Гумецька Лукія Лукіянівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гумецька Лукія)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гумецька Лукія Лукіянівна
Народився 18 січня 1901(1901-01-18)
Лівча
Помер 24 січня 1988(1988-01-24) (87 років)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Країна  Польська Республіка
 СРСР
Діяльність мовознавиця, лексикографиня, славістка, викладачка університету
Alma mater філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Галузь діахронічне мовознавство, мовознавство[2], слов'янознавство[2] і педагогіка[2]
Заклад Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України
Науковий ступінь доктор філологічних наук
Нагороди
Премія імені І. Я. Франка

Лукі́я Лукія́нівна Гуме́цька (нар. 18 січня 1901(19010118) — 24 січня 1988) — український мовознавець-славіст. Доктор філологічних наук (1957). Професор (1962).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 18 січня 1901 року в селі Лівча, нині Любачівський повіт, Польська Республіка.

1928 року закінчила Інститут французької мови та літератури в місті Тур (Франція). 1929 року закінчила Львівський університет.

У 1931—1944 роках перебувала на педагогічній роботі. У 1945—1965 роках працювала в системі АН УРСР — спочатку у Львівському відділі Інституту мовознавства, від 1951 року — в Інституті суспільних наук (Львів), де у 1956—1971 роках завідувала відділом мовознавства. У 1946—1950 роках викладала польську мову у Львівському університеті.

1957 року захистила докторську дисертацію «Нарис словотворчої системи української актової мови XIV—XV століть».

Померла у Львові. Похована у гробівці на полі № 3 Личаківського цвинтаря.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Дослідник польської та української мови. Автор понад 100 наукових праць з лексикології, лексикографії та історії української мови. Автор підручника польської мови для середньої школи. Редактор багатотомного видання «Дослідження і матеріали з української мови».

Учасник вітчизняних і міжнародних славістичних конгресів (Краків, 1964), з'їздів славістів — четветого (Москва, 1958), п'ятого (Софія, 1963), шостого (Прага,1968).

Створила перший в Україні осередок істориків-лексикографів львівської ономастичної школи.

Праці[ред. | ред. код]

  • «Нариси з історії української мови»,
  • «Польсько-український словник» (співавтор і редактор),
  • Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.: У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин, У. Я. Єдлінська, В. Л. Карпова, І. М. Керницький, Л. М. Полюга, Р. Й. Керста, М. Л. Худаш. — К.: Наукова думка, 1977—1978. — Т. 1 — 2.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]