Вітторіо Ґассман
(Перенаправлено з Вітторіо Гассман)
| Вітторіо Ґассман | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Vittorio Gassman | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Vittorio Gassman | |||
| Народився |
1 вересня 1922[1][2][…] Генуя, Італія[1] | |||
| Помер |
29 червня 2000[1][2][…] (77 років) Рим, Італія[1] | |||
| Поховання | Кампо Верано[4][5] | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія | |||
| Діяльність | кінорежисер, телеактор, сценарист, актор театру, кіноактор | |||
| Alma mater | Національна академія драматичного мистецтваd | |||
| Роки діяльності | 1945—1999 | |||
| У шлюбі з | Шеллі Вінтерс, Nora Riccid, Diletta D'Andread і Жульєт Майнієль | |||
| Діти | Алессандро Ґассманd і Paola Gassmand | |||
| IMDb | ID 0002094 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Вітторіо Ґассман у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Вітторіо Ґассман (італ. Vittorio Gassman; 1 вересня 1922, Генуя — 29 червня 2000, Рим) — італійський кіноактор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1 вересня 1922 року в Генуї, Лігурія, Італія, у сім'ї німецького емігранта та італійки.
Любов до театру привела Ґассмана в Римську Академію драматичного мистецтва, яку він закінчив у 1942 році. На сцену театру Ґассман вийшов у Мілані в 1942 році, пізніше грав у театрі Елісео в Римі. Грав у драматичній трупі Лукіно Вісконті (1948—1949). Репертуар, у якому брав участь Вітторіо Ґассман, був різноманітний і значний — Достоєвський, Шекспір, Вільямс, Сенека.
«Гамлет», зіграний Вітторіо Ґассманом в Національному театрі (цей театр створив Ґассман разом з Т. Сальвіні), приніс йому славу, яку можна порівняти зі славою кінозірок. До кінця 1950-х років Ґассман утвердився як видатний театральний актор, драматург і режисер. У 1959 році Вітторіо Ґассман заснував у Римі трупу Італійського народного театру.
Дебют актора в кіно відбувся в 1946 році. Кінокар'єра складалася не менш вдало, ніж у театрі. Фільм Джузеппе Де Сантіса «Гіркий рис» (1949) приніс акторові справжній успіх і запрошення зніматися в американських режисерів («Рапсодія» — 1953, реж. Ч. Відор та «Війна і мир» — 1956, реж. К. Відор).
Проявив себе і як комедійний актор, віртуозний майстер перевтілення у фільмі Діно Різі «Чудовиська».
Разом з Франческо Розі Ґассман поставив фільм «Кін» за Олександром Дюма, де зіграв головну роль.
Ґассман був актором різнобічним, зі своєрідним негативною чарівністю, яскравим темпераментом та іронією. Вершиною творчості Ґассмана в 1960-і роки в кіно стає роль Бруно в фільмі Діно Різі «Обгін» (1962), де актор грає в дуеті з Трентіньяном. За цю роботу Ґассман отримує «Срібну стрічку».
Ще одну «Срібну стрічку» Ґассман заслужено отримав за блискучу роботу у фільмі Маріо Монічеллі «Велика війна».
Найбільш значною роботою Ґассмана безумовно стала картина «Запах жінки» (1974, Profumo di donna), яка здобула премію МКФ у Каннах. Надалі перезнімалася американцями в фільмі «Запах жінки» (1992, Scent of a Woman) з Аль Пачіно. У цьому своєрідному змаганні Ґассман виграє.
Ґассман грає в Е. Скола, М. Феррері, Р. Олтмена та інших. І кожна поява актора на екрані стає подією. Ґассман знімає власне кіно, пише сценарії й п'єси.
У 1999 році Вітторіо Ґассман залишає сцену, а 29 червня 2000 помирає від серцевого нападу в Римі.
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 1947 «Таємничий лицар» / (Il cavaliere misterioso) — Джакомо Казанова
- 1959 «Зухвалий наскок невідомих зловмисників» / (Audace colpo dei soliti ignoti) — Джузеппе «Пеппе» Байокі
- 1960 «Злочин» / (Crimen) — Ремо Капретті
- 1962 «Обгін» / (Il Sorpasso) — Бруно Кортона
- 1965 «Кон'юнктура» / (La congiuntura) — Джуліано
- 1967 «Зловмисники, як завжди, залишилися невідомими» / (I soliti ignoti) — Джузеппе Байокі, на прізвисько «Пеппе-пантера»
- 1971 «Іменем італійського народу» / (In nome del popolo italiano) — суддя Маріано Боніфаці
- 1974 «Запах жінки» / (Profumo di donna) — Фаусто Консольо
- 1974 «Ми так любили одне одного» / (C'eravamo tanto amati) — Джанні Перего
- 1976 «Пустеля Тартарі» / (Il deserto dei Tartari) — полк. Філімор
- 1977 «Нові чудовиська» / (I nuovi mostri) — Кардинал
- 1977 «Загублена душа» / (Anima persa) — Фабіо Штольц
- 1978 «Весілля» / (A Wedding) — Луїджі Кореллі
- 1981 «Готельний номер» / (Camera d'albergo) — Акілле Менгароні
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118716506 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Al Verano a spasso nella storia del cinema con la guida tra le tombe di attori e registi
- ↑ https://www.findagrave.com/memorial/7293291
Посилання[ред. | ред. код]
- Geographical coordinates and pictures of his grave [Архівовано 29 листопада 2011 у Wayback Machine.]
.jpg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про італійського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Категорії:
- Народились 1 вересня
- Народились 1922
- Уродженці Генуї
- Померли 29 червня
- Померли 2000
- Померли в Римі
- Поховані на цвинтарі Кампо Верано
- Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Великі офіцери ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Лауреати призу за найкращу чоловічу роль Каннського кінофестивалю
- Лауреати премії «Срібна стрічка» за найкращу чоловічу роль
- Лауреати премії «Давид ді Донателло»
- Лауреати премії «Срібна стрічка» за найкращу чоловічу роль другого плану
- Лауреати міжнародного кінофестивалю у Мар-дель-Платі
- Лауреати премії «Срібна мушля» найкращому актору
- Німці Італії
- Кіноактори Італії XX століття
- Театральні актори Італії XX століття
- Сценаристи Італії XX століття
- Кінорежисери Італії XX століття
- Актори, які зіграли роль Джакомо Казанови
- Актори, які зіграли роль Гамлета
- Лауреати премії «Давид ді Донателло» за кар'єру
- Померли від серцевого нападу