Густав Ернесакс
| Густав Ернесакс | |
|---|---|
| ест. Gustav Ernesaks | |
| Народився |
12 грудня 1908[1][2][…] Perilad, Естонія |
| Помер |
24 січня 1993[1][2][…] (84 роки) Таллінн, Естонія[1] |
| Поховання | Метсакальмісту |
| Країна |
 СРСР Естонія |
| Діяльність | диригент, композитор, хормейстер, музичний педагог, педагог, кінокомпозитор, публіцист |
| Alma mater | Естонська академія музики й театру |
| Вчителі | Артур Капп |
| Відомі учні | Tiia-Ester Loitmed |
| Знання мов | естонська[2] |
| Членство | Спілка композиторів СРСР |
| Роки активності | 1944 — 1993 |
| Жанр | опера |
| У шлюбі з | Stella Ernesaksd |
| Діти | Ott Ernesaksd |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 1848515 |
Густав Ернесакс (ест. Gustav Ernesaks; 12 листопада 1908 Пенінгі, Гар'юмаа — 24 січня 1993, Таллінн) — естонський композитор, хоровий диригент. Відіграв виняткову роль у здійсненні Співочої революції в Естонії (1990). Пік творчості припав на 40-80-ті роки XX століття.
Творчість[ред. | ред. код]
Основу творчості Ернесакса складають хорові пісні. Твір «Моя Вітчизна, моя любов» (Mu isamaa on minu arm) на слова Лідії Койдули став символом національного спротиву в роки окупації військами СРСР. Естонці вважають Ернесакса ідеологом всенародних Співочих свят. За іронією долі, саме він є автором музики Гімну Естонської РСР, який виконувався в країні з 1945 по 1990 рік.
«Грандіозні за своїми масштабами Співочі свята відомі далеко за межами країни (Естонії). Серед тих, хто зробив значний внесок у розвиток хорового співу — народний просвітитель I. Янсен, „батько естонської духової музики“ Д. О. Віркхауз, диригенти I. Каппель, Т. Веттик, Г. Ернесакс», — повідомляє сайт Національної парламентської бібліотеки України.
Окупаційний режим наділив маестро званням Народний артист СРСР 1956 року.
Останній виданий CD-диск із творами композитора — Mu isamaa on minu arm. Eesti Rahvusmeeskoor, 2008 рік.
Зв'язки з Україною[ред. | ред. код]
1958 року Ернесакс відвідав місто Красноград Харківської області. Під його керівництвом тут виступав Державний академічний чоловічий хор Естонії.
Твір Е. «Гойдалка», поруч з композиціями Сібеліуса та Людіга, входить до репертуару львівського хору хлопчиків «Дударик». Очевидно, це результат участи хору в трьох фестивалях у Естонії.
Естонський чоловічий хор, створений Густавом Ернесаксом, порівнюють з Державною академічною чоловічою хоровою капелою України ім. Л. Ревуцького.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11882029X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
Джерела[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про композитора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
Це незавершена стаття про особу Естонії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- Народились 12 грудня
- Народились 1908
- Уродженці Естонії
- Померли 24 січня
- Померли 1993
- Померли в Таллінні
- Поховані на Лісовому цвинтарі Таллінна
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Народні артисти СРСР
- Лауреати Ленінської премії
- Лауреати Сталінської премії
- Лауреати премії Радянської Естонії
- Естонські композитори
- Народні артисти Естонської РСР
- Автори національних гімнів
- Хорові диригенти
- Депутати Верховної Ради Естонської РСР 4-го скликання
- Депутати Верховної Ради Естонської РСР 5-го скликання
- Депутати Верховної Ради Естонської РСР 6-го скликання
- Депутати Верховної Ради Естонської РСР 7-го скликання