Бут Віктор Анатолійович
| Бут Віктор Анатолійович | |
|---|---|
| рос. Виктор Анатольевич Бут | |
 | |
| Прізвисько | « le marchand de la mort », Lord of War, Todeshändler і Merchant of Death[1] |
| Псевдо | Vadim Markovich Aminov, Viktor Bulakin і Boris |
| Народився |
13 січня 1967 (57 років) |
| Громадянство |
до 1991  СРСРз 1991 —  Росія |
| Національність | Росіянин |
| Діяльність | контрабандист зброї, військовослужбовець, усний перекладач |
| Alma mater | Казанське суворовське військове училищеd і Військовий інститут Міністерства оборони СРСРd |
| Знання мов | есперанто, російська, таджицька, французька, іспанська і англійська |
| Військове звання | старший лейтенант |
| Партія | Ліберально-демократична партія Росії |
| IMDb | ID 5085123 |
| Сайт | victorbout.ru |
Бут Віктор Анатолійович (нар. 13 січня 1967, Душанбе, Таджицька РСР, СРСР) — російський підприємець, бізнесмен, кримінальний торговець зброєю. В 2012 засуджений в США до 25 років ув'язнення за незаконну торгівлю зброєю та підтримку тероризму. Американський суд визнав Віктор Бута винного в кількох пукнтах обвинувачення, в тому числі в змову з метою торгівлі зброї організації "Революційні збройні сили Колумбії", яка визнана американською владою терористичною. Сам Бут знаходився в ув'язненні з 6 березня 2008, свою винну не визнав.
Відомий також як «продавець смерті». Став прототипом персонажу Ніколаса Кейджа у фільмі «Збройовий барон» (англ. Lord of War, 2005). Повітряно-транспортне підприємство, що належало Буту мало до 60 літаків повітряного флоту та 1 000 співробітників.
8 грудня 2022 повенувся в Росію після обміну на американську баскетболістку Бріттні Грінер, яка була ув'язнена російською владою за контрабанду наркотиків.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 13 січня 1967 в Душанбе. Батько походив з Харківської області[3] і працював механіком. Мати була уроженкою Курманаєвського району Оренбурзької області РСФСР і працювала бухгалтером. У матеріалах розвідувальних служб ПАР та британського Комітету у закордонних справах фігурує як етнічний українець[4].
Навчався у московському військовому інституті іноземних мов (рос. ВИИЯ), згодом у військовій академії. Також має диплом з економіки, володіє шістьма мовами. До 1991 року Бут служив у одному з військово-повітряних підрозділів, до того ж протягом шести років у Мозамбіку, де йшла спровокована СРСР громадянська війна. Він вважається майором КДБ, проте сам Бут свої зв'язки з КДБ заперечує.
Бізнес[ред. | ред. код]
Після розпаду СРСР та Варшавського договору Віктор Бут заснував у Москві чартерне повітряно-транспортне підприємство. Відомо, що він продавав та постачав зброю військовим угрупуванням та диктаторським режимам у африканських країнах. У 2001 році постачав зброю до Анголи, Камеруна, Демократичної Республіки Конго, Кенії, Лівії, Республіки Конго, Руанди, Сьєрра-Леоне, Судану та Уганди.
У 2001 та 2004 роках Рада Безпеки ООН наклала резолюції заборони на його підприємства та заморозила його банківські рахунки у різних країнах[5][6].
Розшук та арешт[ред. | ред. код]
У 2005 році лише Бельгія видала міжнародний ордер на арешт Віктора Бута.
6 березня 2008 року Віктора Бута за поданням прокуратури США та ордером виданим Окружним судом Південного округу Нью-Йорка було заарештовано таїландською поліцією у Бангкоці[7]. У США Віктора Бута звинуватили у незаконному постачанні великих партій зброї, а також у звершенні цілої низки фінансових махінацій. Бут заперечував свою провину й у відкритому листі до російського президента та прем'єр-міністра просив допомоги.
У 2010 році Таїландський суд ухвалив рішення задовольнити прохання США про екстрадицію Бута, але Бут все ще залишався у в'язниці Бангкока, у зв'язку з тим що таїландська влада висунула проти нього нові звинувачення, що потребували нового розслідування.
16 листопада 2010 року влада Таїланду вирішили видати Віктора Бута в США. О 13:30 за місцевим часом літак з Віктором Бутом покинув Таїланд. Уряд Російської Федерації одразу ж заявив, що екстрадиція є незаконною[8].
У жовтні 2011 року розпочався судовий процес під головуванням судді Шіри А. Щейндлін (англ. Shira A. Scheindlin[en]) 2 листопада 2011 рада присяжних визнала Бута винним за всіма статтями обвинувачення[9].
5 квітня 2012 суддя винесла вирок — 25 років ув'язнення та 15 млн $ штрафу[10].
У червні 2020 року у статті видання «Reuters» зазначалося, що після висунення звинувачень ветерану морської піхоти США Полу Вілану, Москва вивчає можливість обміну полоненими — Вілана на Бута та пілота Костянтина Ярошенка[11].
8 грудня 2022 року відбувся обмін Віктора Бута на американську баскетболістку Брітні Грайнер, яка була затримана у РФ за знайдені наркотичні речовини (масло канабісу) в аеропорту[12]. За даними ЗМІ, Бут і Грайнер були помилувані перед обміном; продовжувати відбувати відповідні покарання у своїх країнах вони не повинні.[13]
Після повернення в Росію[ред. | ред. код]
9 грудня 2022 року Віктор Бут дав інтерв'ю Марії Бутіній для RT, де заявив, що не думає, що він важливий для російської політики.[14]
10 грудня 2022 року Бут підтримав вторгнення Росії в Україну і припустив, що за наявності можливості та навичок став би добровольцем.[15]
12 грудня 2022 року Леонід Слуцький, голова Ліберально-демократичної партії Росії, заявив, що Віктор отримав членський квиток партії.[16]
З 8 березня по 8 квітня 2023 року в Сант-Петербурзі в Національному музеї мистецтва і фотографії (Галерея на "Мосфільмі") відбулася виставка картин, що були намальовані Бутом під час ув'язнення в американській в'язниці (2008 - 2022).[17][18] Свою першу виставку під назвою "Берег мій тонкою лінією" Віктор Бут, який вступив до Творчої Спілки художників Росії, представив за підтримки Російського фонду миру.[19]
Особисте життя[ред. | ред. код]
З 1992 року одружений з Аллою Володимирівною Бут (у дівоцтві Протасова; народилася 1970 року в Ленінграді). Алла - художник, дизайнер, модельєр, була власницею магазинів одягу в ОАЕ, Німеччині, ПАР і Росії. З майбутньою дружиною Віктор Бут познайомився наприкінці 1980-х років у Мозамбіку, де працював перекладачем з португальської в радянській військовій місії. Для Алли це був другий шлюб.[20] Дочка - Єлизавета (народилася 1994 року в ОАЕ).[20] Старший брат і колишній компаньйон - Сергій Анатолійович Бут продовжує вести законний авіаційний бізнес в Об'єднаних Арабських Еміратах (зокрема, в Шарджі) і Болгарії.
Віктор Бут - вегетаріанець.[21][22] Він стверджує, що не є прихильником будь-якої релігії, але вважає своїми духовними лідерами Льва Толстого та Івана Ільїна і "поділяє погляди" Ісуса Христа, Будди, Заратустри і Крішни.
Віктор Бут володіє багатьма мовами, зокрема англійською, французькою, португальською, таджицькою, фарсі, дарі, зулу, коса, есперанто, більшу частину з яких він вивчив, перебуваючи в ув'язненні.[23]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.cnn.com/2022/12/08/europe/viktor-bout-putin-importance-analysis-intl/index.html
- ↑ Аркадій Сидорук. Торгівець смертю // Дзеркало Тижня. — 2009. — Т. № 51 (2009 рік) (26 грудня). Процитовано 2011-07-08.
- ↑ Виктор Бут. Подлинная история "оружейного барона"
- ↑ Виктор Бут: Биография, образование, семья | Lenta.ru
- ↑ Постанова ради безпеки SC/7253. Архів оригіналу за 11 лютого 2008. Процитовано 24 жовтня 2011.
- ↑ Резолюція 1521 по Ліберії. Архів оригіналу за 14 жовтня 2011. Процитовано 24 жовтня 2011.
- ↑ Thailand holds 'top arms dealer'. Архів оригіналу за 30 вересня 2009. Процитовано 7 березня 2008.
- ↑ Thailand extradites accused international arms dealer. 16 листопада 2010. Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 24 листопада 2010.
- ↑ У США росіянина Бута визнали винним у незаконній торгівлі зброєю. Радіо Свобода. 2 листопада 2011. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 3 листопада 2011.
- ↑ Вирок Вікторові Буту: кінець карєєри «торговця смертю». Радіо Свобода. 6 квітня 2012. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 6 квітня 2012.
- ↑ Ex-U.S. marine jailed by Russia on spying charges hopes for prisoner swap: Ifax. Reuters (англ.). 23 червня 2020. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Американську баскетболістку Брітні Грайнер звільнили з російського ув'язнення. ЇЇ обміняли на росіянина Бута. Що відомо. suspilne.media. 8 грудня 2022.
- ↑ Правозащитник сообщил, что Бута и Грайнер помиловали перед обменом. TACC. Процитовано 13 грудня 2022.
- ↑ Виктор Бут дал первое интервью после освобождения из американской тюрьмы. С ним поговорила сотрудница RT Мария Бутина Краткий пересказ. Meduza (рос.). Процитовано 13 грудня 2022.
- ↑ Бут заявил, что всецело поддерживает СВО. TACC. Процитовано 13 грудня 2022.
- ↑ "Збройовий барон" Бут вступив до лав ЛДПР: у партії прокоментували. www.unian.ua (укр.). Процитовано 13 грудня 2022.
- ↑ На «Мосфильме» открылась выставка картин Виктора Бута, написанных им в американской тюрьме. www.mosfilm.ru. Процитовано 26 червня 2023.
- ↑ Выставка картин Виктора Бута пройдет в "Галерее на Мосфильме". Российская газета. 6 березня 2023. Процитовано 26 червня 2023.
- ↑ На Мосфильме пройдет выставка картин Бута, написанных им в американской тюрьме. TACC. Процитовано 26 червня 2023.
- ↑ а б Любимая женщина "оружейного барона". flb.ru. Процитовано 21 грудня 2022.
- ↑ Прокуратура США отвергла пересмотр приговора Буту. BBC News Русская служба (рос.). 28 листопада 2011. Процитовано 21 грудня 2022.
- ↑ Лекция А.Бинецкого «Лоббизм и дипломатия в современных условиях» (uk-UA) , процитовано 21 грудня 2022
- ↑ Алексей Бинецкий. "Лоббизм в современном мире: экономика, дипломатия, разведка" (uk-UA) , процитовано 21 грудня 2022
Посилання[ред. | ред. код]
- Віктор Бут — торговець гладіолусами та смерттю (рос.)
- Інтерв'ю В. Бута на радіо «Ехо Москви». 28 січня 2002.
- Біографічна довідка [Архівовано 18 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
|
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |