World Wide Web Consortium

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з W3c)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
World Wide Web Consortium
W3C
42°21′43″ пн. ш. 71°05′26″ зх. д. / 42.36205556002777683° пн. ш. 71.09083333002777749° зх. д. / 42.36205556002777683; -71.09083333002777749Координати: 42°21′43″ пн. ш. 71°05′26″ зх. д. / 42.36205556002777683° пн. ш. 71.09083333002777749° зх. д. / 42.36205556002777683; -71.09083333002777749
Тип організація зі стандартизаціїd[1]
асоціація і академічний видавецьd
Форма власності консорціум і організація 501(c)(3)[2]
Галузь всесвітня павутина
Спеціалізація стандартизація
Гасло Leading the Web to its full potential і Un seul web partout et pour tous[3]
Засновано 1 жовтня 1994[4]
Засновник(и) Тім Бернерс-Лі
Штаб-квартира Кембридж[5]
Співробітники ▼45 осіб (2023)[6]
Дочірні компанії
  • Improving Web Advertising Business Groupd, WebAssembly і Schema.org
    • w3.org​(англ.)
    Мапа
    CMNS: World Wide Web Consortium у Вікісховищі
    HTML

    Консорціум Всесвітнього павутиння (англ. World Wide Web Consortium, W3C) — головна міжнародна організація, що розробляє й впроваджує технологічні стандарти для Всесвітнього павутиння. Заснована 1994 року Тімом Бернерсом-Лі, — винахідником Всесвітнього павутиння, що він його очолює. Станом на квітень 2001 року організація налічувала 5 учасників.

    Прикладами стандартів консорціуму є HTML, XML, CSS, SVG, RSS та WCAG. Хоча юридично W3C не є міжнародно визнаною організацією стандартизації, однак її стандарти є загальновизнаними і, що характерно, — вільними від будь-яких платних запатентованих технологій.

    Історія[ред. | ред. код]

    Консорціум був створений в 1994 році як консультативний орган для лідерів комп'ютерної індустрії. Найбільші світові компанії і корпорації домовлялися в W3C про забезпечення сумісності своїх продуктів і впровадження нових технологічних стандартів.

    Першим значним успіхом Консорціуму стала стандартизація мови гіпертекстової розмітки HTML (англ. HyperText Markup Language) в 1996 році. Річ у тому, що в середині 1990-х років низка найбільших виробників програмного забезпечення планували випустити кожен свою версію мови HTML з своїми назвами тегів. Зрозуміло, це привело б до хаосу в Інтернеті, і в результаті вебсторінка однієї компанії була б розмічена абсолютно не так, як сторінка іншої компанії. Через це вебсервер-браузер однієї компанії не міг би відображати сторінки, створені за правилами іншої компанії. Саме W3C належить заслуга в тому, що HTML був випущений з єдиним базовим набором тегів і атрибутів і вебсторінки стали такими, якими ми їх знаємо зараз. Хоча повного збігу тегів і атрибутів HTML досягти не вдалося досі.

    Мета й завдання[ред. | ред. код]

    W3C розробляє для Інтернету єдині принципи й стандарти (названі «Рекомендаціями», англ. W3C Recommendations), які потім впроваджуються виробниками програм й устаткування. У такий спосіб досягається сумісність між програмними продуктами й апаратурами різних компаній, що робить Всесвітню мережу більше зробленої, універсальної й зручної.

    Місія W3C: «Повністю розкрити потенціал Всесвітньої павутини, шляхом створення протоколів і принципів, що гарантують довгостроковий розвиток Мережі».

    Більш конкретна мета W3C — допомогти комп'ютерним програмам досягти здатності до взаємодії в Мережі (так звана «мережева інтероперабельність», англ. Web interoperability). Застосування єдиних стандартів у Мережі — це ключовий крок для досягнення такої взаємодії.

    Два інших найважливіших завдання Консорціуму — забезпечити повну «інтернаціоналізацію Мережі» і зробити Мережу доступною для людей з обмеженими можливостями. Для вирішення першого завдання Консорціум активно співпрацює з організацією «Юнікод» (англ. Unicode) і низкою інших робочих груп, що займаються міжнародною співпрацею в Інтернеті і мовними технологіями. Для вирішення другого завдання Консорціум не тільки співпрацює з організаціями відповідного профілю, але і розробив свої власні Рекомендації, які зараз активно набирають популярності.

    Найголовніше[ред. | ред. код]

    Рекомендації Консорціуму відкриті, тобто не захищені патентами і можуть упроваджуватися будь-якою людиною без всяких фінансових відрахувань консорціуму. На відміну від інших організацій, стандартів, що займаються розробкою, для Інтернету, Консорціум Всесвітньої Павутини не має програм сертифікації (на відповідність Рекомендаціям консорціуму) і не планує їх вводити. Тому Рекомендації W3C набули набагато більшого поширення, ніж стандарти будь-яких інших організацій. В той же час, через відсутність сертифікації багато виробників слідують Рекомендаціям лише частково. На щастя, Рекомендації консорціуму побудовані таким чином, що часткове впровадження не порушує загальних стандартів. Є навіть популярні Рекомендації, що мають декілька ступенів впровадження, — кому як зручніше. Ступені впровадження — це нове слово в мережевих стандартах, яке принесло Консорціуму Всесвітньої Павутини і його Рекомендаціям заслужену популярність.

    Рекомендації W3C часто добре пропрацьовані і деталізовані. З іншого боку, більшість Рекомендацій доступні для будь-яких категорій користувачів — від експертів-програмістів до початківців вебмайстрів. Окрім технічних специфікацій, Консорціум також публікує багато керівництв і порад, що полегшують впровадження Рекомендацій. За останній час W3C провів величезну роботу з популяризації своїх стандартів, особливо в Європі.

    Процес стандартизації[ред. | ред. код]

    Будь-який стандарт W3C проходить 4 стадії узгодження:

    • Робочий проект (англ. Working Draft);
    • Останнє скликання (англ. Last Call);
    • Можлива рекомендація (англ. Candidate Recommendation);
    • Пропонована рекомендація (англ. Proposed Recommendation);

    і лише після цього офіційно стає Рекомендацією W3C.

    Рекомендації можуть час від часу оновлюватися. До Рекомендацій публікуються повідомлення про помилки, що виявилися, і неточності (англ. errata). Коли накопичується достатній запас виявлених помилок, виходить нова, виправлена і допрацьована редакція (англ. edition) Рекомендації (наприклад, «редакція 1.1»). У виняткових випадках вся Рекомендація може бути відкликана Консорціумом для переробки.

    Для зручності користувачів Консорціумом створені спеціальні програми-валідатори (англ. Online Validation Service), які доступні в Мережі і можуть за декілька секунд перевірити документи на відповідність популярним Рекомендаціям W3C. Консорціумом також створено багато інших утиліт для полегшення роботи вебмайстрів і програмістів. Більшість утиліт — це вільні програми, всі вони безкоштовні. Останнім часом, слідуючи світовим тенденціям, Консорціум в цілому значно більше уваги приділяє проектам з відкритим початковим кодом.

    Затверджені W3C стандарти (станом на червень 2005 року)[ред. | ред. код]

    Структура консорціуму[ред. | ред. код]

    Загалом адміністрацію Консорціуму Всесвітньої Павутини здійснюють 3 організації: Массачусетський інститут технологій (англ. Massachusetts Institute of Technology, MIT) в США; Європейський консорціум з досліджень в області інформатики і математики (англ. European Research Consortium for Informatics and Mathematics, ERCIM) у Франції; Університет Кейо (англ. Keio University) в Японії.

    Членом Консорціуму може стати юридична або приватна особа, що займається вебтехнологіями, і зацікавлена в розвитку Інтернету. Основним джерелом фінансування Консорціуму є членські внески. Членами Консорціуму вже є більше 350 організацій.

    Міжнародну координацію здійснюють так звані «офіси W3C» (англ. W3C Offices), які створені вже в 14 країнах світу. Час від часу Консорціум Всесвітньої павутини також влаштовує міжнародні конференції.

    Процес вироблення Рекомендацій проходить в спеціальних групах. Робочі і дослідницькі групи Консорціуму включають штатний персонал, представників організацій-членів і запрошених експертів. З пропозиціями на адресу робочих груп може виступити будь-яка особа, навіть не члени W3C.

    Принципи і концепції, затверджені W3C[ред. | ред. код]

    • Загальнодоступність (Accessibility). Особливе спрямування при реалізації даного принципу робиться на забезпечення доступності ресурсів Всесвітньої павутини для людей з обмеженими фізичними можливостями.
    • Апаратна незалежність (Device Independence). Цей принцип стверджує, що програми не повинні бути розраховані на конкретне фізичне устаткування, а повинні працювати на будь-якій апаратурі.
    • Інтернаціоналізація (Internationalization). Тут мова йде, перш за все, про доступність інформації на всіх мовах світу, а не тільки англійською, а так само можливість і рівноправ'я використання національних шрифтів в документах і системах розроблених на основі стандартів.
    • Патентна політика (Patent Policy). Тут мова йде про патентування Рекомендацій W3C так, щоб їх можна було впроваджувати безплатно, на основі ліцензії W3C Royalty-Free License.
    • Багатоформена взаємодія (Multimodal Interaction). Принцип стверджує, що у програм мають існувати багато форм і режимів взаємодії з користувачем.
    • Семантична павутина (Semantic Web). Це нова концепція розвитку Всесвітньої павутини, яка має зробити розміщену в Мережі інформацію зрозумілішою для комп'ютерів. Іноді також згадується як семантичний вебсервер. Семантична павутина зараз реалізується як надбудова над існуючою Всесвітньою павутиною.
    • Мобільна павутина (Mobile Web Initiative, W3C-MWI). Цей принцип визначає, що ресурси Всесвітньої мережі повинні бути доступні для мобільних пристроїв.

    Перспективи[ред. | ред. код]

    Консорціум Всесвітньої Павутини виконав величезну роботу, випустивши більше 80 Рекомендацій за 10 років. Членами Консорціуму нині є понад 400 організацій з 28 країн світу. На Рекомендаціях W3C засновані тисячі програм і сотні мільйонів файлів в мережі Інтернет. Консорціум є одною з найавторитетніших організацій в області стандартизації Всесвітньої павутини.

    Подальший розвиток Інтернету Консорціум Всесвітньої павутини пов'язує з концепцією семантичної павутини. Семантична павутина — це надбудова над існуючою Всесвітньою павутиною, яка покликана зробити розміщену в Мережі інформацію зрозумілішою для комп'ютерів. Тоді програми зможуть самі знаходити потрібні ресурси, обробляти інформацію, узагальнювати дані, виявляти логічні зв'язки, робити висновки і навіть ухвалювати рішення на основі цих висновків. При широкому розповсюдженні і грамотному впровадженні семантична павутина може викликати революцію в Інтернеті.

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. ↑ https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000260592
    2. ↑ https://www.w3.org/press-releases/2023/w3c-le-launched/
    3. ↑ https://www.w3c.fr/a-propos-du-w3c-france/la-mission-du-w3c/
    4. ↑ https://www.w3.org/History.html
    5. ↑ https://www.w3.org/Consortium/Legal/2002/ipr-notice-20021231
    6. ↑ https://www.w3.org/staff/

    Див. також[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]

    Основи
    Розділи
    Застосування
    Стандарти
    Синтаксис: RDF (RDF/XML[en] · Нотація 3[en] · Turtle[en] · N-Triples[en]) · SPARQL · URI · HTTP · XML · XSD ·· Схеми, онтології : RDFS[en] · OWL · Rule Interchange Format · Semantic Web Rule Language[en] · Common Logic[en] · schema.org ·· Семантичне анотування : RDFa · eRDF[en] · GRDDL · Мікроформат (μF) · Мікродані Словники : FOAF · SIOC[en] · Дублінське ядро · SKOS[en] · UMBEL[en] ·· Історія: Семантична верстка#Історія · DAML+OIL[en]
    Люди
    Основні організації
    Пов'язане
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=World_Wide_Web_Consortium&oldid=42217736