Wow! сигнал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фотографія роздруківки даних з позначкою «Wow!» (У перекладі з англ.Ого!)

Wow! Сигнал (Вау!) — сильний вузькосмуговий космічний радіосигнал, зареєстрований доктором Джеррі Ейманом (англ. Jerry Ehman) 15 серпня 1977 року під час роботи на радіотелескопі «Велике Вухо» в Огайскому університеті. Прослуховування радіосигналів проводилося в рамках проекту SETI. Характеристики сигналу (смуга передачі, співвідношення сигнал/шум) відповідали теоретично очікуваним від сигналу позаземного походження.

Вражений тим, наскільки точно характеристики отриманого сигналу збігалися з очікуваним характеристиками міжзоряного сигналу, Ейман обвів відповідну йому групу символів на роздруківці і підписав збоку «Wow!». Від цього підпису і пішла назва сигналу.

Розшифровка роздруківки[ред.ред. код]

Обведений код 6 EQUJ5 показує зміну інтенсивності прийнятого сигналу в часі. Пробіл на роздруківці означав інтенсивність від 0 до 0.999..; цифри 1-9 — інтенсивності з відповідних інтервалів від 1.000 до 9.999…; інтенсивності, починаючи з 10.0, кодувати літерами (так, 'A' означала інтенсивність від 10.0 до 10.999 …, 'B'- від 11.0 до 11.999 …, і т. д.). Буква 'U' (інтенсивність між 30.0 і 30.999 …) зустрілася лише одного разу за весь час роботи радіотелескопа. Інтенсивності в даному випадку є безрозмірними відносинами «сигнал/шум»; за інтенсивність шуму в кожній смузі частот приймалося усереднене значення за кілька попередніх хвилин. [1]

Ширина сигналу становила не більше 10 кГц (оскільки кожна колонка на роздруківці відповідала смузі в 10 кГц, а сигнал присутній тільки в одній-єдиній колонці). Різні методи визначення частоти сигналу дали два значення: 1420,356 МГц (J. D. Kraus) і 1420,456 МГц (J. R. Ehman), обидва в межах 50 кГц від частоти водневої лінії (1420,406 МГц, або 21 см)

Можливі положення джерела сигналу в сузір'ї Стрільця, поблизу зоряної групи Хі Стрільця. Через особливості що використовувалася в експерименті апаратури джерело сигналу могло розташовуватися в будь-якій з виділених червоним областей; є також значна неточність по нахилу (вертикальна вісь на малюнку). Масштаб малюнка частково не дотриманий: для полегшення сприйняття малюнка червоні області зображені ширшими, ніж вони повинні були б бути.

Положення джерела сигналу[ред.ред. код]

Визначення точного місця розташування джерела сигналу на небі було ускладнене тою обставиною, що радіотелескоп «Велике Вухо» мав два опромінювачі, зорієнтовані в дещо різних напрямках. Сигнал було прийнято тільки одним з них, але обмеження способу обробки даних не дозволяють визначити, який саме опромінювач зафіксував сигнал. Таким чином, існують два можливих значення прямого сходження джерела сигналу:

  • 19h22m22s ± 5s (позитивний опромінювач)
  • 19h25m12s ± 5s (негативний опромінювач)

Схилення однозначно визначено в −27°03' ± 20' (значення представлені в епосі B1950.0).[2]

При перекладі в епоху J2000.0 координати відповідають ПВ= 19h25m31s ± 10s чи 19h28m22s ± 10s, і схиленню −26°57' ± 20'

Ця область неба знаходиться в сузір'ї Стрільця, приблизно 2.5 градуси на південь від зоряної групи п'ятої величини Хі Стрільця.

Час прийому сигналу[ред.ред. код]

Радіотелескоп «Велике Вухо» не має рухомої приймальної антени і використовує обертання Землі для сканування неба. З урахуванням кутової швидкості цього обертання і обмеженої ширини зони прийому антени певна точка небосхилу може спостерігатися протягом усього лише 72 секунд. Таким чином, постійна по амплітуді позаземного сигналу повинна спостерігатися протягом 72 секунд, при цьому перші 36 секунд його інтенсивність повинна плавно наростати — поки телескоп не буде спрямований точно на його джерело — а потім ще 36 секунд так само плавно спадати, у міру того як обертання Землі веде прослуховується точку небесної сфери із зони прийому.

Таким чином, як тривалість сигналу «wow» (72 секунди), так і графік його інтенсивності за часом відповідають очікуваним характеристиками позаземного сигналу. [3]

Пошуки повторень сигналу[ред.ред. код]

Відношення сигнал/шум радіосигналу «Wow!» у часі

Очікувалося, що сигнал буде зареєстрований двічі — по разу кожним з опромінювачів — але цього не сталося. [3] Подальший місяць Ейман намагався знову зареєструвати сигнал за допомогою «Великого Вуха», але безуспішно. [4]

У 1987 і 1989 році Роберт Грей намагався виявити сигнал за допомогою масиву META в Окриджської обсерваторії, але безуспішно. [4] У 1995—1996 роках Грей знов зайнявся пошуком за допомогою набагато чутливішого радіотелескопа Very Large Array.[4]

Надалі Грей і доктор Симон Елінгсен шукали повторення сигналу в 1999 році, використовуючи 26-метровий радіотелескоп Hobart в Університеті Тасманії.[5] Шість 14-годинних спостережень околиць передбачуваного джерела не виявили нічого схожого на повторення сигналу.[3]

Гіпотези походження сигналу[ред.ред. код]

У якості одного з можливих пояснень пропонується можливість випадкового посилення слабкого сигналу; однак, з одного боку це як і раніше не виключає можливості штучного походження такого сигналу, а з іншого боку, малоймовірно, що сигнал, слабкий настільки, щоб не бути виявленим надчутливим радіотелескопом Very Large Array, міг бути пійманий «Великим вухом» навіть після такого посилення. [4] Інші припущення включають можливість обертання джерела випромінювання на зразок маяка, періодичну зміну частоти сигналу, або його однократність. Існує також версія, що сигнал був відправлений з інопланетного зореліта, що переміщувався.

Ейман висловлював сумніви в тому, що сигнал має позаземне походження:

Ми повинні були побачити його знову, пошукавши його п'ятдесят разів. Щось наводить на думку, що це був сигнал земного походження, який просто відбився від якого-небудь шматка космічного сміття .
Оригінальний текст (англ.)

We should have seen it again when we looked for it 50 times. Something suggests it was an Earth-sourced signal that simply got reflected off a piece of space debris. [6]

Пізніше він частково відмовився від свого початкового скептицизму, коли подальші дослідження показали, що такий варіант украй маловірогідний, оскільки такий передбачений космічний «відбивач» повинен був відповідати низці абсолютно нереалістичних вимог. Крім того, частота 1420 МГц є зарезервованою, і не використовується ні в якій радіопередавальній апаратурі. [7][8] У своїх останніх роботах, Ейман вважає за краще не «робити далекосяжних висновків із вельми недалеких даних» [9].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ehman, Jerry. «Explanation of the Code "6EQUJ5" On the Wow! Computer Printout». Архів оригіналу за 2012-03-10. Процитовано 2010-01-01. 
  2. Gray Robert, Kevin Marvel A VLA Search for the Ohio State 'Wow' // The Astrophysical Journal. — 546 (2001x) (2) С. 1171–1177. DOI:10.1086/318272.
  3. а б в Shostak, Seth (2002-12-05). «Interstellar Signal From the 70s Continues to Puzzle Researchers». Space.com. 
  4. а б в г Alexander, Amir (2001-01-17). «The 'Wow!' Signal Still Eludes Detection». The Planetary Society. 
  5. Gray Robert A Search for Periodic Emissions at the Wow Locale // The Astrophysical Journal. — 578 (2002) (2) С. 967–971. DOI:10.1086/342646.
  6. Kawa, Barry (1994-09-18). «The Wow! signal». Cleveland Plain Dealer. Процитовано 2006-06-12. 
  7. «Frequencies Allocated to Radio Astronomy Used by the DSN». NASA. Процитовано November 2007. 
  8. Committee on Radio Astronomy Frequencies Handbook for Radio Astronomy, European Science Foundation, 3rd edition , 2005, p. 101.
  9. «drawing vast conclusions from half-vast data.»

Посилання[ред.ред. код]


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.