Widdringtonia cedarbergensis
| Widdringtonia cedarbergensis | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Голонасінні (Gymnosperms) |
| Відділ: | Хвойні (Pinophyta) |
| Клас: | Хвойні (Pinopsida) |
| Порядок: | Соснові (Pinales) |
| Родина: | Кипарисові (Cupressaceae) |
| Рід: | Widdringtonia |
| Вид: | W. cedarbergensis
|
| Біноміальна назва | |
| Widdringtonia cedarbergensis J.A. Marsh 1966
| |
Widdringtonia cedarbergensis (Відрінгтонія кланвільямська) — вид хвойних рослин родини Кипарисові.
Поширення, екологія[ред. | ред. код]
Країни зростання: ПАР (Західна Капська провінція, Кланвільямський район). Популяції цього виду обмежені скелястими хребтами і скелями пісковиків. Висотний діапазон: (915)1000–1500(1650) м над рівнем моря. Дерева часто захищені великими валунами від частих лісових пожеж в навколишній рослинності. Річна кількість опадів становить від 500 до1000 мм і випадає в основному в холодні зимові місяці, а літо сухе і жарке.
Морфологія[ред. | ред. код]
Дерево 5–7 м заввишки, але в захищених місцях до 20 метрів. Старі дерева розлогі, кострубаті й масивні. Кора червонувато-сіра, тонка, волокниста і відшаровується. Неповнолітніх дерев листки до 20 мм в довжину і 2 мм завширшки; дорослих дерев листки завдовжки до 4 мм. Пилкові шишки довжиною 1–2 мм. Насіннєві шишки кулясті, діаметром до 25 мм, з 4 темно-коричневими деревними лусками. Дерево може мати шишки на різних стадіях розвитку протягом року. Насіння яйцеподібне, вузькокриле.
Використання[ред. | ред. код]
Рослину багато вирубували європейські поселенці за її щільну, легку в обробці і міцну деревину. Використовувалась для огорож, будівництва фермерських будинків і сараїв, для теслярських робіт, меблів, поки ресурс не скоротився, а останні деревостої майже знищені пожежами.
Загрози та охорона[ред. | ред. код]
Історична експлуатація своєї цінної деревини у XIX столітті призвела до скорочення 95% рослин. Частіші й інтенсивніші пожежі запобігають регенерації; вижили дерева обмежені скелястими хребтами, карнизами, і оголеннями в основному поза досяжністю вогню. Сьогодні малі залишки дерева захищені від вирубування для будь-яких цілей. Вирощування тепер проводяться насамперед у цілях відновлення популяції в місцевих розплідниках, а також в кількох ботанічних садах.
Посилання[ред. | ред. код]
- The Gymnosperm Database [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
|
Це незавершена стаття про хвойні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|