Ельжбета Грановська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Єлизавета Ґрановська)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ельжбета Грановська
пол. Elżbieta Granowska
Народилася 1372[1][2]
Померла 12 травня 1420[1]
Краків, Королівство Польське[1]
·туберкульоз
Поховання катедра святих Станіслава і Вацлава
Країна  Республіка Польща[3]
Знання мов польська[3]
Титул королева-консорт
Посада королева Польщіd
Рід Q63531244? і Granowscyd
Батько Оттон з Піліці[4]
Мати Ядвіґа з Мельштина (старша)
У шлюбі з Вісел Чамборd, Вінцент Грановськийd і Владислав II Ягайло
Діти Ельжбета Грановська[d] і Ян Пілецький

Ельжбета Грановська з Пілецьких[5][6] (також Єлизавета Грановська[7]; пол. Elżbieta Granowska; бл. 1372 — 12 травня 1420, Краків) гербу Сокира — польська шляхтичка, королева Польська.

Життєпис[ред. | ред. код]

весілля Ягайла та Грановської, історична реконструкція, 2014

Народилася близько 1372 року. Батько — львівський (руський) староста,[8] сандомирський воєвода, генеральний староста Великопольщі Оттон Пілицький. Мати — Ядвіга з Мельштина.

Ельжбета 4 рази була заміжньою, в тому числі за Вінцентієм з Гранува, востаннє — за королем Владиславом II Ягайлом. Примас Миколай Тромба відмовлявся їх вінчати, обряд провів єпископ Ян Жешовський[9] у неділю — 2 травня 1417 року в парафіяльному костелі міста Сянік, незважаючи на спротив багатьох відомих людей.[10]

Була власницею містечка Біще, де 1417 року перебувала з чоловіком.[11]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #131449176 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Find a Grave — 1996.
  3. а б Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  4. Lundy D. R. The Peerage
  5. Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення [Архівовано 12 червень 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.-жовт.). — 240 с. — С. 37, 39. — ISSN 0130-5247.
  6. Михайловський В. Ягайло // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 721—722. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  7. Україна: антологія пам'яток державотворення X—XX ст. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.]. — К. : Основи, 2008. — Т. 2: Ренесанс ідеї української державності (XIV—XIVI ст.). — С. 544. — ISBN 978-966-500-292-5.
  8. Lwów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 552. (пол.) — S. 552. (пол.)
  9. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — Т. 3. — S. 602. (пол.)
  10. Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polska Akademja Nauk, 1992—1993. — T. XXXIV/…. — Zeszyt …. — S. 64. (пол.)
  11. Клименко О., Уніят В., Файфура В. Біще // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 140—141. — ISBN 966-528-197-6.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]