Волтер Міллер-молодший
| Волтер Майкл Міллер, молодший. | ||||
|---|---|---|---|---|
| Walter Michael Miller, Jr. | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | англ. Walter Michael Miller Jr. | |||
| Народився |
23 січня 1923.svg){kind=small} Нью-Смірна-Біч, Флорида, США | |||
| Помер |
9 січня 1996 (72 роки) Флорида, США | |||
| Громадянство |
США | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | Техаський університет і Університет Теннессі | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Роки активності | 1951 - 1959, 1997 | |||
| Напрямок | наукова фантастика | |||
| Жанр | оповідання, романи | |||
| Magnum opus | «Кантата за Лейбовіцем» (англ. A Canticle for Leibowitz) | |||
| Конфесія | католицька церква | |||
| Премії | Г'юґо двічі: за найкращий роман і найкращу коротку повість. | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Волтер Майкл Міллер-молодший (англ. Walter Michael Miller, Jr.; 23 січня 1923, Нью-Смірна-Біч, Флорида — 9 січня 1996) — американський письменник-фантаст. Найбільш відомий завдяки роману «Кантата за Лейбовіцем» (англ. A Canticle for Leibowitz), який отримав премію «Г'юго» в 1961 році і був єдиним завершеним романом автора виданим за його життя. Здебільшого він працював в жанрі малої форми.
Біографія[ред. | ред. код]
Міллер народився 23 січня 1923 в місті Нью-Смірна-Біч, штат Флорида. Вчився в університеті Теннессі і в Техаському університеті на інженерній спеціальності. Протягом другої світової війни він служив в Військово-повітряних силах США радистом та кулеметником на бомбардувальнику. Загалом він брав участь в більш ніж п'ятдесятьох місіях над Італією. Зокрема він брав участь в бомбардуванні абатства Бенедиктинців в Монте Кассіно, що сильно вплинуло на нього. Джо Голдеман писав, що Міллер «мав посттравматичний синдром за тридцять років до того, як вигадали цю назву», а також про те що в його вітальні завжди було фото Рона Ковіца (відомого анти-воєнного активіста).[2]
Після війни Міллер подався в католицизм. В 1945 він одружився з Анною Луїзою Бекер (англ. Anna Louise Becker) і мав чотирьох дітей. В 1952 в нього шість місяців після свого розлучення жила письменниця-фантаст Джудіт Мерріл, через що Міллер мав конфлікт з її чоловіком - Фредериком Полом.[3]
Письменницька діяльність[ред. | ред. код]
Між 1951 і 1957, Міллер написав близько чотирьох десятків науково-фантастичних оповідань і коротку повість «Художник сцени» (англ. «The Darfsteller»), яка принесла йому премію «Г'юго» за найкращу коротку повість в 1955. Також він писав сценарії до науково-фантастичного телешоу «Капітан Відео і його відеорейнджери» (англ. Captain Video and His Video Rangers). В 1955, 1956 і 1957 році він випустив три пов'язані повісті, з яких утворився роман «Кантата за Лейбовіцем».
«Кантата за Лейбовіцем» це постапокаліптичний роман, дія якого розвивається навколо ордену монахів імені Лейбовіца. В романі присутні роздуми над циклічністю подій а також над впливом католицької церкви в темні часи. Даний роман виграв премію «Г'юго» за найкращий роман в 1961 році і вважається класикою жанру. Після успіху «Кантати», Міллер не писав нічого, проте його оповідання перевидавались, також вийшла радіо-адаптація на станціях WHA Radio і NPR по мотивах «Кантати за Лейбовіцем» в 1981 році. В 1992 році на BBC вийшла ще одна радіо-адаптація.[4]
В останні роки Міллер зробився відлюдькуватим і уникав контакту з усіма, навіть з близькими родичами. За словами Террі Біссона Міллер хворів на клінічну депресію, проте це не завадило йому написати майже шістсот сторінок продовження до «Кантати». В січні 1996, після смерті дружини, він покінчив собі життя самогубством.[5] Продовження під назвою «Святий Лейбовіц і жінка на дикій кобилі» (англ. Saint Leibowitz and the Wild Horse Woman) була завершена Террі Біссоном і видана в 1997.[6]
Бібліографія[ред. | ред. код]
Серія «Кантата за Лейбовіцем»[7][ред. | ред. код]
- 1959 — «Кантата за Лейбовіцем» (англ. A Canticle for Leibowitz). Виграв премію «Г'юго» за найкращий роман в 1961 році. Даний роман був побудований на трьох повістях що вийшли раніше:
- 1997 — «Святий Лейбовіц і жінка на дикій кобилі» (англ. Saint Leibowitz and the Wild Horse Woman). Завершений Террі Біссоном за попередньою домовленюстю, і виданий після смерті автора.
Короткі історії[ред. | ред. код]
В дужках подано умовний переклад на українську мову.
- 1951 — Secret of the Death Dome (укр. Таємниця куполу смерті)
- 1951 — Izzard and the Membrane (укр. Іззард і мембрани)
- 1951 — The Soul-Empty Ones (укр. Бездушні)
- 1951 — Dark Benediction (укр. Темне благословення)
- 1951 — The Space Witch (укр. Космічна відьма)
- 1951 — The Little Creeps (укр. Маленька гадина)
- 1951 — The Song of Vorhu (укр. Пісня Ворху)
- 1952 — Conditionally Human (укр. Умовна людина)
- 1952 — Bitter Victory (укр. Гірка перемога)
- 1952 — Dumb Waiter (укр. Німий офіціант)
- 1952 — It Takes a Thief (укр. Тут потрібен злодій)
- 1952 — Blood Bank (укр. Банк крові)
- 1952 — Six and Ten Are Johnny (укр. Шість і десять це Джонні)
- 1952 — Let My People Go (укр. Відпусти моїх людей)
- 1952 — Please Me Plus Three (укр. Будь-ласка плюс три)
- 1952 — Cold Awakening (укр. Холодне пробудження)
- 1952 — No Moon for Me (укр. Місяць не для мене)
- 1952 — The Big Hunger (укр. Великий голод)
- 1952 — Gravesong (укр. Могильна пісня)
- 1952 — Command Performance (укр. Представлення для еліти)
- 1952 — A Family Matter (укр. Сімейні обставини)
- 1953 — Check and Checkmate (укр. Шах і мат)
- 1953 — Crucifixus Etiam
- 1953 — I, Dreamer (укр. Я, мрійник)
- 1953 — The Yokel (укр. Селюк)
- 1953 — Wolf Pack (укр. Вовча зграя)
- 1954 — The Will (укр. Бажання)
- 1954 — I Made You (укр. Я зробив тебе)
- 1954 — Death of a Spaceman (укр. Смерть космонавта)
- 1954 — Way of a Rebel (укр. Шлях повстанця)
- 1954 — The Ties that Bind (укр. Узи пов'язують)
- 1955 — The Darfsteller (укр. Художник сцени). За дану коротку повість Міллер отримав премію «Г'юго».
- 1955 — The Triflin' Man (укр. Дріб'язкова людина)
- 1955 — The Hoofer (укр. Танцюрист)
- 1957 — The Song of Marya (укр. Пісня Марії)
- 1957 — The Corpse in Your Bed Is Me (укр. Труп в твоєму ліжку - це я)
- 1957 — The Lineman (укр. Залізничник)
Переклади українською[ред. | ред. код]
- Волтер Міллер. «Кантата за Лейбовіцем». Переклад з англійської: О. Кіфенко, Б. Стасюка. Тернопіль: НК-Богдан. 2018. 304 стор. ISBN 978-966-10-5607-6
Див. також[ред. | ред. код]
- http://www.fantlab.ru/autor315 [Архівовано 9 липня 2014 у Wayback Machine.] - Волтер Міллер на «Лаборатория Фантастики») (рос.)
- Твори Walter Miller у проєкті «Гутенберг» (англ.)
- Walter M. Miller, Jr. на сайті Internet Speculative Fiction Database (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ «An Appreciation», Джо Голдмен, Locus, Лютий 1996, сс. 78-79.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Streitfeld, David (October 9, 1997). «'Canticle' Author Unsung Even In Death» [Архівовано 26 травня 2015 у Wayback Machine.]. Orlando Sentinel.
- ↑ http://www.isfdb.org/cgi-bin/pe.cgi?1079 [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Saint Leibowitz — Series Bibliography
- ↑ http://www.isfdb.org/cgi-bin/ea.cgi?41 [Архівовано 25 лютого 2013 у Wayback Machine.] Walter M. Miller, Jr. — Bibliography
|
