Ізабелла Клара Австрійська
| Ізабелла Клара Австрійська | |
|---|---|
| Isabella Clara von Österreich | |
 Ізабелла Клара близько 1650 | |
| 7-а герцогиня-консорт | |
| Початок правління: | 7 листопада 1649 |
| Кінець правління: | 14 серпня 1665 |
|
| |
| Попередник: | Ізабелла Ґонзаґа ді Новеллара |
| Наступник: | Анна Ізабелла Ґонзаґа |
|
| |
| Дата народження: | 12 серпня 1629 |
| Місце народження: | Іннсбрук, Священна Римська імперія |
| Країна: | Мантуї |
| Дата смерті: | 24 лютого 1685 (55 років) |
| Місце смерті: | Мантуя, Мантуанське герцогство |
| Поховання | Мантуя |
| Дружина: | Карл II Ґонзаґа-Неверський |
| Діти: | Карл Фердинанд |
| Династія: | Габсбурги, Ґонзаґа |
| Батько: | Леопольд V Австрійський |
| Мати: | Клаудія де Медічі |
| Нагороди: |
 |
Ізабелла Клара Австрійська (нім. Isabella Clara von Österreich; 12 серпня 1629 — 24 лютого 1685) — австрійська ерцгерцогиня з династії Габсбургів, донька ерцгерцога Австрії Леопольда V та тосканської принцеси Клаудії де Медічі, дружина герцога Мантуї Карла II. Регентка Мантуї у 1665—1669 роках.
Біографія[ред. | ред. код]
Ізабелла Клара народилась 12 серпня 1629 року в Іннсбруку. Вона була третьою дитиною та другою донькою в родині ерцгерцога Австрії Леопольда V та його дружини Клаудії де Медічі. Дівчинка мала старшого брата Фердинанда Карла. Сестра Марія Елеонора померла за тиждень до її народження. Згодом у сім'ї з'явились молодші дітиː Сигізмунд Франц та Марія Леопольдіна.
Батька не стало, коли Ізабеллі Кларі було три. Матір заміж більше не виходила. До 1646 року вона виконувала функції регента у графстві Тироль при старшому сині.
Ізабелла Клара вважалась ніжною та благочестивою дівчиною.
У віці 20 років вона побралась із герцогом Мантуї Карлом II, своїм однолітком. Весілля пройшло 7 листопада 1649. За два роки Габсбурги та Ґонзаґа скріпили родинні зв'язки тісніше, завдяки шлюбу сестри Карла Елеонори з імператором Священної Римської імперії Фердинандом III.
Союз Карла та Ізабелли Клари був спланований політично і мав виключно офіційний характер. У них народився єдиний син Карл Фердинанд (1652—1708) — останній герцог Мантуї та Монтферрата, суверенний князь Арша, був двічі одруженим,[1] мав позашлюбних дітей.
Карл, що й раніше нехтував дружиною на користь коханки Маргарити делла Ровере, після появи спадкоємця зовсім перестав навідувати її. Герцогиня, певний час будучи в розпачі, згодом завела власного коханця, вихідця із родини хрещених євреїв — графа Карло Булґаріні, представника місцевої аристократії.
Її чоловік, ведучи розпусний спосіб життя, раптово помер у віці 35 років 14 серпня 1665. До повноліття сина Ізабелла Клара виконувала функції регентки в країні. Вона керувала мудро, всіляко піклуючись про державу, не зважаючи на те, що та не була її батьківщиною.[2]Положення Мантуї за її правління укріпилось. Булґаріні в цей час активно займався політикою та обіймав посаду першого міністра.
.jpg)
Передавши управління сину, вдовіюча герцогиня й надалі консультувала його з деяких питань, а також встигла влаштувати його шлюб із Анною Ізабеллою Ґонзаґа, спадкоємицею герцогства Ґвасталла. Після цього вона віддалилася від двору, оселившись у палаці Гоїто та ведучи приватний спосіб життя.
Згодом, за наказом імператора від 16 грудня 1671, вступила до монастиря урсулинок, де залишалася решту життя. Булґаріні, невдовзі, вступив у монастир домініканців. Наказ був привезений дипломатом віденського двору — графом Ґотлібом Амадеусом Віндіш-Ґрец. Офіційно, в ньому ерцгерцогиня та Булґаріні звинувачувались у перелюбстві. Але, оскільки їхній зв'язок тривав багато років і не був ні для кого таємницею, ймовірніше, що незалежність Мантуї в політиці була неприйнятною для Священної Римської імперії. Відень волів безпосередньо контролювати діяльність юного правителя.[2]
В обителі Ізабелла Клара прийняла ім'я Магдалени II. Померла 24 лютого 1685, відома ревним благочестям. Похована в монастирі урсулинок у Мантуї.[3]
Генеалогія[ред. | ред. код]
_-_Emperor_Ferdinand_I_-_WGA02326.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фердинанд Карл Ґонзаґа-Неверський [1] [Архівовано 3 липня 2019 у Wayback Machine.] (італ.)
- ↑ а б Ізабелла Клара Австрійська, регентка. [2] [Архівовано 28 грудня 2014 у Wayback Machine.] (італ.)
- ↑ Габсбурги [3] [Архівовано 21 січня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
Література[ред. | ред. код]
(нім.)
- Constantin von Wurzbach: Elisabeth auch Isabella Clara von Oesterreich. Nr. 77. // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 6, Verlag L. C. Zamarski, Wien 1860, S. 178. [4] [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Johann Samuel Ersch: Allgemeine Encyclopädie der Wissenschaften und Künste, Band 74, S. 171, J. f. Gleditsch, 1862
- Bernardino Biondelli: Die Letzten der Familie Gonzaga als Herzoege von Mantua, Verlag von Neuse, 1863, S. 156
- Heinrich Benedikt: Die Österreicher in Italien 1700 bis 1866, Verlag Herold, 1964, S. 142
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ізабелла Клара Австрійська |
- Профіль на Geneall.net (нім.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Карла Ґонзаґа-Невер [Архівовано 4 травня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Ізабелли Клари Австрійської [Архівовано 4 травня 2012 у WebCite] (англ.)
|
