Vickers Mk.E

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Vickers E.jpg

польський Vickers Mk E (двобаштовий)

Vickers Mk.E
Загальні дані
класифікація легкий піхотний танк
компонувальна схема однобаштовий — Type A
двобаштовий — Type B
Виробництво та застосування
країна-виробник Велика Британія Велика Британія
роки виробництва 19311939
кількість виробів, од. 153
роки експлуатації 19311959
основні країни-оператори Польща Польща, СРСР СРСР, Фінляндія Фінляндія, Таїланд Таїланд, Республіка Китай Республіка Китай
Основні параметри
бойова маса, т 7,2 — 7,3
екіпаж, чол. 3
довжина, мм 4560
ширина, мм 2410
висота, мм 2080
2160 — Type B
кліренс, мм 380
Броня
тип броні сталева катана гомогенна
  лоб корпусу, мм/град. 13
  борт корпусу, мм/град. 13
  корма корпусу, мм/град. 8
  дах корпусу, мм/град. 5
  днище, мм/град. 5
  лоб башти, мм/град. 13
  борт башти, мм/град. 13
  корма башти, мм/град. 13
  дах башти, мм/град. 5
Озброєння
основне озброєння нарізна гармата
калібр, марка та тип гармати 47-мм OQF 3-pdr Gun (тільки Type B)
довжина ствола, кал. 18
приціли телескопічний
кулемети 2 × 7,7-мм «Віккерс» (тільки Type A)
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна рядний
4-циліндровий карбюраторний повітряного охолодження Armstrong-Siddeley "Пума"
потужність двигуна, к.с. (кВт) 91,5
підвіска зблокована по чотири, на горизонтальних ресорах
гусениці 258
швидкість по шосе, км/год. 37
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 22
запас ходу по шосе, км 160
запас ходу по перетятій місцевості, км 90
питома потужність, к.с./т 12,6
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,48
подоланний підйом, ° 37°
подоланна стінка, м 0,76
подоланний рів, м 1,85
подоланний брід, м 0,9

Віккерс Mk E (англ. Vickers Mk E), також широко відомий під назвою «Віккерс-шеститонний» (англ. Vickers 6-ton) — британський легкий танк 1930-х років. Створений фірмою «Віккерс-Армстронг» у 1930 році. Пропонувався британської армії, але був відкинутий, тому майже всі випущені танки призначалися для експортних поставок. В 1931 — 1939 роках було випущено 153 танки Віккерс Mk E. У багатьох країнах, які закуповували цей танк, він послужив основою для власних розробок, випуск яких часом багаторазово перевищував випуск базової машини. Віккерс Mk E використовувався в ряді регіональних конфліктів: зокрема, деяка кількість цих танків використовувалося у фінській армії під час Зимової війни і в Другій світовій війні. Після її закінчення все ще використовувався в ролі навчального в деяких країнах аж до 1959 року. Вироблявся в 2-х варіантах:

  • Type A — двобаштовий варіант з двома кулеметами Віккерс
  • Type B — однобаштовий варіант з 47 мм короткоствольною гарматою OQF 3-pdr Gun

Історія створення[ред.ред. код]

Перший танк був побудований 1928 року. У розробці проекту брали участь знамениті на той час конструктори Джон Валентин Карден та Ллойд Вівіан. Корпус був зроблений з клепаних сталевих пластин товщиною 1 дюйм (25 мм) у лобовій частині, і близько 3/4 дюйма (19 мм) в задній частині корпусу. Потужність двигуна Armstrong Siddeley Puma становила 80-95 кінських сил (60-70 кВт) (в залежності від версії), яка дала йому максимальну швидкість 22 миль/год (35 км/год) на дорогах. Траки гусениць танка були виготовлені з високоміцної сталі, внаслідок чого їх ресурс становив понад 3000 миль (5000 км), що було значно вище, ніж у більшості конструкцій того часу.

У башті Type B розміщувалося дві людини (що було новинкою на той час), різко збільшивши при цьому темп стрільби гармати. Ця конструкція з двома членами екіпажу в башті стала основною майже для всіх танків, розроблених після Vickers Mk E. Британська армія оцінила Vickers Mk E, але не прийняла на озброєння, мабуть, у зв'язку з питаннями про надійність підвіски. Vickers потім почала експортні поставки в СРСР, Грецію, Польщу, Болівію, Сіам, Фінляндію, Португалію, Китай та Болгарію. Тайське замовлення було розміщено, але коли почалася війна, танки залишилися на батьківщині. Vickers-ів Mk E було побудовано в цілому 153 шт.

Поляки після покупки танка виявили, що двигун має тенденцію до перегріву через погане повітряне охолодження. Це було усунуто додаванням великих вентиляційних отворів з боків корпусу. Бельгійці замінили двигун на новий Rolls-Royce Phantom II з водяним охолодженням. Цей двигун не помістився б у корму, тому будова корпусу та розташування башти змінили. У результаті новий Mk F був протестований Бельгії, але відхилений військовими. Проте нові корпуси були використані, зі старим двигуном, у продажу для Фінляндії та Сіаму. Mark E був розроблений як вантажний транспортний засіб, його придбали для британської армії в невеликих кількостях як артилерійські тягачі для перевезення великих 60 фунтових (127 мм) артилерійських гармат. Польща була в цілому задоволена конструкцією, і купила ліцензію на 50 штук для місцевого виробництва. Зміни: великі повітрозабірники, свій кулемет, 360-градусний Gundlach перископ та дизельний двигун, поступив на службу під назвою 7ТР. Тільки 38 оригінальних танків були введені в експлуатацію, 12 залишилося розібраному вигляді, а потім використовувалися в якості запчастин. З двобаштових танків, 22 пізніше були перероблені у версію з однією башьою і 47-мм гарматою (тип B стандарт). У СРСР цей танк проводився за ліцензією під найменуванням Т-26, в кінцевому підсумку було побудовано понад 12000 шт. в різних версіях. Спочатку вироблявся Т-26 з подвійною баштою, у двох варіантах:

  • з одним 7,62-мм. кулеметом ДТ в кожній башті;
  • з одним кулеметом ДТ в одній башті і однієї 37-мм гармати в іншій.

Пізніше, на більш поширену версію була встановлена 45-мм гармата і два кулемети ДТ. Остаточний варіант Т-26 мав зварну конструкцію, і нахил броні корпусу та башти. На шасі Т-26 були побудовані різні інженерні машини, в тому числі вогнемети та мостоукладальники. Також на шасі Т-26 був побудований радіокерований танк. Під час громадянської війни в Іспанії Радянський Союз направив Т-26 в республіканську армію. Італійці, зазнавши втрат від республіканських Т-26 під час битви при Гвадалахарі (1937), захопили деякі з цих танків, які служили в якості моделі для своїх M11/39 і M13/40 легких/середніх танків.

1939 року, під час радянсько-фінської війни, фінські бронетанкові війська мали приблизно тридцять два застарілі Рено FT-17, кілька танкеток Віккерс Карден-Ллойд, і 26 Vickers Мк. E. Останні були переобладнані 37 мм Bofors ПТ-гарматою після початку війни. Тільки 13 з цих танків вдалося потрапити на фронт, щоб брати участь в боях. У битві при Хонканіемі 26 лютого 1940, фіни використали всі свої танки Vickers перший раз за весь час Зимової війни. Результати були катастрофічними. З тринадцяти наявних фінських Vickers 6-тонних танків лише шість були в змозі брати участь в атаці. Один з танків був змушений зупинитися, не в силах перетнути широку траншею. Інші п'ять продовжили рух, але зіткнулися з десятками радянських танків в селі Хонканіемі. Фінським танкам вдалося підбити три радянських танка, але незабаром вони відступили. У сутичках, які послідували, фіни втратили ще два танки Vickers. 1941 року фіни встановили на своїх Vickers радянські 45-мм гармати; такі танки отримали марку T-26E. Ці танки були використані фінською армією проти СРСР під час Другої світової війни. 19 перебудованих Vickers і 75 Т-26 продовжували службу в армії після закінчення Другої світової війни. Деякі з цих танків були збережені як навчальні до 1959 року, коли вони були остаточно замінені новими британськими та радянськими танками.

Оператори[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • М. Барятинский. Бронетанковая техника стран Европы 1939–1945 гг. — М.: Бронеколлекция, выпуск № 5, 1999

Примітки[ред.ред. код]


Бронетехніка Це незавершена стаття про бронетехніку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.