Беатус Ренанус
| Беатус Ренанус | |
|---|---|
| лат. Beatus Rhenanus фр. Beatus Rhenanus | |
 | |
| Ім'я при народженні | Beat Bild |
| Псевдо | Licentius Evangelus[1] |
| Народився |
22 серпня 1485[2] Селеста, Décapoled[2] |
| Помер |
20 липня 1547[2] (61 рік) Страсбург, Q22010895?, Метрополія Франції, Франція[2] |
| Країна |
.svg){kind=small} Священна Римська імперія Селеста |
| Діяльність | видавець, історик, філософ, класичний філолог, правник |
| Alma mater | collège du Cardinal-Lemoined |
| Вчителі | Жак Лефевр д'Етапль і Charles de Bovellesd |
| Знання мов | латина[3] |
| Членство | Q16677340? |
| Magnum opus | Rerum Germanicarum libri tresd |
Беа́тус Рена́нус(лат. Beatus Rhenanus) або Беа́т Рейна́уер (нім. Beat Rheinauer), уроджений Бе́ат Більд (нім. Beat Bild; * 22 серпня 1485, Селеста — † 20 липня 1547, Страсбург) — німецький історик і філолог епохи Відродження, автор «Історії Німеччини в трьох книгах[ru]» («Rerum Germanicarum libri tres», 1531). Відомий як видавець античних текстів Веллея Патеркула, Тацита, Тита Лівія та Тертулліана, активний діяч німецького гуманізму та Реформації в Ельзасі. Складену ним книжкову збірку — єдину цілісну бібліотеку епохи Відродження — було заповідано рідному місту й 2011 року занесено до реєстру «Пам'ять світу».
Біографія[ред. | ред. код]
Родина Беатуса Ренануса походила з Рино, що в Нижньому Ельзасі, звідси і його латинізований псевдонім. Після закінчення на той час відомої латинської школи в Селеста, Беатус Ренанус з 1503 по 1507 рік навчався в Паризькому університеті. Водночас він взявся вивчати ремесло друкаря. З 1511 року Беатус Ренанус мав тісні контакти з Еразмом Роттердамським. Як філолог Беатус Ренанус підготував до друку праці отців церкви та класиків античності. Як історик він займався дослідженням первісної та ранньої історії Німеччини. Його головний твір — «Історія німецького народу в трьох книгах» . Окрім того Беатус Ренанус відомий як друкар та редактор.
Свою величезну бібліотеку він заповів латинській школі в Селеста (див.: Гуманістична бібліотека (Селеста)). 2011 року ця бібліотека була занесена в список ЮНЕСКО «Пам'ять світу».[4]
Дослідження спадщини[ред. | ред. код]
Найвідомішим дослідником спадщини Беатуса Ренануса в 19 ст. був австрійський філолог Адальберт Горавітц (1840—1888). Готуючи дисертацію з латиністики, він переклав німецькою мовою працю Реннануса «Історія німецького народу в трьох книгах» (Rerum Germanicarum libri tres).
Вибрані праці[ред. | ред. код]
- Rerum Germanicarum libri tres. 1531 (Онлайн [Архівовано 11 лютого 2012 у Wayback Machine.] (PDF; 19,9 MB), примірник з Бібліотеки Марбурзького університету).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ а б в г д Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ UNESCO (2011). Beatus Rhenanus Library. Memory of the World - Register (англ.). Архів оригіналу за 18 червня 2012. Процитовано 20 травня 2015.
Література[ред. | ред. код]
- Felix Mundt: Beatus Rhenanus, Rerum Germanicarum libri tres (1531). Ausgabe, Übersetzung, Studien. Niemeyer, Tübingen 2008, ISBN 978-3-484-36627-5.
- Beat von Scarpatetti: Beatus Rhenanus, historien de la paix. In: Annuaire des Amis de la Bibliothèque humaniste de Sélestat. Bd. 35 (1985), S. 253—260
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Беатус Ренанус |
 |
У Вікіджерелах є |
- http://www.semantic.fr/rhenanus/index.html[ Про Беатуса Ренануса] [Архівовано 22 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт бібліотеки в Селеста
|
