Еймон де Валера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еймон де Валера
ірл. Éamonn de Bhailéara
ірл. Éamon de Valera
Еймон де Валера ірл. Éamonn de Bhailéara
Еймон де Валера
ірл. Éamonn de Bhailéara
3-й Президент Ірландії
25 червня 1959 — 24 червня 1973
Попередник Шон О'Келлі
Наступник Ерскін Гамільтон Чайлдерс
Прем'єр-міністр Ірландії
29 грудня 1937 — 18 лютого 1948
Попередник Вільям Косгрейв
Наступник Джон Костелло
13 червня 1951 — 2 червня 1954
Попередник Джон Костелло
Наступник Джон Костелло
20 березня 1957 — 23 червня 1959
Попередник Джон Костелло
Наступник Шон Лемасс
Народився 14 жовтня 1882(1882-10-14)[1][2][…]
Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Помер 29 серпня 1975(1975-08-29)[1][2][…] (92 роки)
Дублін, Ірландія[4]
Похований Гласневін
Відомий як математик, дипломат, політик
Країна США, Ірландська Вільна держава і Ірландія
Національність Ірландець
Alma mater Royal University of Irelandd і C.B.S. Charlevilled
Політична партія Фіанна Файл
Куманн на Поблахта
(1922 – 1923)
Шинн Фейн
(1916 – 1922)
(1923 – 1926)
Батько Juan Vivion de Valerad[5]
Мати Catherine Colld[5]
У шлюбі з Sinéad de Valerad
Діти Brian de Valerad, Emer de Valerad, Vivion de Valerad[5], Máirin de Valérad[5], Éamon de Valerad[5], Rúaidhrí de Valerad[5] і Terry de Valerad[5]
Професія політик
Релігія Католик
Нагороди
Підпис

Е́ймон де Вале́ра (англ. Éamon de Valera, англ. вимова: [ˈeɪmən dɛvəˈlɛrə]; ірл. Éamonn de Bhailéara, ірл. вимова [ˈeːmˠən̻ˠ dʲɛ ˈvˠalʲəɾʲə]; 14 жовтня 1882, Нью-Йорк — 29 серпня 1975, Дублін) — один із домінантних політиків Ірландії у XX ст., автор Конституції Ірландії. Де Валера був одним із лідерів ірландців у війні за незалежність Ірландії та у антидоговірному протистоянні Громадянської війни.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1919 році був обраний головою парламенту Ірландії Дойл Ерен, хоча на той момент він перебував у в'язниці.[6]

Вийшов із «Шинн Фейн» (чиїм лідером був у 1917—1926 рр.) і сформував націоналістичну партію «Фіанна Файл» 1926 року. Після створення домініону Ірландської Вільної держави, Де Валера пішов у опозицію до Косгрейва, який представляв помірковані сили. Однак на виборах 1932 року вирішив брати участь і переміг, завоювавши більшість місць в парламенті. Принісши присягу королю, він скасував її уже в якості офіційного представника парламенту. А також скасував виплати фермерів уряду Великої Британії. Ці дії викликали обурення у метрополії. Коли гроші від фермерів не прийшли, Велика Британія почала економічну війну проти свого ж домініону. Ірландський уряд у відповідь ввів мито на англійські товари. У 1933 році його партія знову виграла на виборах.[6]

9 березня 1932 змінив на посаді голови виконавчої ради (тобто прем'єр-міністра) домініону Ірландія Вільяма Косгрейва. Сприяв прийняттю республіканської конституції країни і 29 грудня 1937 став першим прем'єр-міністром (ірл. Taoiseach, тішок) республіки Ейре (згодом — республіка Ірландія). У Другій світовій війні дотримувався нейтралітету, проте в травні 1945 року відвідав представництво Німеччини й висловив свої співчуття у зв'язку зі смертю Гітлера, внаслідок чого на кілька років позбавив Ірландію американських кредитів. 1948 року програв парламентські вибори. Пост прем'єр-міністра 18 лютого 1948 зайняв представник партії «Фіне Гел» Джон Костелло. З 13 червня 1951 по 2 червня 1954 де Валера знову був прем'єр-міністром, але наступні вибори принесли перемогу Костелло. 20 березня 1957 де Валера, вигравши вибори з величезною перевагою, знову став прем'єр-міністром. Після того як 25 червня 1959 закінчився другий президентський термін Шона Томаса О'Келлі, обраний на загальних виборах президентом Ірландії. Новим прем'єром і лідером «Фіанна Файл» 23 червня 1959 став Шон Лемасс. 1966 року де Валеру було переобрано на другий термін. Покинув посаду 24 червня 1973 р., на той момент будучи найстаршим главою держави у світі (90 років). Наступним президентом було обрано Ерскіна Чайлдерса.

Канцлер Національного університету Ірландії в 1922—1975 рр., Голова генеральної асамблеї Ліги Націй у 1938—1939 рр. Член парламенту Великої Британії в 1917—1922 рр. (відмовлявся від місця, один із організаторів переходу в новостворений незалежний ірландський парламент[en]), Північної Ірландії в 1921—1929 і 1933—1938 рр., Ірландії в 1922—1959 рр.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. а б Gwynn D. R. Encyclopædia Britannica
  4. Deutsche Nationalbibliothek Record #118764055 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. а б в г д е ж Lundy D. R. The Peerage
  6. а б Неру, Джавахарлал (1981). Взгляд на всемирную историю. В трех томах. Том 3. Прогресс. - С.73

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: 3-ій Президент Ірландії
(1959 — 1973)
Наступник:
Шон О'Келлі
(1945 — 1959)
Ерскін Гамільтон Чайлдерс
(1973 — 1974)