Джачінто Джиганте
| Джачінто Джиганте | ||||
|---|---|---|---|---|
| Giacinto Gigante | ||||
|
| ||||
| При народженні | Giacinto Gigante | |||
| Народження |
10 липня 1806 Неаполь | |||
| Смерть | 29 листопада 1876 (70 років) | |||
| Неаполь | ||||
| Національність | італієць | |||
| Країна |
 Італія | |||
| Жанр | пейзаж, марина | |||
| Навчання | у А.С. Пітлоо | |||
| Діяльність | художник, майстер офорту, графік, літограф, рисувальник | |||
| Напрямок | реалізм | |||
| Роки творчості | 1878- 1899 | |||
| Вплив | Реалізм | |||
| Твори | пейзажі, акварелі | |||
| Брати, сестри | Ercole Giganted[1] | |||
| Роботи в колекції | Ермітаж і Національна галерея мистецтв | |||
|
| ||||
 Джачінто Джиганте у Вікісховищі | ||||
Джачінто Джиганте (італ. Giacinto Gigante; 10 липня 1806, Неаполь — 29 листопада 1876, Неаполь[2]) — італійський художник ХІХ століття, переважно пейзажист.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походить з родини провінційного італійського художника Гаетано Джиганте. Батько був його першим педагогом. Надалі опановував художню майстерність у голландського художника Антоніо Пітлоо,, що працював у Неаполі, акварельну техніку вивчав під керівництвом німецького художника Вільгельма Губера (1787-1871). Пітлоо став засновником так званої школи Позіліппо, що була активною в місті Неаполь та його околицях. Вже 20-річним брав участь у першій Виставці образотворчих мистецтв 1826 року, куди подав чотири картини.
Серед графічних технік, котрими володів Джачінто Джиганте — літографія. Працював в Римі. Пізніше він перейшов до живопису олійними фарбами. 1837 року помер Антоніо Пітлоо. Джачінто Джиганте повернувся у Неаполь, де підхопив місцеву художню течію і сам стане представником пейзажної школи Позіліппо, як її назвали художні критики.
Як художник він виборов популярність. Серед його замовників — аристократи Італії і Російської імперії, королівська родина Бурбонів. З 1855 року почав активно практикувати акварельний живопис, розробивши самостійну її техніку разом із свинцевими білилами.
Помер у Неаполі 29 листопада 1876 року.
Мав двох братів. Ахілле (1823-1846) та Ерколе Джиганте (1815-1860) теж були художниками пейзажистами. Рідна сестра братів Джиганте була дружиною іншого італійського художника Ахілле Віанеллі (1803—1894), котрий був почесним професором Художньої академії Неаполя.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- «Узбережжя »
- « Пейзаж », 1832[2]
- « Ченці в альтанці на березі моря. Амальфі», 1841
- «Краєвид на околиці Сорренто », 1842[2]
- «Гірський монастир », 1862[2]
- «Морський краєвид у Позіліппо », 1844
- «Неаполітанська затока », 1849 [2]
Джерела[ред. | ред. код]
- M. Limoncelli, Giacinto Gigante, Napoli 1934
- A. Schettini, La Pittura napoletana dell’ottocento, Editrice E.D.A.R.T. Napoli 1967
- Massimo Ricciardi, La costa d’Amalfi nella pittura dell’ottocento, De Luca editore Salerno 1998
- AA.VV. Il secondo ‘800 italiano, Le poetiche dal vero, Mazzotta Milano 1988
- Nello e Saverio Ammendola, Ottocento-Novecento, due secoli di pittura a Napoli, con introduzione e intervista di M. Picone Petrusa, Electa Napoli, Napoli 1999.
- Renato Ruotolo, La scuola di Posillipo, Franco di Mauro Editore, Napoli 2002
- I colori della Campania, Omaggio a Giacinto Gigante, Electa Napoli 2006
- Napoli nella veduta napoletana dal seicento al novecento, Electa Napoli Catalogo Mostra Pinacoteca Del Nuevo Leon, Monterrey, Messico 2007
- Гос. Эрмитаж, каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джачінто Джиганте
Див. також[ред. | ред. код]
|
