Мамерк Емілій Лепід Лівіан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мамерк Емілій Лепід Лівіан
лат. Mamercus Aemilius Lepidus Livianus
Народився 2 століття до н. е. або не пізніше 119 до н. е.
Стародавній Рим
Помер не пізніше 59 до н. е.
невідомо
Країна Стародавній Рим
Діяльність давньоримський політик, давньоримський військовий
Знання мов латина
Суспільний стан патрицій[1]
Посада давньоримський сенатор[d][2] і консул[2]
Рід Aemilii Lepidid
Батько Марк Емілій Лепід або Марк Лівій Друз[1][1]
Мати Corneliad[1][1]
Родичі Марк Емілій Лепід[1][1]
Брати, сестри Марк Лівій Друз Молодший[1][1] і Лівія Друза[1][1]
У шлюбі з Корнелія Сулла
Діти Емілія Лепіда Лівіана

Мамерк Емілій Лепід Лівіан (124—60 роки до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 77 року до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з двох впливових родів Лівіїв та Еміліїв. Син Марка Лівія Друза, консула 112 року до н. е., та Корнелії. Надалі був усиновлений Марком Емілієм Лепідом, консулом 126 року до н. е.

У 91 році до н. е. після загибелі свого брата, народного трибуна Марка Лівія Друза Молодшого, Лівіан зайняв його місце в колегії понтифіків. Брав активну участь у Союзницькій війні як легат в армії Квінта Цецилія Метелла Пія. Надалі Лівіану вдалося розбити значні сили італіків на чолі із Помпедієм Сілоном.

У 82—81 роках до н. е. був легатом в армії Луція Корнелія Сулли в громадянській війні з маріанцями. Під час цього захопив місто Норбу. У 81 році до н. е. клопотав перед Суллою щодо помилування Гая Юлія Цезаря. У цьому ж році обіймав посаду претора. У 78 році до н. е. програв консульські вибори Квінту Лутацію Катулу Капітоліну, але у 77 році до н. е. його все ж обрано консулом разом з Децимом Юнієм Брутом. Відмовився вирушити до Іспанії на війну проти Серторія.

У 74 році до н. е. був легатом Марка Антонія в Лігурії, а у 73 році до н. е. — Луція Ліцинія Лукула в провінції Азія. У 70 році до н. е. був оголошений принцепсом сенату.

Родина[ред. | ред. код]

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Sall. Hist. I 86; III 5; 48, 10 M
  • G.V. Sumner. «Manius or Mamercus?» JRS, Vol. 54, Parts 1 and 2 (1964), pp. 41—48.
  • T. R. S. Broughton, The magistrates of the Roman republic, Bd. 2 (1952), Sp. 185.
  1. а б в г д е ж и к л м Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman RepublicSociety for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3