Белина-Скупевський Степан Броніславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Белина-Скупевський Степан Броніславович
Основна інформація
Дата народження 23 липня 1885(1885-07-23)[1]
Місце народження Київ, Російська імперія
Дата смерті 2 серпня 1962(1962-08-02)[1] (77 років)
Місце смерті Гданськ, Польська Народна Республіка
Поховання Цвинтар Сребжиськоd
Громадянство Республіка Польща
Професії педагог, оперний співак
Освіта Університет Карлсруе
Співацький голос тенор
Інструменти вокал[d]
Жанри опера
Нагороди
золотий хрест Заслуги офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі
CMNS: Файли у Вікісховищі

Степан (Стефан) Броніславович Белина-Скупевський (справжнє прізвище Скупевський; псевдоніми — Белин-Скупевський, Belina-Skupiewski, Stefano Bielena; 23 серпня (4 вересня) 1885(18850904), Київ — 2 вересня 1962, Гданськ, Польща) — український і польський оперний співак (драматичний тенор), вокальний педагог і музичний громадський діяч. Виступав в оперному театрі «Ла-Скала», у 1914—1919 роках — на сценах Києва.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Києві в польській родині інженера. Закінчив Музично-драматичне училище М. К. Лєсневіч-Носової по класу фортепіано. Потім навчався в Інституті інженерів шляхів сполучення і у Вищій технічній школі в Карлсруе (Німеччина). Співу навчався приватно в Карлсруе і Монако;[2] брав уроки у Жака Штюкгольда, пізніше в Мюнхені підготував низку партій під керівництвом Ф. Мотля. Сценічне мистецтво і режисуру вивчав у Г. Фукса.

У 1908 році дебютував в швейцарському місті Санкт-Галлен в баритоновій партії Тоніо («Паяци» Р. Леонкавалло). Пізніше виконував тенорові партії в оперних театрах Лейпцига (1909/10), Мюнхена (Hofoper, 1910/11, 1912), Одеси (1910/11, антреприза М. Ф. Багрова), Харкова, Катеринослава (тепер Дніпропетровськ), Миколаєва, Петрограда, Праги (Німецька королівська опера, 1912—1914), Інсбрука, Відня, Берліна. З 1914 року виступав у трупі Міського театру в Києві,[3] співав на сценах Одеси, Катеринослава, Миколаєва. У 1915 році з гастролями виступав в театрі «Ла Скала» (Мілан). До 1919 року продовжував виступати в Києві, де також брав участь у концертах-мітингах і масових культурних заходах. Мешкав в цей час по вул. Костьольна, 8.[3]

У 1920 році виїхав за кордон і надалі виступав в театрах Європи і Америки. З 1923 року на запрошення А. Тосканіні в «Ла Скала» виконував партії Трістана («Трістан та Ізольда» Р. Вагнера), Хозе («Кармен» Ж. Бізе) і Самозванця («Борис Годунов» М. Мусоргського) під псевдонімом Stefano Bielena. Гастролював в Барселоні (1922, театр «Лісі», 1928), Парижі (1922, театр «Гранд-Опера», 1927, театр З. Бернар), Варшаві (Велика опера, 1923 і 1924), Буенос-Айресі, Ріо-де-Жанейро, Сан Паоло і Монтевідео (1924), Мадриді (Театр Реал, 1925 і 1928), Львові (1925), Трієсті (Театр Верді, 1926), Белграді та Загребі (1927).

У 1928 році покинув оперну сцену і переїхав до Польщі. ВУ 1946–1953 роках був художнім керівником Сілезької державної опери в Битомі, а з 1 липня 1953 року — вокальним директором Балтійської державної опери та філармонії в Гданську. З 1954 р. також викладав у Державній вищій музичній школі в Сопоті. У 1958 році отримав музичну премію міста Гданська. Удостоєний Державної премії.

Репертуар[ред. | ред. код]

Степан Белина-Скупевський в партії Рамадеса («Аїда», Дж. Верді)

Найкращими в репертуарі вважають оперні партії:

  • Таміно («Чарівна флейта» В. А. Моцарта)
  • Ліонель («Марта, або Річмондський ринок» Ф. Флотова)
  • Фауст (однойм. опера Ш. Ґуно)
  • Гофман («Казки Гофмана» Ж. Оффенбаха)
  • Елеазара («Юдейка», Ж. Ф. Галеві)
  • Йонтек («Галька» С. Монюшка)
  • Надир («Шукачі перлів» Ж. Бізе)
  • Жульєн («Луїза» Г. Шарпантье)
  • Турідду («Сільська честь» П. Масканьї)
  • Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло)
  • Самсон («Самсон і Даліла» К. Сен-Санса)
  • Герцог («Ріголетто» Дж. Верді)

Особисте життя[ред. | ред. код]

Двічі одружений. З 29 квітня 1948 року був чоловіком співачки Гелени Івоні-Ніти (1887–1961).

Похований на кладовищі Сребжиско в Гданську (район IV, розділ TAR II/2/71).

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (14 грудня 1955)

Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі (22 липня 1952)

Золотий Хрест Заслуги (28 червня 1939)

Медаль 10-річчя ПНР (25 березня 1955)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б e-teatr.pl — 2004.
  2. ↑ Мистецтво України. — Т. 1. — С. 175.
  3. ↑ а б М. Кальницький, Н. Коваленко, М. Чован. Житловий будинок початку 20 ст. // Звід пам'яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. — К.: «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — Кн. 1. — Ч. 1. — Київ. — А — Л. — С. 494

Література[ред. | ред. код]

  • Лисенко І. Словник співаків України. — Київ. 1997. С. 25.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Пружанский А. М. Отечественные певцы. 1750—1917: Словарь. — Изд. 2-е испр. и доп., электронное. — М., 2008 (рос.)
  • М. І. Кузьмін. Белина-Скупевський Степан Броніславович // Мистецтво України. — Т. 1. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана. — 1995. — С. 175.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
{{{alt}}} Це незавершена стаття про співака чи співачку опери.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Белина-Скупевський_Степан_Броніславович&oldid=41508556