Анаксагор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Анаксагор
дав.-гр. Ἀναξαγόρας
Західна філософія
Народження 500 до н. е.[1]
Клазомени[1]
Смерть 428 до н. е.[1]
Лампсак, Туреччина[1]
Знання мов
  • давньогрецька мова[1][2]
  • Ім'я при народженні дав.-гр. Ἀναξαγόρας[3]
    Діяльність
  • математик, фізик, астроном, письменник
  • Основні інтереси натурфілософія
    Значні ідеї космічний розум (Нус) упорядковує всі речі
    Вплинув Архелай
    Літературний напрям Pluralist schoold і Досократики
    Зазнав впливу
  • Мілетська школа
  • Відомі студенти Metrodorus of Lampsacusd, Емпедокл[4] і Carneades of Athensd
    Історичний період Антична філософія

    CMNS: Анаксагор у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Анаксаго́р з Клазомен (грец. Αναξαγορας; бл. 500 — † 428 до н. е.) — давньогрецький філософ досократського періоду, математик, астроном, матеріаліст, друг і соратник Перікла в боротьбі за афінську рабовласницьку демократію.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Анаксагор народився в Клазоменах (Мала Азія). У ранній молодості переселився у Афіни, що ставали центром грецької культури. Викладав філософію. Був звинувачений у безбожництві та засуджений до страти, яку потім замінили вигнанням з Афін. Переїхав в Лампсак, де заснував свою філософську школу.

    Громадяни Лампсака поставили вівтар Розуму та Істині в його пам'ять і відзначали річницю його смерті протягом багатьох років. Вони помістили над його могилою такий напис:

    Тут спочиває Анаксагор, який у своїх пошуках істини досяг самих небес (дав.-гр.: ἐνθάδε, πλεῖστον ἀληθείας ἐπὶ τέρμα περήσας οὐρανίου κόσμου, κεῖται Ἀναξαγόρας)[6]

    Астроном[ред. | ред. код]

    Він намагався науково пояснити затемнення, метеори, веселки та Сонце, яке він описав як масу палаючого металу, більшу за Пелопоннес. Небесні тіла, стверджував він, являють собою маси каменю, відірвані від Землі та запалені швидким обертанням. Його теорії про затемнення, Сонце, і Місяць, можливо, базувалися на спостереженнях за затемненням 463 року до н. е., яке було видно в Греції.

    Анаксагор був одним із перших, хто стверджував, що Місяць світить відображеним світлом, яке отримує від Сонця, а не створює світло сам по собі. Ми знаємо про це через фрагмент одного з його творів, перекладеного як «сонце дає місяцю яскравості». Вважав, що Місяць схожий на Землю: на ньому є гори та долини, і має своїх мешканців. Землю уявляв пласкою, на зразок верхньої основи циліндра, що вільно плаває в просторі, тоді як колообіг ефіру над Землею приводить в рух навколо неї всі небесні тіла.

    Вважав, що Сонце і зорі є вогненними каменями, причому ми не відчуваємо тепло зірок через їх велику відстань від Землі.

    Плутарх писав[7]: «Анаксагор, як кажуть, передбачив, що якщо небесні тіла послабляться внаслідок ковзання чи струсу, один із них може бути відірваний, і він може зануритися та впасти на землю.»

    Його спостереження за небесними тілами та падінням метеоритів привели його до створення нових теорій всесвітнього порядку та до передбачення вплив метеоритів. Згідно з Плінієм, йому приписують передбачення падіння метеорита в 467.

    Він був першим, хто дав правильне пояснення затемнень.

    Ввів поняття панспермії про те, що життя існує у Всесвіті та може бути поширене всюди.[8][9]

    Філософ[ред. | ред. код]

    Анаксагор приніс філософію та дух наукового дослідження з Іонії до Афін. Прагнув узгодити погляди представників іонійської натурфілософії та елеатів. Згідно з Анаксагором, усі речі певним чином існували з самого початку, але спочатку вони існували в нескінченно малих фрагментах самих себе, нескінченної кількості та нерозривно поєднаних у Всесвіті. Усі речі існували в цій масі, але в заплутаній і нерозрізненій формі. Існувала нескінченна кількість однорідних частин (ὁμοιομερῆ), а також різнорідні.[10][11]

    Робота впорядкування, відокремлення подібного від неподібного та підсумовування цілого в однойменні підсумки були роботою Розуму (νοῦς). Розум не менш необмежений, ніж хаотична маса, але він був чистим і незалежним, річчю тоншої текстури, однаковою в усіх своїх проявах і скрізь однаковою. Цей витончений агент, який володіє всіма знаннями та силою, особливо помітний як керуючий усіма формами життя. Його перша поява та єдиний прояв, який описує Анаксагор, це рух. Це надавало чіткості та реальності сукупності подібних частин.

    Зменшення та зростання представляють нове агрегування (σὐγκρισις) та порушення (διάκρισις ). Однак первісне змішання речей ніколи не подолано повністю. Кожна річ містить частини інших речей або різнорідних елементів і є лише тим, чим вона є через переважання певних однорідних частин, які становлять його характер. З цього процесу виникають речі, які ми бачимо в цьому світі.[12]

    Гомеомерії[ред. | ред. код]

    За Анаксагором, всі тіла складаються з дрібних первинних частинок (Анаксагор назвав їх «гомеомерії»), що якісно дуже різноманітні й перебувають у постійному русі. Приводить їх в рух, дає перший поштовх зовнішня сила «Нус» (Космічний Розум, або, англійською Nous[13]), яка сама є тонкою і легкою речовиною. Різні тіла утворюються сполученням і роз'єднанням якісно подібних частинок. Кожна речовина містить певну кількість всіх гомеомерій. Характерні якості кожної речовини обумовлені переважною в ньому кількістю певного роду часточок. Гомеомерії Анаксагора були ще далекими від атомів Демокрита і Епікура бо, за його вченням, матерія є подільною нескінченно.

    Математик[ред. | ред. код]

    Він вперше запровадив у математику поняття нескінченно малого і нескінченно великого.

    Згідно з Плутархом у його праці Про вигнання[14], Анаксагор є першим греком, який спробував вирішити проблему квадратури круга, над якою він працював у в’язниці.

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б в г д е Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 86. — ISBN 978-2-221-06888-5
    2. CONOR.Sl
    3. Virtual International Authority File[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
    4. Любкер Ф. Empedocles // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 468.
    5. datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
    6. Laertius 2.15. 
    7. Life of Lysander 12.1. 
    8. Hollinger, Maik (2016). "Life from Elsewhere – Early History of the Maverick Theory of Panspermia". Sudhoffs Archiv. 100 (2): 188–205. doi:10.25162/sudhoff-2016-0009. JSTOR 24913787. PMID 29668166. S2CID 4942706. 
    9. Kolb, Vera M.; Clark, Benton C. III (13 July 2020). "10". Astrobiology for a General Reader: A Question and Answers - Panspermia hypothesis. Cambridge Scholars Publishing. p. 47. ISBN 978-1-5275-5502-0. 
    10. Wallace, William; Mitchell, John Malcolm (1911). "Anaxagoras" . In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 1 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 943. 
    11. Wallace, William; Mitchell, John Malcolm (1911). "Anaxagoras" . In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 1 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 943. 
    12. Smith, Homer W. (1952). Man and His Gods. New York: Grosset & Dunlap. p. 145. 
    13. Nous. Wikipedia (англ.). 30 листопада 2023. Процитовано 4 грудня 2023. 
    14. Plutarch, On exile. 
    15. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

    Джерела[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]