Афоризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Афори́зм (грец. αφορισμός, означення, вислів) — короткий, дуже влучний, оригінальний вислів, що виражає узагальнену думку у виразній, легкій для запам'ятовування формі, яка згодом неодноразово відтворюється іншими людьми. В афоризмі досягається найвища концентрація безпосереднього повідомлення й того контексту, у якому думка сприймається слухачами або читачами.

Афоризмами можуть бути: прислів'я, сентенції класичних авторів, крилаті вислови з літературних та філософських творів.

Приклад сучасного афоризму:

Літературний афоризм[ред. | ред. код]

Літературний афоризм як самостійний жанр виник з народних прислів'їв та приказок, але різниться від них фіксованим авторством. Першим його зразком вважаються «Афоризми» Гіппократа. Відомий він і в добу Київської Русі («Моління Даниїла Заточника», XIII ст.). Особливого поширення афоризм набув у роки Ренесансу, досягнув смислової витонченості в епоху класицизму (Б. Паскаль, М. де Монтень, Ф. Ларошфуко).

Чимало влучних висловів українських письменників, де використані розмаїті стилістичні фігури, парадокси, метафори тощо, перетворилися на крилаті, вживаються як афоризми:

  • Борітеся — поборете (Т. Шевченко).
  • Захочеш — і будеш.
В людині, затям,
Лежить невідгадана сила (О. Ольжич).

Різновидом літературного афоризму є римований афоризм (афорима):

  • Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть (І. Котляревський).

Приклади[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Леонід С. Сухоруков, переклад з публікаціЇ редактора «US News and World Report» Джона Ліо «Афоризм 2006»

Посилання[ред. | ред. код]