Іоанн Філопон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іоанн Філопон
дав.-гр. Ἰωάννης ὁ Φιλόπονος
Прізвисько Jean le Grammairien[1]
Народився 490[2][3][…]
Александрія, діоцез Єгипетd, praetorian prefecture of the Eastd, Візантійська імперія[5]
Помер 570
Александрія
Країна  Візантійська імперія
Діяльність філософ, богослов, математик, фізик, письменник, астроном, грамматик
Галузь філософія
Вчителі Аммоній Гермій
Знання мов давньогрецька[2]

Іоанн Філопон (490570) — візантійський письменник, автор багатьох трактатів з граматики, філософії, богослів'я. Відомий також як Іоанн Граматик або Іоанн Александрійський. Мав також прізвисько «Філопон» («працелюбний»).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у місті Кесарія (Палестина). Замолоду переїхав до Александрії, де став учнем місцевої школи неоплатонізму. Іоанн Філопон був учнем Аммонія Гермія. Спочатку у своїх промовах Філопон брав за орієнтир праці Аммонія Гермія. Втім поступово розробив власний стиль мислення. Особливо цікаві коментарі та критика Аристотеля, зокрема у розділі «Фізика». Філопон відхилив теорію динаміки Аристотеля, розробив «теорію імпетуса». Згідно з нею об'єкт переміщається і продовжує рухатися завдяки енергії, яка виступає як «двигун» об'єкта, і припиняє рух, коли ця енергія вичерпується.

Іоанн Філопон написав значну працю з граматики — «Про слова із різним змістом в силу різного акценту», яка мала велике значення для розвитку граматичної справи.

Також Іоанн Філопон написав критику стосовно творів Прокла, де критикує ідею вічності світу. Втім, конфлікти з іншими філософами змусили Філопона переключитися на розробку богословської тематики. Він писав роботи щодо створення Всесвіту, це своєрідний коментар до Біблії з використання ідей античних вчених та Василя Великого. Іоанн Філопон активно брав участь у підготовці V Всесвітнього собору християнської церкви у 553 році. Розробляв після цього ідеї подвійності Христа та Трійці. За останнє він був переданий анафемі у 680 році під час VI Всесвітнього собору християнської церкви за монофізитство.

Значним є також внесок Філопона в механіку, особливо у розв'язок проблеми руху тіл. Проблема полягала в тому, чому кинуте тіло продовжує рухатися після припинення контакту з рукою. На думку Аристотеля, рука передає повітрю здатність передавати рух: повітря як би розрізається рухомим тілом, обтікає з усіх боків і штовхає ззаду.

Філопон запропонував інший розв'язок цієї проблеми. На його думку, рука передає кинутому тілу деяку вкладену силу (так званий імпетус), яка і рухає тіло після припинення контакту; поступово ця сила вичерпується і тіло зупиняється. Філопон застосував теорію імпетуса також і до руху небесних тіл. На його думку, при створенні світу Бог надав небесним тілам потужний імпетус, завдяки якому їх рух триває до сих пір.

Теорія імпетуса є «проміжною ланкою» між теорією руху Аристотеля і сучасним уявленням про інерцію. Істотні відмінності пов'язані з тим, що в середньовічній теорії стан спокою вважався чимось первинним, і було потрібно пояснювати його припинення, тобто приведення тіла в рух, поява у тіла швидкості. В одних випадках причиною руху було, наприклад, тяжіння, в інших — імпетус, який вважався деякою особливою силою. У сучасній науці спокій є всього лише окремим випадком руху, і поясненню підлягає зміна стану руху, тобто прискорення.

Натурфілософські ідеї Філопона розвивали видатні мислителі Середньовіччя, Ренесансу та Наукової революції: Герсонід, Авіценна, Бонавентура, Жан Бурідан, Микола Орезмський, Піко делла Мірандола, Галілео Галілей.

Твори[ред. | ред. код]

  • Про слова із різним змістом в силу різного акценту.
  • 6 коментарів праць Аристотеля.
  • «Проти Прокла». 529 рік.
  • «Проти Аристотеля»
  • «Про користь та будівництво астролябії».
  • Коментар до вступу нікомаха до Аріфметики.
  • «Про непередбаченність світу».
  • «Про створення світу» 550 рік
  • «О Трійці». 553 рік.
  • «Арбітр». На захисту монофізитів. 560-ті роки

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Маймонід דלאלה אלחאירין — 1190. — С. 341.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. CONOR.Sl
  4. Catalogue of the Library of the Pontifical University of Saint Thomas Aquinas
  5. Catalog of the German National Library

Джерела[ред. | ред. код]

  • Richard Sorabji (1993). Philoponus and the Rejection of Aristotelian Science. Cornell University Press.