Андрусів Петро Стефанович
| Андрусів Петро Стефанович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
2 липня 1906[1] Кам'янобрід, Яворівський район, Львівська область, Україна | |||
| Смерть | 29 грудня 1981 (75 років) | |||
| Рівергед, Нью-Йорк, США | ||||
| Діяльність | художник, графік, ілюстратор | |||
| Працівник | Українська Мистецька Студія | |||
| Член | Об'єднання Мистців Українців в Америці | |||
| У шлюбі з | Андрусів Наталка Юліанівна | |||
|
| ||||
Петро́ Стефанович Андру́сів (2 липня 1906, Кам'янобрід, нині Яворівського району Львівської області — 29 грудня 1981, Рівергед, США) — український художник, живописець, графік, ілюстратор[2], іконописець, автор історичних батальних полотен, громадський діяч, педагог. Знаний у західній діаспорі та у світі митець, проте маловідомий на історичній батьківщині та у східній діаспорі. Чоловік оперної співачки Наталки Андрусів.
Біографія[ред. | ред. код]
Шкільний вік[ред. | ред. код]
Петра Андрусіва порятували вояки кубанського козачого полку, коли той, восьмирічний, загубив своїх батьків у 1915 році (фронт Першої світової війни якраз докотився до рідного Кам'яноброда): передали його в московський сиротинець, виховувався він у російськомовних середовищах Москви та Рязані. 1918 року переїхав до Польщі, потрапив у варшавський притулок для молодих ремісників. Вчився у Варшаві в польській гімназії; по 1936 рік був студентом Варшавської академії мистецтв, де познайомився з українською молоддю, зорганізованою в «Українській студентській громаді». У Львові молоді українські брати-літератори Анатоль та Ярослав Курдидики залучили його до українських національно-творчих справ: оформлення обкладинки львівського літературно-наукового місячника «Дзвони», ілюстрування окремих випусків «Діточої бібліотеки», часописів «Наш приятель», «Дзвіночок», «Вовченята», «Світ дитини».
Післявоєнне життя[ред. | ред. код]
З початком Другої світової війни Петро Андрусів виїхав до німецького трудового табору та, після тимчасового пристановища в місті Майнц-Кастелі над Рейном, 1947 року прибув до Америки. З 1955 року працював креслярем-графіком у філадельфійському архітектурному бюро. На початку 1950-х років активізувався: став заступником голови новоствореного Об'єднання мистців українців в Америці (ОМУА); заснував допомоговий комітет «Самопоміч», який згодом переріс у фінансовий центр українців у США; був співорганізатором і членом редколегії журналу «Нотатки з мистецтва» (Філадельфія); і насамкінець, був один із засновників та викладачів Української мистецької студії у Філадельфії (1952—1972). У США проживав у Філадельфії, потім у м. Рівергед (штат Нью-Йорк).
Творчість[ред. | ред. код]
Відомий як автор художніх творів на тематику ранньої історії України: «Князь Святослав» (1942), «Атака княжої дружини» (1943), «Князь Святослав у наступі» (1960), «З походу Князя Ігоря» (1967), «Княже полювання на лебедів» або «Княжичі» (1969), «Бій князя Ігоря з половцями» (1970), «Княжий пир» або «Сватання Анни Ярославни» (1970).
Почесне місце займають твори, присвячені козацтву: «Бій під Конотопом», «Богдан Хмельницький» (1948), «Портрет гетьмана І. Мазепи» (1962), «На дворі гетьмана Розумовського», «Зустріч козацької старшини з козаками», «Зустріч гетьмана І. Мазепи з Кошовим Січі Костем Гордієнком» (1968), «Козацька старшина в поході», «Степова анекдота», «Два козаки в поході», «Побратими», «В'їзд Гетьмана до Батурина» (1971), «Козацьке полювання зі соколами» (1973), «Козацький почот» (1973), «Козацьке весілля» (1974), «Козацькі загони в погоні за ворогом», «Боротьба», «Атака козаків».
Події сучасної історії відзеркалюються у творах: «Голгота України» (1944), «Чортківський пролом» (1968), «Кіннотники» (1969), — а міфологія у картинах «Легенда про Фаетона» (1969), «Бій зі змієм» (1971).
Художник творив картини на релігійно-історичні теми: «Хрещення України-Руси князем Володимиром», «Княжа пристань у Києві», — і розписав Українську греко-католицьку церкву Св. Йосафата у Філадельфії, США.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ Ілюстрації Петра Андрусіва до книги Лесі Храпливої «Чародійне авто» // «Бібліотека українського мистецтва». Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 8 лютого 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Петро Андрусів. Маляр і графік. Монографія за редакцією Святослава Гординського. Нью-Йорк, Українська вільна Академія наук у США, 1980. [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Яців, Роман «Розгорнув перед очима силу й славу України»
- Постаті: Андрусів Петро (1906—1981) [Архівовано 5 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- Фонд Петра Андрусева (включно із біографічною довідкою)
- Микола Погідний. Нечистенькі скарби. Гуцульська казка. Львів, Світ дитини, 1933. Ілюстрації Петра Андрусіва. [Архівовано 23 липня 2017 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Попович В. Андрусів Петро Стефанович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8. — С.506.
- Кузьма Л. Нотатки з мистецтва, Філадельфія, 1982, «Пам'яті Петра Андрусева (1906—1981)» ч. 22. сс. 15-28.
- Курдидик Я. Визвольний шлях, Лондон, 1976, «Петро Андрусів — великий маляр великого минулого (До 70-ліття мистця)», кн. 5 (338). сс. 608-10.
|
|
Це незавершена стаття про художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |