧ на низьку орбіту. Рідинна ступінь, звана «Верхнім модулем доведення й орієнтації» AVUM (Attitude and Vernier Upper Module), використовується, щоб поліпшити точність первинного виведення (компенсувати розсіювання характеристик РДТТ) для «скруглення» орбіти і виконання маневру відомості з орбіти порожній щаблі. Модуль також забезпечить управління креном при роботі третього ступеня і тривісне управління на балістичних ділянках польоту і перед відділення КН.

Перший ступінь Другий ступінь Третій ступінь Четвертий ступінь
Найменування P80 Zefiro 23 Zefiro 9 AVUM
Висота 10.5 м 7.5 м 3.85 м 1.74 м
Діаметр 3 м 1.9 м 1.9 м 1.9 м
Маса палива 88 т 23.9 т 10.1 т 0.55 т
Тяга (макс) 3,040 кН 1,200 кН 213 кН 2.45 кН
Коеффіцієнт розширення сопла 16 25 56 -
Час работи 107 с 71.6 с 117 с 315.2 с

Р80 [ред.]

Перший ступінь РН має довжину 10,5 м, діаметр 3 м, маса палива — 88 т, двигун РДТТ, тяга 3040 кН, коефіцієнт розширення сопла 16, Час роботи 107 с. Виготовлена ​​з поліволокна, сопло двигуна оснащено електроприводом відхилення. 30 листопада 2006 було успішно завершено перше випробування. 4 грудня 2007 успішно пройшло друге випробування, в результаті якого була досягнута тяга 190 тс при тривалості роботи 111 с, параметри роботи двигуна перебували в межах заявлених.

Перший ступінь «Веги» включає в себе новий РДТТ P80 (розроблений по паралельній програмі), конструктивні елементи, необхідні для з'єднання з другим ступенем, з наземною інфраструктурою і з ведучим вузлом бортового радіоелектронного обладнання (БРЕО) ступені.

Двигун P80 адаптований під малу РН Vega, але його масштаб дозволяє застосувати ці технології на новому поколінні твердопаливних стартових прискорювачів для Ariane 5

Zefiro 23 [ред.]

Розвиток двигуна Zefiro було ініційовано компанією «Avio» і профінансовано як «Avio», так і ISA. Є другою сходинкою РН «Вега». Виготовлена ​​з вуглецево-епоксидного волокна, а сопло з вуглецево-фенольного волокна з вуглецево-волоконними вставками. Використання цих матеріалів обумовлено зменшенням ваги конструкції, так і збільшення її міцності. Довжина — 7,5 м, діаметр — 1,9 м, маса палива — 23,9 т, тяга — 1200 кН, коефіцієнт розширення сопла — 25, час роботи 71,6 с. Перший успішний запуск був здійснений 26 червня 2006 в Сальто-ді-Квір, Сардинія, Італія. Другий запуск 27 березня 2008 був успішно завершений присвоєнням кваліфікації ступеня ракети-носія.

Двигун для другого ступеня Vega — подовжений варіант італійського РДТТ Zefiro 16, зі збільшеною до 24 т масою палива. Три двигуна Zefiro пройшли вогневі стендові випробування (в червні 1998 р., червні 1999 р. і грудні 2000 р.) з позитивними результатами. Новий подовжений РДТТ, відомий як Zefiro 23, має легкий корпус з КМ, виготовлений шляхом спіральної намотки вуглецевої нитки з епоксидним єднальним, теплоізоляцію на базі пластика EPDM малої щільності і рухоме сопло з гнучким шарніром.

Циліндрична шашка палива НТРВ 1912 має зіркоподібний внутрішній канал в хвостовій частині двигуна. Тиск в камері згоряння Zefiro 23 дорівнює 95 бар, максимальна тяга в вакуумі — 1200 кН. Сопло має діаметр критичного перерізу 294 мм і ступінь розширення (геометричну) приблизно 25. Номінальний час роботи РДТТ на другій — приблизно 71 сек.

Крім двигуна Zefiro, друга ступінь включає елементи конструкції, необхідні для її сполучення із суміжними східцях і ведучим вузлом БРЕО. Стики в «полярних» областях двигуна і межступенчатие фланці — з високоміцного алюмінію. Перехідник між другою і третьою ступенями — алюмінієва циліндрична конструкція.

Zefiro 9 [ред.]

Порівняння ракет носіїв VEGA та Ariane-5

Другий ступінь РН має довжину — 3,85 м, діаметр — 1,9 м, маса палива — 10,1 т, тяга — 213 кН, коефіцієнт розширення сопла — 56, час роботи 117 с. Перші випробування успішно були проведено 20 грудня 2005 року на полігоні Сальто-ді-Квір, на південно-східному узбережжі Сардинії, Італія. Друге випробування відбулося 28 березня 2007 року в Сальто-ді-Квір. Однак, на 35-й секунді роботи двигуна відбулося різке падіння внутрішнього тиску, що призвело до втрати тяги. Це було викликано конструкційними недоліками. 23 жовтня 2008 були проведені успішні повторні випробування з модифікованим соплом, зареєстрованому, як Zefiro-9A. 28 квітня 2009 на полігоні Сальто-ді-Квір були проведені остаточні вогневі випробування з присвоєнням кваліфікації щаблі РН Вега.

Двигун третього ступеня РН Vega — укорочений РДТТ Zefiro 16 з зменшеною до 9.5 т масою палива. По конструкції він аналогічний двигуну другого ступеня.

Тиск в камері згоряння Zefiro 9 дорівнює 67 бар, а максимальна тяга в вакуумі — 280 кН. Сопло має діаметр критичного перерізу 164 мм і геометричну ступінь розширення 56. Займання відбувається після декількох секунд стадії пасивного польоту (в залежності від необхідної траєкторії), після вигоряння Zefiro 23. Номінальний час роботи РДТТ — приблизно 116 сек.

Міжступінчатий перехідник з'єднує Zefiro 9 із AVUM, а також БРЕО і системою безпеки ступеня.

AVUM [ред.]

AVUM (англ. Altitude Vernier Upper Module) — четверта ступінь РН «Вега». Довжина — 1,74 м, діаметр — 1,9 м, маса палива — 550 кг, тяга — 2,45 кН, Час роботи — 315,2 с. Обладнана некріогенним ЖРД закритого циклу з багаторазовим увімкненням. Пальне — несиметричний диметилгидразин, Окислювач — азотний тетраоксид. Ступінь обладнана двигуном і авіонікою. Містить основні компоненти авіоніки РН.

Верхній ступінь AVUM включає дві секції. У першій встановлені елементи рухової установки (ДУ) АРМ (AVUM Propulsion Module), у другій — відсік обладнання ААМ (AVUM Avionics Module).

APM забезпечує управління орієнтацією і осьову тягу на заключних стадіях польоту «Вега», виконуючи наступні функції:

  • управління креном на ділянці роботи третьої і четвертої ступенів;
  • управління орієнтацією при пасивному польоті і на орбіті;
  • корекцію помилок швидкості через розкиду характеристик РДТТ;
  • імпульс швидкості для виконання скруглення орбіти;
  • націлювання супутника;
  • маневр при відділенні супутника;
  • відведення порожній щаблі з орбіти.

Загальна маса палива — 250 — 500 кг в залежності від конфігурації РН і планованої місії.

КГЧ, крім щаблі AVUM і обтічника, включає адаптер КН (передбачається використовувати існуючий адаптер РН Ariane діаметром 937 мм). ГО висотою 7.9 м має складну конструкцію (дві композитні вуглець-вуглецеві оболонки і стільниковий алюмінієвий заповнювач) з циліндричною частиною зовнішнього діаметра 2.6 м і довжиною 3.5 м.

Скидання ГО здійснюється за допомогою спрацьовування замків і подовженого піротехнічного заряду на ділянці пасивного польоту між роботою РДТТ другої і третьої ступенів.

Базова архітектура БРЕО «Вега» відповідає підходу, аналогічного концепції Ariane 5, і включає чотири головних підсистеми:

  • Електроживлення та розподілу енергії;
  • Телеметрії;
  • Локалізації несправностей і безпеки;
  • Управління польотом і введення польотних завдань.

Участь України [ред.]

У 2004 р. Державне конструкторське бюро «Південне» отримало право постачати ракетні двигуни для європейської ракети-носія Vega в рамках контракту з італійською фірмою Avio[4]. У рамках контракту з компанією Avio (Італія), КБ «Південне» веде розробку маршового двигуна VG 143, що входить до складу рідинної рухової установки розгінного блоку європейської РН VEGA і призначеного для створення тяги, управління вектором тяги по тангажу і рисканню, здійснення маневрування розгінного блоку, відведення розгінного блоку з орбіти[5]. КБ Південне протягом чотирьох років працювало над створенням унікального розгінного блоку — рідинного ракетного двигуна 4-ї ступені РД-868Р з тягою 250 кг.

18 липня 2006 в КБ Південне розпочато кваліфікаційні вогняні випробування блоку маршового двигуна VG 143.

13 квітня 2010 ДП ВО ПМЗ, за кресленнями ДП КБ «Південне», зібрало і здало Замовнику Першу льотну модель блоку маршового двигуна (БМД) керуючого модуля IV ступеня ракети-носія. БМД упакований в контейнер і буде відправлений у Авіо (Італія) до кінця квітня 2010 року[6]. Так розпочалася передача серійних двигунів замовнику.

Етапи виконання контракту [ред.]

27 липня 2006 року проведено перше настроювальне випробування.

18 липня 2006 в КБ Південне розпочато кваліфікаційні вогняні випробування блоку маршового двигуна VG 143

13 квітня 2010 року розпочалася передача серійних двигунів замовнику.

Перспектива співпраці [ред.]

Однак європейські розробники планують замінити на цій ракеті український розгінний блок. Зараз розгінний блок Vega працює на класичних висококиплячих компонентах, але європейці хочуть відмовитися від використання цього токсичного, хоч й ефективного палива. Вони мають намір перевести розгінний блок на кисень-метанове ракетне паливо. До його виробництва планують залучити Німецький концерн Astrium. Втім на даний момент планується близько 17 запусків носія в найближчі 5 років. Ці запуски будуть здійснені з використанням українського четвертого ступеня[7].

Планується, що європейська версія четвертого ступеня не буде знижувати енергетичні можливості носія Vega.

Стартовий комплекс [ред.]

На даний момент запуск ракети планується здійснювати з майданчика ELV космодрому Куру (Французька Гвіана). ELV — Encemble de lancement Vega (фр. Майданчик для запуску Веги) був переобладнаний з ELA-1 — старої площадки для запуску РН «Європа», Аріан — 2,3. Після побудови майданчик називалася CECLES і використовувалася для запуску РН «Європа-2».

Перший запуск з майданчика був здійснений 5 листопада 1971 року. Запуск закінчився невдало. Стартовий майданчик був зруйнований. У 1979 році майданчик відновили для запуску РН Аріан-1, а 24 грудня 1979 року був здійснений перший запуск, який пройшов успішно. Майданчик назвали ELA-1, скорочення від Encemble de lancement Ariane (фр. Майданчик для запуску Аріан). 31 травня 1986 був успішно проведений запуск РН Аріан-2, а 4 серпня 1984 року був успішно проведений запуск РН Аріан-3. У 1988 році майданчик перейменували в ELA-1, так як була введена в лад ELA-2 для Аріан-4. Експлуатація Аріан-1 була припинено 22 лютого 1986, Аріан-2 — 2 квітня 1989 року, Аріан-3 — 12 липня 1989 року. Майданчик ELA-1 був зруйнований. У 2011 році майданчик був відновлений для проекту «Вега».

Стартовий комплекс ЄКА (Гвіанський космічний центр CSG в Куру, Французька Гвіана) дозволяє виводити КА при різному азимуті пуску (екваторіальні, полярні і проміжні способи). Стартова площадка, відібрана для «Вега», розташована між комплексами для пуску Ariane 4 і Ariane 5. Новий наземний сегмент використовує існуючу інфраструктуру, включаючи стартовий стіл ELA-1, який був спочатку побудований для Ariane 1, і Центр управління Ariane 5. Збірка РН та операції інтеграції будуть виконуватися на стартовому столі в новому пересувному спорудженні BIV (Bailment d'lntegration Vega), яке буде приділятися після заключної збірки. Управління операціями по запуску буде проводитися зі спеціальної кімнати в межах Центру управління Ariane 5 (CDL-3).

Конкуренти [ред.]

Порівняння характеристик РН легкого класу
Ракета-носій Країна Перший політ кількість запусків в рік (всього) Широта СК Старт. маса, т Маса КН, т Успішних. пусків, % вартість пуску, млн $
НОО¹ ГПО ССО²
«Дніпро»[8] Україна Україна / Росія Росія 21.04.1999 1-3 (17) 46° / 51° 211 3,7 2,3 94 % 30,7[9]
«Рокот»[10] Росія Росія 20.11.1990 1-2 (18) 46° / 62° 107,5 2,1 1,6 89 % 22,5 (€15)[11]
«Вега»[12] Європейський Союз Європейський Союз 13.02.2012 2(1) 5° 137 2,3 1,6 100 % (1 пуск) 42[13]
«Циклон-4»[14] Україна Україна кінець 2014 [15] 0 2,3° 193 5,5 1,6 3,7 23³
«Союз-2.1в»[16] Росія Росія ІІ квартал 2013 0 62°/46°/5° 160 2,8 1,4⁴
«Ангара 1.2»[17] Росія Росія 2013 0 62° 171 3.8
«Антарес»[18] США США 21.04.2013 [19] 3-4 (1) 38° 240 5,6 4,4 100% (1 пуск)
¹ — висота 300 км, нахил відповідає космодрому; ² — висота 300 км, нахил 98°; ³ — оцінка, 2007; ⁴ — висота 835 км

На світовому ринку запуску носіїв легкого класу Vega за потужністю конкурує з:

Примітки [ред.]

  1. ↑ [«Вега» сделает космические полёты более доступными «Запуск легкой ракеты "Вега" с космодрома Куру перенесен на 13 февраля»] Перевірте схему |url= (довідка). http://science.compulenta.ru. 01.02.2012. 
  2. ↑ «Рекламный буклет Вега». ESA. (англ.)
  3. ↑ «Перспективы развития итальянской космонавтики». ESA. (англ.)
  4. ↑ http://fbc.net.ua/news/newscompany/KB_Juzhnoe_izgotovilo_blok_marshevogo.html
  5. ↑ http://www.yuzhnoye.com/?idD=33&id=124&path=News/News
  6. ↑ http://www.yuzhnoye.com/?idD=75&id=124&path=News/News
  7. ↑ http://www.spaceflightnow.com/news/n1203/22legall/index.html
  8. ↑ «Днепр». Конструкторское Бюро “Южное”. Процитовано 07.04.2012. 
  9. ↑ «Iridium Reports Double-digit Revenue Growth in First Half of 2011» (англійською). Space News. 8.08.2011. Процитовано 08.04.2012. 
  10. ↑ «Rockot User's Guide, EHB0003, Issue 5, Revision 0». EUROCKOT Launch Services GmbH. Август 2011. Процитовано 07.04.2012. 
  11. ↑ «European SMOS and Proba-2 Successfully Launched by Rockot» (англійською). Space News. 9.11.2009. Процитовано 08.04.2012. 
  12. ↑ «Vega User’s Manual Issue 3, Revision 0, стр. 2-7» (англійською). ARIANESPACE. 03.2006. Процитовано 08.04.2012. 
  13. ↑ «Vega Expected to be Price-competitive With Russian Rockets» (англійською). Space News. 23.01.2012. Процитовано 07.04.2012. 
  14. ↑ «CYCLONE-4 Launch Vehicle User's Guide Issue 1 – October 2010, стр. 53-56» (англійською). Alcantara Cyclone Space. 10.2010. Процитовано 07.04.2012. 
  15. ↑ «Пуск украинской ракеты-носителя "Циклон-4" откладывается на 2014 год». РИА Новости. 2013-04-10. Процитовано 2013-04-12. 
  16. ↑ «Союз-2 этапа 1в». ГНПРКЦ "ЦСКБ-Прогресс. Процитовано 07.04.2012. 
  17. ↑ «Семейство ракет-носителей «Ангара»». ФГУП «Государственный космический научно-производственный центр имени М.В.Хруничева». Процитовано 07.04.2012. 
  18. ↑ «Antares Medium-Class Launch Vehicle» (англійською). Orbital Sciences Corporation. Процитовано 07.04.2012. 
  19. ↑ «Orbital Successfully Launches First Antares Rocket» (англійською). http://www.orbital.com/. Процитовано 2013-04-22. 

Джерела [ред.]

Flag of Ukraine.svg Ракети-носії України
Циклон
Zenit-3SLБ.jpg
Зеніт
Дніпро
Маяк
АКС
Міжнародні проекти
Antares · VEGA
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=VEGA_(ракета-носій)&oldid=12393270