Велько Кадієвич
| Велько Кадієвич | |
|---|---|
| Вељко Кадијевић Veljko Kadijević | |
 Велько Кадієвич | |
| Народження |
21 листопада 1925 Главина-Доня, Королівство сербів, хорватів і словенців |
| Смерть |
2 листопада 2014 (88 років) Москва, Росія хвороба |
| Країна | Югославія |
| Приналежність |
.svg){kind=small} Королівство Югославія.svg){kind=small} СФРЮ .svg){kind=small} Союзна Республіка Югославія |
| Рід військ | Піхота |
| Освіта | Командно-штабний коледж армії США, Військова академія ЮНАd і Військова академія США |
| Роки служби |
1943—1992.svg){kind=small} НВАЮ (1943 – 1945) ЮНА (1945 – 1991).svg){kind=small} Збройні сили Югославії (1992) |
| Партія | Комуністична партія Югославії |
| Звання |
генерал армії |
| Командування | комісар бригади, дивізії, командир дивізії, начальник штабу корпусу, заступник командира армії, міністр оборони |
| Війни / битви | |
| Нагороди |
         |
Ве́лько Каді́євич (сербохорв. Вељко Кадијевић/Veljko Kadijević; нар. 21 листопада 1925, Главина-Доня, нині Хорватія — пом. 2 листопада 2014, Москва, Росія) — генерал Югославської Народної Армії. З 1988 по 1992 рік був союзним секретарем народної оборони комуністичної Югославії.
Біографія[ред. | ред. код]
Велько Кадієвич народився в селі Главина поблизу Імотського 21 листопада 1925 р. в сім'ї серба та хорватки. При цьому Кадієвич завжди називав себе югославом. Його батько Мірко Кадієвич воював добровольцем під час громадянської війни в Іспанії і помер в 1936 р.
Після вторгнення військ країн Осі в Югославію на етнічних хорватських територіях у межах цієї країни виникло маріонеткове утворення Німеччини — Незалежна Держава Хорватія. У країні почалася громадянська війна і боротьба проти окупантів та їхніх поплічників.
У 1943 р. Кадієвич вступив у КПЮ і приєднався до югославських партизанів. Воював у складі 26-ї далматинської дивізії НВАЮ. Був помічником комісара бригади та дивізії. Після закінчення Другої світової війни Велько Кадієвич продовжив службу в армії Югославії.
Під час служби в ЮНА був комісаром, викладачем Вищої військової академії ЮНА, командиром дивізії, начальником штабу корпусу, заступником командувача армії. Кадієвич закінчив Вищу військову академію ЮНА та військовий коледж командирів і генералів американської армії в 1963 р. У 1988 р. Велько Кадієвич призначається військовим міністром Югославії. Після того, як Союз комуністів Югославії припинив своє існування, Кадієвич став одним із засновників нової партії «Союз комуністів — рух за Югославію». Після розпаду країни і початку воєн на території Югославії пішов з поста міністра оборони СРЮ. Жив у Сербії. Під час війни в Хорватії хорватська влада оголосила Кадієвича в розшук. На думку хорватської влади Кадієвич є воєнним злочинцем і несе відповідальність за злочини югославської армії у початковий період війни в Хорватії[1]. Інтерпол видав ордер на арешт Кадієвича 23 березня 2007 року[2]
Перший обвинувальний висновок щодо Кадієвича було винесено ще в 1992 р. в Беловарі, другий у 2002 р. у Вуковарі та третій у 2006 р. в Осієку. 2001 року міністерство внутрішніх справ Хорватії видало ордер на арешт Кадієвича. В 2001 р. МТКЮ викликав Кадієвича в Гаагу, де той повинен був узяти участь в засіданні суду як свідок. Однак Кадієвич утік в Росію, де в 2005 р. одержав статус біженця[3]..
13 серпня 2008 року указом президента Росії Дмитра Медведєва Вельку Кадієвичу було надано російське громадянство[4]. Після отримання Кадієвичем російського громадянства Хорватія направила запит про екстрадицію колишнього генерала. Проте до самої смерті генерал продовжував жити в Росії[3].
Військовий письменник[ред. | ред. код]
Велько Кадієвич опублікував два десятки статей з військової науки та є автором кількох підручників для Академії Генерального штабу і Командно-штабної академії ЮНА. Кадієвич — автор таких книжок:
- «Наша військова наука»
- «Оперативна наука» комбінований вид збройної боротьби "
- «Стратегія ЮНА»
- "Військо без держави. Мій погляд на розвал Югославії "(1993 р., Белград),
- «Контрудар. Мій погляд на розвал Югославії».
Сім'я[ред. | ред. код]
В 1949 році Кадієвич одружився, мав доньку та внучку. В 1995 р. овдовів.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден за військові заслуги
- Орден Югославського прапора
- Орден Республіки
- Орден Югославської Народної Армії
- Орден Військового прапора
- Орден Братерства і єдності
- Орден Партизанської зірки
- Орден «За заслуги перед народом»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Arrest warrant by Croatian police. Архів оригіналу за 9 червня 2007. Процитовано 24 липня 2011.
- ↑ Interpol arrest warrant for Kadijević. Архів оригіналу за 22 квітня 2007. Процитовано 24 липня 2011.
- ↑ а б «Veljko Kadijević dobio rusko državljanstvo». Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2011.
- ↑ УКАЗ Президента РФ от 13.08.2008 No 1219. Архів оригіналу за 02.10.2008. Процитовано 24.07.2011.
|
| ||||||||
- Народились 21 листопада
- Народились 1925
- Померли 2 листопада
- Померли 2014
- Випускники Командно-штабного коледжу армії США
- Випускники Військової академії США
- Кавалери ордена Югославської великої зірки
- Кавалери ордена Партизанської зірки (Югославія)
- Югославські військовики
- Політики Югославії
- Військові письменники
- Персоналії:Югославія
- Югославські партизани
- Югославські військовики у Другій світовій війні
- Звинувачені Міжнародним трибуналом щодо колишньої Югославії
- Померли в Москві
- Натуралізовані громадяни Росії