Вулиця Шота Руставелі (Львів)
| Вулиця Шота Руставелі Львів | |
|---|---|
.jpg) Кам'яниця (вул. Руставелі, 2) | |
| Місцевість | Штіллерівка |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | Шота Руставелі |
| Колишні назви | |
| Яблоновського, Яблоновських, Карпатенштрассе, Яблоновских | |
| польського періоду (польською) | Jabłonowskiego, Jabłonowskich |
| радянського періоду (українською) | Яблоновських |
| радянського періоду (російською) | Яблоновских |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 600 м |
| Координати початку | 49°50′03″ пн. ш. 24°02′07″ сх. д. / 49.8341778° пн. ш. 24.0355111° сх. д.Координати: 49°50′03″ пн. ш. 24°02′07″ сх. д. / 49.8341778° пн. ш. 24.0355111° сх. д. |
| Координати кінця | 49°49′46″ пн. ш. 24°01′55″ сх. д. / 49.8295250° пн. ш. 24.0320139° сх. д. |
| поштові індекси | 79005[1] |
| Транспорт | |
| Автобуси | № 3А, 4Н, 18, 53; № 1004 (приміський)[2] |
| Тролейбуси | № 24, 25, 31[2] |
| Маршрутні таксі | № 44[2] |
| Зупинки громадського транспорту | «Вулиця Шота Руставелі», «Стрийський ринок»[2] |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—44 |
| Архітектурні пам'ятки | кам'яниці №№ 8, 8-А, 18, 20, 22, 24, 32, 34, 36, 42, 44[3] |
| Храми | Церква Ісуса Христа Святих останніх днів |
| Державні установи | проєктний інститут «Теплоенергопроект» |
| Заклади культури | артцентр «Я галерея» |
| Поштові відділення | ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1] |
| Забудова | класицизм, віденська сецесія, конструктивізм[4] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2630348 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Шота Руставелі у Вікісховищі | |
Вулиця Шота Руставелі — вулиця у Галицькому районі Львова, в місцевості Штіллерівка. Прямує від вулиці Зеленої до перехрестя із вулицями Франка і Стрийською. Прилучаються вулиці: Миколи Костомарова, Олександра Архипенка і Волоська та площа Петрушевича.
Назва[ред. | ред. код]
Початкова назва вулиця Яблоновського походить із 1863 року. 1871 року перейменовано на Яблоновських. У листопаді 1941 року під час німецької окупації перейменована на Карпатенштрассе. У червні 1944 знову повернено назву Яблоновських. Сучасна назва на честь грузинського поета часів середньовіччя Шота Руставелі — від грудня 1944[5].
Забудова[ред. | ред. код]
В архітектурному ансамблі вулиці Шота Руставелі присутні класицизм, віденська сецесія, конструктивізм[4]. Переважна більшість будинків на вулиці внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[3].
№ 2 — житловий будинок (інша адреса — вулиця Зелена, 6), збудований 1901 року для Доміцелі Клімович. Архітектор Володимир Підгородецький, скульптурне оздоблення, ймовірно, Петра Війтовича[6].
№ 4 — за цією адресою у 2002 році відкрився торговельний центр ДП «Державний ювелірний завод» — це окремий структурний підрозділ заводу, що спеціалізувався на розробці та виробництві ювелірних прикрас з діамантами із сплавів 750°, так званого білого золота. До складу підрозділу увійшли: магазин-салон, пункт обміну брухту дорогоцінних металів на ювелірні вироби та фірмовий ювелірний магазин «Галицькі золотарі»[7].
№ 7 — будівля проєктного інституту «Теплоенергопроект», споруджена 1965 року за спільним проєктом архітекторів П. Юдкіна та Лариси Кузьми-Скорик[8], добудова за проєктом архітектора М. Каневського[9]. Нині проєктний інститут функціонує як адмінбудівля, тому власник будівлі вирішив, що доцільно буде змінити її функціональне призначення, передбачивши в додаток до офісної функції влаштування готелю та добудову житла[10].
№ 8, 8а — колишня чиншова кам'яниця банкіра Міхала Стоффа, що виходить головним фасадом до вулиці Шота Руставелі й одночасно до площі Петрушевича, споруджена 1906 року у стилі орнаментальної сецесії проєктно-будівельним бюро Едмунда Жиховича за проєктом архітектора Владислава Садловського[11]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 262-м[3]. На другому поверсі будинку № 8 розташований артцентр Павла Гудімова «Я галерея», який було відкрито у вересні 2019 року[12].
№ 11 — у будинку міститься релігійна організація реставраціоністського походження Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони) у Львові.
№ 18, 20, 22 — сецесійні житлові будинки, збудовані у 1906—1907 роках за проєктом архітектора Альфреда Захаревича[13]. Скульптурне оздоблення виконав Теобальд Оркасевич[14]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1658-м, 1659-м та 263-м відповідно[3].
№ 24 — житловий будинок у стилі сецесії, споруджений 1907 року за проєктом архітектора Саломона Рімера[11]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 664-м[3].
№ 26 — житловий будинок у стилі сецесії, споруджений 1907 року за проєктом Саломона Рімера[11].
№ 30 — колишній «Офіцерський дім», збудований у 1928—1930 роках для Фонду військового квартирування за конкурсним проєктом архітекторів Мар'яна Нікодемовича, Мечислава Штадлера, Стефана Брили. Другою чергою будівництва мали бути два тильних крила, які би виходили на вулицю Франка і утворювали курдонер. Однак цю частину проєкту ніколи не було реалізовано[15][16].
№ 32 — сецесійний житловий будинок, споруджений 1909 року за проєктом архітектора Августа Богохвальського[11]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 790-м[3].
№ 34 — кам'яниця, споруджена 1906 року за проєктом архітектора Станіслава Уленецького у стилі орнаментальної сецесії[11]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 265-м[3].
№ 36 — кам'яниця, збудована 1911 року за проєктом архітектора Генрика Заремби на замовлення Зигмунта Ґутвальда[17][18]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 266-м[3].
№ 42, 44 — кам'яниці, збудовані 1908 року у стилі сецесії для Софії Мрозовицької за проєктом архітектора Тадеуша Обмінського[11]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1660-м, 2197-м[3].
-
Колишня прибуткова кам'яниця Міхала Стоффа
(вул. Шота Руставелі, 8, 8-А) -
Храм Ісуса Христа Святих останніх днів
(вул. Шота Руставелі, 11) -
Колишній «Офіцерський дім»
(вул. Шота Руставелі, 30)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 19 серпня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 19 серпня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г д е ж и к Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 19 серпня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 252.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 61.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 125.
- ↑ Історія Львівського державного ювелірного заводу. zoloto.lviv.ua. Процитовано 18 лютого 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 636.
- ↑ Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 218.
- ↑ Протокол засідання № 4 архітектурно-містобудівної ради управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 26 квітня 2017 року. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 19 серпня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г д е Архітектура Львова, 2008, с. 478.
- ↑ Історія артцентру Павла Гудімова «Я галерея». yagallery.com. Артцентр Павла Гудімова «Я галерея». Процитовано 29 жовтня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 478—479.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 242—244.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 559.
- ↑ Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 2—3. — S. 71—73. (пол.)
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 479.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Заремба Генрик // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — С. 316. — ISBN 978-966-02-5721-4.
Джерела[ред. | ред. код]
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / Ю. Бірюльов, Б. Черкес, М. Бевз, А. Рудницький та ін. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 112. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Шота Руставелі вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 250. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 61. — ISBN 966-603-115-9.
- Трегубова Т. О., Мих Р. М. Юність стародавнього міста (1960-1980-і роки). Промислове будівництво // Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 218. — ISBN 5-7705-0178-2.
- Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — 332 s. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Руставелі Шота. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 19 серпня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
| ||||||||||||||
| |||||||||||||