Васильєв Володимир Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Васильєв.
Володимир Миколайович Васильєв
Влади́мир Никола́евич Васи́льев
Володимир Васильєв у 2006 році
Псевдонім Воха
Народився 8 серпня 1967(1967-08-08) (56 років)
Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Країна  Росія
Діяльність прозаїк
Мова творів російська
Роки активності з 1991
Напрямок фантастика
Жанр роман, повість, оповідання, ессе
Magnum opus Відьмак Великого Києва
Нагороди Аеліта
Сайт: rusf.ru/boxa/
CMNS: Васильєв Володимир Миколайович у Вікісховищі

Не плутати з Васильєвим Володимиром Германовичем — узбецьким російськомовним письменником-фантастом.

Володи́мир Микола́йович Васи́льєв іноді використовує псевдо «Воха» (рос. Влади́мир Никола́евич Васи́льев, 8 серпня 1967, Миколаїв, УРСР) — російський письменник-фантаст українського походження. Найвідоміший твір автора: цикл під назвою «Відьмак Великого Києва».

Біографія[ред. | ред. код]

Володимор Васильєв народився 8 серпня 1967 року в місті Миколаєві. Батько — росіянин, мати — українка[1]. Спроба вступу в Київський інститут інженерів цивільної авіації закінчилась невдало, тому поступив на навчання у Миколаївський СПТУ 21 за спеціальністю «регулювальник радіоапаратури і приладів». Два роки проходив строкову службу прикордонником на південному кордоні в Туркменії, поки у 1988 не був демобілізований. Деякий час працював на залізничній АТС. З літа 1990 по осінь 1997 року жив у різних містах, як Миколаїв, Київ, Москва, Санкт-Петербург, Рига, Євпаторія, Ялта, Вінниця, Харків, Магнітогорськ, Волгоград, Свердловськ, Южно-Сахалінськ, Новосибірськ, Іваново, Тирасполь, Одеса, Керч, Мінськ та інші[1].

Першу його книгу в 1991 році видав Борис Завгородній. Перша закордонна публікація відбулася 1992 року в Болгарії за сприяння Івайла Рунева. З 1996 року є професійним письменником. Вже довгий час співпрацює з московським видавництвом АСТ.

У 2001 році перебирається з Миколаєва у Москву.

У липні 2002 року вийшла ювілейна, двадцять п'ята книга і кілька публікацій у колективних збірниках. Станом на сьогодні вийшло понад сто книг (у тому числі за кордоном) і ряд публікацій в колективних збірниках. Крім того випущені мультимедійні компакт-диски з текстами, фотографіями та аудіотреки непрофесійно записаних пісень, диски з аудіокнигами.

На 2014 рік вийшло понад сто п'ятдесят книжок (зокрема й за кордоном) і низка публікацій у колективних збірках; крім того, випущено мультимедійні компакт-диски з текстами, фотографіями та аудіотреками аматорськи записаних пісень, диски з аудіокнигами.

У другій половині 2014 року спільно з миколаївською рок-групою "Проспект Миру", учасником якої Володимир був ще наприкінці 1980-х років, записано напівпрофесійний альбом "Запізніла сповідь", що містить 14 оригінальних треків.

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений та має двох дітей.

Захоплення[ред. | ред. код]

У письменника такі захоплення, як музика, футбол, собаки, яхта, гітара. Вболіває за київське «Динамо» та «Манчестер Юнайтед». Улюблені фантасти — Сергій Лук'яненко та Олександр Громов, із західних — Тім Пауерс і Анджей Сапковський. Улюблені нефантасти — Себастьян Жапрізо, Дональд Вестлейк, Єне Рейте і Фарлі Моует[1].

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Цей розділ може містити оригінальне дослідження. Будь ласка, удоскональте його, перевіривши сумнівні твердження й додавши посилання на джерела. Твердження, які містять лише оригінальне дослідження, мають бути вилучені.

У 2007 Васильєв заявляв, що «ніякої України немає» та зазначив, що Донецьку і Львову не жити разом далі; Васильєв підкреслив, що сходу та півдню України слід приєднатися до Росії або, у разі відмови від приєднання до Росії, стати Малоросією.[2]

Після Євромайдану у 2014 році, Васильєв заявив, що не бачить іншого виходу для себе, окрім як покинути Україну.[3]

Внесений у базу даних «Миротворця» за антиукраїнську пропаганду, участь у пропагандистських заходах країни-агресора (Росії) і участь у спробах легалізації анексії АР Крим. Згідно сайту «Миротворець» (сам письменник це заперечує, наголошуючи, що на жодній фотографії з фестивалів 2015—2017 років його немає), письменник-фантаст брав участь у фестивалі «Летючий фрегат» в окупованому Криму в 2015—2017 рр.[4]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

Назва (мовою оригіналу) Рік Примітки
«Клинки» 1996
«Враг неизвестен» 1997 новелізація комп'ютерної гри X-Com: UFO Defense
«Охота на дикие грузовики» 1998 «Техник Большого Киева»
«Смерть или слава» 1998
«Идущие в Ночь» 1999 в співавторстві з Анною Китаєвою
III місце на фестивалі «Зоряний міст» (1999) в номінації «За найкращий роман»
«Волчья натура» 1999
«Чёрная эстафета» 1999
«Зверь в каждом из нас» 2000 дилогія до книги «Волчья натура»
«Дневной дозор» 2000 в співавторстві з Сергієм Лук'яненко
I місце на фестивалі «Зоряний міст» (2000) в номінації «Цикли, серіали і романи з продовженням».
I місце («Золотий РосКон») на російській конференції фантастики «РосКон» (2001)
«Три шага на Данкартен» 2001
«Сердца и Моторы»
«Горячий старт» 		2002 дилогія, натяками пов'язана з «Лабиринтом Отражений» Лук'яненко
«Наследие исполинов» 2002 I місце на фестивалі «Зоряний міст» (2002) в номінації «Цикли, серіали і романи з продовженням»
+ «Никто, кроме нас» (2005) — дилогія
«Лик Чёрной Пальмиры» 2003 III місце на фестивалі «Зоряний міст» (2004) в номінації «Цикли, серіали і романи з продовженням»
«Антарктида online» 2004 II місце на фестивалі «Зоряний міст» (2004) в номінації «За найкращий роман»
«Никто, кроме нас» 2005 продовження «Наследие исполинов»
«Бронзовая улитка» 2005
«Сокровище „Капудании“» 2007 III місце на фестивалі «Зоряний міст» (2007) в номінації «За найкращий роман»;
«Фіолетовий Кристал» ім. Л. П. Козинець на фестивалі «Сузір'я Аю-Даг» (2008) за найкращий твір,
який стосується історії, культури, сучасного становища і майбутньої долі Криму.
«Прятки на осевой» 2010 в рамках проекту S.T.A.L.K.E.R.
«Дети дупликатора» 2011 в рамках проекту S.T.A.L.K.E.R.
«Два заповедника» 2012 + "Phasis imago" (2017) - II місце ("Срібний РосКон") на російській конференції фантастики "РосКон" (2020).[5]
«Рекрут» 2013
«Время инверсий» 2014
«Шуруп» 2014 I место («Золотой РосКон») на российской конференции фантастики «РосКон» (2018).
«Шурупы» 2023

Збірки[ред. | ред. код]

Назва (мовою оригіналу) Рік
«Знак воина» 1996
«Абордаж в киберспейсе» 1997
«Звезды над Шандаларом» 1999
«Веселый Роджер на подводных крыльях» 2002
«Забытая дорога» 2003
«Джентльмены непрухи» 2006
«Чужие миры» 2006
«Гений подземки» 2007
«Незнакомка Земля» 2008

«Ведьмак из Большого Киева»[ред. | ред. код]

Цикл «Ведьмак из Большого Киева» (1999 — …) — I місце на фестивалі «Зоряний міст» (2003) в номінації «Цикли, серіали і романи з продовженням».

  • «Ведьмак из Большого Киева» («Грем из Большого Киева») (1999)
  • «Долг, честь и taimas» (2000)
  • «Вопрос цены» (2001)
  • «Родина безразличия» (2002)
  • «Нянька» (2004)
  • «Искусственный отбор» (2004)
  • «No past» (2006)
  • «Матадор» (2007)
  • «Ведьмачье слово» (2008)
  • «Поезд вне расписания» (2009)
  • «Цвета перемирия» (2012)

Аудіокниги[ред. | ред. код]

Назва (мовою оригіналу) Рік Формат
«Наследие исполинов» 2003, 2005 CD, mp3
«Ведьмак из Большого Киева» 2003 CD, mp3
«Дневной Дозор» 2004 2 CD, mp3
«Лик Чёрной Пальмиры» 2005 CD, mp3
«Дневной Дозор» (перевидано) 2006 2 CD, mp3
«Волчья натура» 2006 CD, mp3
«Зверь в каждом из нас» 2006 2 CD, mp3
«Горячий старт» 2006 CD, mp3
«Никто, кроме нас» 2007 mp3
«Смерть или слава» 2007 CD, mp3
«Чёрная эстафета» 2007 CD, mp3
«Ведьмак из Большого Киева» 2007 CD, mp3
«Сокровище Капудании» 2009 CD, mp3
«Ведьмачье слово» 2009 CD, mp3
«Время инверсий» 2014 CD, mp3
«Рекрут» 2015 CD, mp3

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Володимир Васильєв та інші. «Право на пиво» (антологія). Переклад з російської: не вказано. Київ: Зелений Пес. 2004. 288 стор. ISBN 966-7831-90-6 (Алфізика)
  • Володимир Васильєв. «Технік Великого Києва»: роман у новелах. Перекладач з російської: не вказано. Київ: Зелений пес. 2005. 512 стор. ISBN 966-365-004-4 (Алфізика)
  • Володимир Васильєв. «Відьмак Великого Києва»: роман у новелах. Перекладач з російської: не вказано. Київ: Зелений пес. 2006. 480 стор. ISBN 966-365-102-4 (Алфізика)
  • Володимир Васильєв та інші. «Миколаївське небо» (антологія). Перекладач з російської: не вказано. Київ: Зелений пес / Гамазин. 2006. 228 стор. ISBN 966-2938-17-6 (Алфізика)

Нагороди[ред. | ред. код]

Рік Премія Примітки
1999 «Зоряний міст» «Бронзовий кадуцей» за Идущие в Ночь
2000 «Зоряний міст» «Золотий кадуцей» за Дневной дозор
2001 «Роскон» «Золотий Роскон» за Дневной дозор
2002 «Зоряний міст» «Золотий кадуцей» за Наследие исполинов
2003 «Зоряний міст» «Золотий кадуцей» за Ведьмак из Большого Киева
2004 «Зоряний міст» «Срібний кадуцей» за Антарктида-online
«Зоряний міст» «Бронзовий кадуцей» за Лик Черной Пальмиры
2005 «Роскон» «Бронзовий Роскон» за Антарктида-online
«Премія Бориса Стругацкого» «Бронзовая улитка» за Антарктида-online
2007 «Зоряний міст» «Бронзовий кадукей» за Сокровище «Капудании»
«Зоряний міст» «Харківський Дракон» — «Зоряний міст» Hall of Fame
2008 «Сузір'я Аю-Даг» «Фіолетовий кристал» за Сокровище «Капудании»
2009 «Аеліта» Нагороджений за внесок у фантастику
2010 «Роскон» «Бронзовий Роскон» за Ведьмачье слово
2018 «Роскон» «Золотой Роскон» за Шуруп

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Владимир Николаевич Васильев (Воха) [Архівовано 26 квітня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ Никакой Украины нет — Особистий блог Васильєва Володимира в LiveJournal, 15 жовтня 2007 (рос.)
  3. ↑ Краткие выводы для тех, кто не хочет воевать Особистий блог Васильєва Володимира в LiveJournal, 2014-05-03 (рос.)
  4. ↑ Васильєв Володимир Миколайович — myrotvorets.center. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2021.
  5. ↑ Премия «РосКон» (рос.).

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Васильєв_Володимир_Миколайович&oldid=40757408