Левандовська вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вулиця Анищенка (Київ))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Левандовська вулиця
Київ
Місцевість Печерськ
Район Печерський
Назва на честь Іоана Леванди
Колишні назви
Гейсівська, Левандовська, ім. Іванова, Аніщенка
Загальні відомості
Протяжність 470 м
Координати початку 50°26′30″ пн. ш. 30°32′41″ сх. д. / 50.4418583° пн. ш. 30.544806° сх. д. / 50.4418583; 30.544806Координати: 50°26′30″ пн. ш. 30°32′41″ сх. д. / 50.4418583° пн. ш. 30.544806° сх. д. / 50.4418583; 30.544806
Координати кінця 50°26′18″ пн. ш. 30°32′50″ сх. д. / 50.4383528° пн. ш. 30.5474389° сх. д. / 50.4383528; 30.5474389
поштові індекси 01010
Транспорт
Найближчі станції метро  «Арсенальна»
Автобуси

А 24 (по вул. Івана Мазепи);
55, 55к (по вул. Князів Острозьких та по вул. Івана Мазепи);

62 (по вул. Князів Острозьких)
Тролейбуси Тр 38 (по вул. Князів Острозьких та по вул. Івана Мазепи)
Маршрутні таксі

Мт 238 (по вул. Князів Острозьких);

444, 470, 520 (по вул. Князів Острозьких та по вул. Івана Мазепи)
Рух односторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10024
У проєкті OpenStreetMap r373452
Мапа
Мапа
CMNS: Левандовська вулиця у Вікісховищі

Левандо́вська ву́лиця[1] — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевість Печерськ. Пролягає від вулиці Князів Острозьких до вулиці Михайла Омеляновича-Павленка.

Прилучаються Іпсилантіївський і Бутишів провулки.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла у XVIII столітті під назвою Гейсівська (за ім'ям київської графської родини Гейс). З 1869 року мала назву Левандовська (рос. Левандовская)[2], за прізвищем київського письменника і проповідника, вихованця Київської академії, протоієрея Софійського собору (з 1786 року, у соборі й похований) Іоана Леванди (справжнє ім'я — Сікачка Іван Васильович; 1734–1814).

З 1927 року — вулиця ім. Іванова[3], на честь Андрія Іванова одного з активних організаторів повстань проти Центральної Ради, учасника встановлення радянської влади на Україні.

З 1940 року носила назву вулиця Аніщенка, на честь Олександра Анищенка[4], учасника повстання проти Центральної Ради у Києві у січні 1918 року (назву підтверджено 1944 року[5]).

Сучасну історичну назву вулиці відновлено 2014 року[6].

Установи та заклади[ред. | ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

  • Житловий будинок, 1900-ті роки (№ 5)
  • Житловий флігель, 1900-ті роки (№ 5а)
  • Житловий флігель, 1910 рік (№ 8/15)

Будинки № 2, 3, 8/15а, 10/10, 12 споруджені наприкінці XIX — на початку XX століття.

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Згідно з нормами чинного правопису нормативною формою похідного прикметника від іменника Леванда є левандівський.
  2. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
  3. Витяг із протоколу засідання Пленуму Київської міської ради з 4 липня 1927 року, ч. 3 «Повідомлення про смерть Андрія Іванова» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 490. Арк. 2. [Архівовано з першоджерела 24 листопада 2013.]
  4. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 19 березня 1940 року № 25/20 «Про перейменування вулиць по Кіровському району» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 12815. Арк. 8, 9, 9зв, 10, 10зв, 11, 11зв. (Перейменування вулиць // Радянський Київ. — 1940. — № 6. — березень. — 3-тя стор. обкл.) [Архівовано з першоджерела 7 серпня 2013.]
  5. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  6. Рішення Київської міської ради від 13 листопада 2014 року № 373/373 «Про повернення історичних назв та перейменування вулиць, площ, провулків у місті Києві» // Хрещатик. — 2014. — № 177 (4577). — 2 грудня. — С. 6. [Архівовано з першоджерела 2 грудня 2014.]

Джерела[ред. | ред. код]