Діран Алексанян
| Діран Алексанян | |
|---|---|
| фр. Diran Alexanian зах-вірм. Տիրան Ալեքսանեան | |
 | |
| Народився |
2 квітня 1881[1][2] або 12 квітня 1881[4][5] Константинополь[4][5] |
| Помер |
27 липня 1954[1][2][…] (73 роки) Шамоні[4][5] |
| Країна |
.svg){kind=small} США.svg){kind=small} Франція |
| Національність | вірмени[4][5] |
| Місце проживання | США |
| Діяльність | віолончеліст, композитор, cello teacher, диригент |
| Відомі учні | Ecaterina Fotino-Negrud, Bernard Greenhoused, David Soyerd, Рая Гарбузова і Mischa Schneiderd |
| Знання мов | французька |
| Заклад | Мангеттенська школа музики[4][5], Peabody Instituted і Нормальна школа музики[5] |
Діран Алексанян (фр. Diran Alexanian, вірм. Տիրան Ալեքսանեան; 2 квітня 1881, Константинополь — 27 липня 1954, Шамоні) — франко-американський віолончеліст і музичний педагог вірменського походження.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 2 квітня 1881 року в місті Константинополь. Навчався в Лейпцизі у Фрідріха Грюцмахера, юнаком грав у камерному ансамблі разом з Йозефом Йоахімом, у 17 років виконував сольну партію в «Дон Кіхоті» Ріхарда Штрауса під управлінням автора. 20-річним переселився до Парижа, де познайомився з Пабло Касальсом, на довгі десятиліття ставши його найближчим сподвижником.
Касальс і Алексанян незалежно один від одного прийшли, як з'ясувалося, до вельми своєрідних аплікатур, і, у зв'язку з цим, до несподіваного фразування. Свої погляди на виконавську техніку та музичну естетику вони вирішили відстоювати разом. У 1921—1937 роках Алексанян асистує Касальсу в його паризькій викладацькій діяльності, поклавши в основу роботи свій підручник «Теорія і практика гри на віолончелі» (фр. Traité Théorique et Pratique du Violoncelle; 1922); серед його учнів були П'єр Фурньє, Емануель Феєрман, Льерко Шпіллер, Герберт де Кастро.
У 1929 році вийшло знамените видання сюїт Баха під редакцією Алексаняна. Разом з тим Алексанян продовжує концертувати — зокрема, яскравою сторінкою паризького музичного життя став в 1936 році спільний виступ Алексаняна і Джордже Енеску в концерті Брамса для скрипки і віолончелі з оркестром; одночасно Алексанян виконав перед парижанами другу віолончельну сонату Енеску.
З 1937 р. Алексанян жив у США і викладав в консерваторії Пібоді та Мангеттенській школі музики; серед його учнів був, зокрема, Девід Соєр.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б в г д Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б в г д е Вірменська коротка енциклопедія — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 1.
Посилання[ред. | ред. код]
|
