Григорович-Барський Василь Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Григорович Григорович-Барський
Ім'я при народженні Василь Григорович Григорович-Барський
Псевдонім Василій Київський, Плака, Альбов
Народився 1 (12) січня 1701(1701-01-12)
Київ
Помер 7 (18) жовтня 1747(1747-10-18) (46 років)
Київ
Національність українець
Діяльність письменник, православний чернець
Сфера роботи література[1], мандри[d][1] і pilgrims' wayd[1]
Alma mater Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Мова творів церковнослов'янська
Magnum opus «Мандри святими місцями Сходу з 1723 по 1747 рік»

CMNS: Григорович-Барський Василь Григорович у Вікісховищі

Васи́ль Григо́рович Григоро́вич-Ба́рський (1 (12) січня 1701(17010112), Київ — 7 (18) жовтня 1747, Київ) — український православний письменник та мандрівник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в заможній шляхетсько-купецькій родині вихідців із міста Бар на Поділлі, які в середині 17 століття переселилися до Літковичів, на початку 18 століття до Печерської слободи в Києві, а близько 1712 року на Поділ. Батько займався торгівлею, а також був старостою соборної подільської церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Бажаючи стати вченим, Василь завдяки підтримці матері подолав опір батька, і вступив до Києво-Могилянської академії за часів префектства Феофана Прокоповича[2]. У 1723 році через хворобу був змушений полишити навчання і відправитися на лікування до Львова. Там вступив до класу риторики єзуїтської колегії.

У 1724 році рушив у мандри, які тривали 24 роки. Відвідав Пешт, Відень, Барі, Рим, Венецію, Корфу, гору Афон. У 1726 році дістався Палестини. Побував у Єрусалимі, на Синайській горі, Кіпрі.

Вісім місяців Василь Григорович-Барський прожив у Єгипті, при дворі Патріарха Александрійського. У 17291731 роках мешкав у Триполі. Тут вивчав грецьку мову. 1734 року прийняв чернечий постриг і шість років провів на острові Патмос, де продовжив вивчення грецької мови та літератури.

У 1741 році — у зв'язку зі смертю батька — вирішив повернутися додому. Проте у травні 1743 року за наказом імператриці Єлизавети Петрівни Василь Григорович-Барський отримав місце священника при російському посольстві в Константинополі. Протягом 17441746 років перебував на Афоні, де дістав доступ до всіх православних бібліотек та монастирів.

У 1747 році Василь Григорович-Барський повернувся до Києва, де невдовзі помер. Був похований у Богоявленському соборі Київського Братського монастиря.

Маршрут[ред. | ред. код]

За 24 роки подорожі подолав такий маршрут: Київ — Острог — Почаїв — Львів — Самбір — Кошиці — Пешт — Відень — Венеція — Салоніки — острів Кіпр — острів Патмос — Константинополь — Бухарест — Ясси — Київ. Був в Італії, Палестині, Єгипті, Сирії і двічі на грецькій горі Афон. Нотатки доповнював власними малюнками та схемами. За ними згодом викладали образотворче мистецтво в Києво-Могилянській академії.

Творча спадщина[ред. | ред. код]

Історія досліджень[ред. | ред. код]

Одним із перших дослідників творчості Василя Григоровича-Барського був церковний дипломат із Полтавського полку Леонтій (Яценко), труди якого були виявлені в московському архіві Дмитром Яворницьким.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. Барсуков, Н. П. (1885). Жизнь и труды В. Г. Барского (рос.). С.-Петербург: тип. М. М. Стасюлевича. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]