Бернардіна Еварісто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бернардіна Еварісто
англ. Bernardine Evaristo
Народився 28 травня 1959(1959-05-28) (64 роки)
Elthamd, Великий Лондон, Велика Британія
Країна  Велика Британія
Діяльність викладачка університету, письменниця
Alma mater Ґолдсмітсd, Rose Bruford Colleged і Eltham Hill Schoold
Заклад Університет Брунеля[1]
Мова творів англійська[2]
Членство Американська академія мистецтв і наук і Black Female Professors Forumd[1]
Нагороди
Сайт: bevaristo.com

CMNS: Бернардіна Еварісто у Вікісховищі

Бернардіна Еварісто або ж Бернардін Іверісто (англ. Bernardine Evaristo) — англійська письменниця. Народилася у Лондоні, від матері англійки і батька нігерійця. Отримала більш десяти літературних премій та нагород. У 2004 її було прийнято до Королівського літературного товариства (англ. Royal Society of Literature)[3] Лауреатка Букерівської премії (2019)[4]

Альтернативна історія[ред. | ред. код]

У романі Blonde Roots авторка змальовує світ, де африканці експлуатують рабів-європейців. Європу вони називають «Сірим континентом», а європейські країни — «Пшеничний берег», «Виноградний берег», «Капустяний берег» (за аналогією з "Берегом слонової кістки та ін.). Цивілізованих африканських мандрівників дивують «дикі» тубільські традиції (ховати людей у труні, розбивати рік на 12 місяців, користуватися виделками), забобони (розбите дзеркало — «ознака нещастя») та варварська жорстокість (прилюдно вішати злочинців, палити «відьм» живцем). Купуючи білих рабів, вони ніби «рятують» їх від цього «варварського» життя.

Рабів вивозять на плантації «Західною Японії» (Карибські острови): сім'ї розлучають, жінок ґвалтують, багато хто гине у дорозі чи від непосильної праці. Європейці втрачають рідні мови, християнство і навіть власні імена. Вони говорять примітивною ламаною африканською, вимушені сповідувати африканські релігії, називатися африканськими іменами.

Навіть африканці-аболіціоністи відправляють до Європи місіонерів, щоб навчити «нещасних дикунів» «істинній вірі» у Вуду.

Роман — карикатура на європейське ставлення до Африки та африканців.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • «Дівчина, жінка, інше» (Girl, Woman, Other) (2019), за який отримала Букерівську премію
  • «Hello Mum» (Penguin UK, 2010)
  • «Lara» — нова розширена версія (Bloodaxe Books, 2009)
  • Blonde Roots (Hamish Hamilton/Penguin, 2008 & Riverhead/Penguin, USA in 2009)
  • Soul Tourists (Hamish Hamilton/Penguin, 2005)
  • The Emperor's Babe (Hamish Hamilton/Penguin, 2001)
  • Lara (Angela Royal Publishing, 1997)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б https://blackfemaleprofessorsforum.org/professors/bernardine-evaristo/
  2. CONOR.Sl
  3. Royal Society of Literature All Fellows. Архів оригіналу за 5 березня 2010. Процитовано 29 січня 2011. 
  4. Вперше за майже 30 років лауреатками Букерівської премії-2019 стали дві письменниці. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]