Антуан Карон
| Антуан Карон | ||||
|---|---|---|---|---|
| Antoine Caron | ||||
 | ||||
| Посмертний портрет художника в похилому віці | ||||
| При народженні | Antoine Caron | |||
| Народження |
1521 Бове | |||
| Смерть | 1599 | |||
| Париж | ||||
| Національність | француз | |||
| Країна |
 Франція | |||
| Жанр | біблійні і історичні композиції, портрети, книжкові ілюстрації. | |||
| Діяльність | художник, художник по склу, ілюстратор | |||
| Напрямок | реалізм в портретах, маньєризм | |||
| Покровитель | Катерина де Медічі | |||
| Вплив на | маньєризм | |||
| Вчитель | Франческо Приматіччо і Нікколо дель Аббате | |||
| Твори | Christ and the woman taken in adulteryd | |||
| Роботи в колекції | Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Нантський музей образотворчого мистецтва, Художня галерея Єльського університету, Ліонський музей красних мистецтв і Gadagne (museums)d | |||
|
| ||||
 Антуан Карон у Вікісховищі | ||||
Антуан Карон (фр. Antoine Caron 1521, Бове — 1599, Париж) — французький художник, представник маньєризму і школи Фонтенбло.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походить з міста Бове. За припущеннями, у Бове отримав і первісну художню освіту. Відомо, що в молоді роки працював по замовам церкви як майстер вітражів.
У період між 1540 та 1550 рр. працював у майстернях Фонтенбло, де керували італійці Франческо Пріматіччо і Ніколо дель Абате[1]. Пройшов через культ малюнка, такого характерного для маньєризму і школи Фонтенбло як французького центру маньєризму. Сам працював художником-ілюстратором для тогочасних книг (Овідій, «Метаморфози», французьке видання).
Про творчі пошуки в малюванні свідчать його малюнки та замальовки, переведені у друковану графіку[2].
1561 року він отримав посаду надвірного художника королів Генріха ІІ та Катерини Медічі. До його обов'язків додали функцію режисера надвірних свят і урочистостей. Збережена невелика частина малюнків художника з сюжетами придворних свят. Частка малюнків Антуна Карона була використана як картони для створення тогочасних сюжетних килимів-аррасів[2].
Антуан Карон помер у Парижі 1599 року.
Стиль Антуана Карона і місце в історії мистецтв[ред. | ред. код]
Проблемою другорядних митців школи Фонтенбло було нівелювання їх художніх манер. Донині частка картин іде не під авторськими іменами, а під позначкою «майстер школи Фонтенбло», настільки близькі твори за стилістикою. Навпаки, у 20 ст. поціновувалась індивідуальність, неповторність художньої манери. Цей постулат використаний і для оцінок творчого надбання митців минулого. Антуан Карон відрізнявся помітною художньою індивідуальністю на тлі низки майстрів школи Фонтенбло[1]. Більша частина творів Карона знищена, частка збережених віднесена до творчості інших митців. Збережені твори мають вплив вишуканості, елегантності і схильності до пістрявих фарб, переускладненості побудови[1] , метафоричної і алегоричної художньої мови.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
_Allegorie_des_Krieges.jpg)
- «Портрет шляхетної пані», 1577
- "Арешт і молитва Томаса Мора ", Музей Блуа, Франція
- «Діана мисливиця»
- «Винищення тріумвірів у Стародавньому Римі», 1566, Лувр
- «Сивілла Тибуртинська і імператор Октавіан Август», до 1580
- «Науковці, що вивчають сонячне затемнення», Музей Гетті, Каліфорнія
- «Історія королеви Артемісії. Мавзолей для чоловіка», малюнок
- «Алегорія війни»
- «Тріумф зими», 1568
- «Алегорія померлого кохання», Лувр
- «Тріумф смерті»
- «Авраам і Мільхіседек»
- «Турнір зі слоном», 1598
Галерея обраних творів[ред. | ред. код]
-
«Науковці, що вивчають сонячне затемнення» -
«Винищення тріумвірів у Стародавньому Римі», ліва частина композиції -
«Винищення тріумвірів у Стародавньому Римі», центральна частина композиції понизу -
«Винищення тріумвірів у Стародавньому Римі», зображення римського Колізея в композиції -
«Апофеоз Сімели» -
Антуан Карон. «Сивілла Тибуртинська і імператор Октавіан Август», права частина композиції. -
«Турнір зі слоном»
.jpg)
Джерела[ред. | ред. код]
- Ehrmann, J.: Antoine Caron. Peintre à la Cour des Valois. Lille 1955.
- Chilvers, Ian (ed.) (2004) «Caron, Antoine (1521—1599)» The Oxford Dictionary of Art (3rd ed.) Oxford University Press, Oxford, ISBN 0-19-860476-9
- http://www.dropbears.com/a/art/biography/Antoine_Caron.html [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- http://www.gallery.ca/en/see/collections/artwork.php?mkey=9125 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.getty.edu/art/collection/objects/761/antoine-caron-dionysius-the-areopagite-converting-the-pagan-philosophers-french-1570s/ [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 30 листопада 2015. Процитовано 15 лютого 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 15 лютого 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антуан Карон
Див. також[ред. | ред. код]
|
