Еріх Фрід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еріх Фрід
нім. Erich Fried
Народився 6 травня 1921(1921-05-06)[1][2][…]
Відень, Перша Австрійська Республіка[1]
Помер 22 листопада 1988(1988-11-22)[1][2][…] (67 років)
Баден-Баден, Карлсруе, Баден-Вюртемберг, ФРН[1]
Поховання Кенсал-Грін
Країна  Велика Британія
 Австрія
Діяльність письменник, перекладач, поет, есеїст
Жанр поезія і есей
Членство Німецька академія мови і поезії
Конфесія атеїзм
У шлюбі з Catherine Boswell Friedd
Автограф
Нагороди

CMNS: Еріх Фрід у Вікісховищі
Цитата Фріда на Берлінському мурі (малюнок Елізи Будінської). Напис означає: «Хто хоче, аби світ залишився таким, яким він є, той не хоче, аби світ залишився взагалі.»

Е́ріх Фрід (нім. Erich Fried; 6 травня 1921, Відень — 22 листопада 1988, Баден-Баден) — австрійський поет єврейського походження, відомий своїми політичнотематичними поезіями. Він був також радіоведучим, перекладачем та есеїстом.

Народився у Відні; його батька замучили гестапівці 1938 року. Того ж року емігрував до Англії. 1949 набув британське підданство (1982 року відновив австрійське громадянство). У 1952-68 роках працював на Бі-Бі-Сі. Помер у німецькому Баден-Бадені; похований на кладовищі Кенсал-Грін у Лондоні.

Праці[ред. | ред. код]

  • Drei Gebete aus London, 1945
  • Ein Soldat und ein Mädchen, 1960
  • Reich der Steine, 1963
  • Warngedichte, 1964
  • Überlegungen, 1964
  • Kinder und Narren, 1965
  • und Vietnam und, 1966
  • Anfechtungen, 1967
  • Die Beine der größeren Lügen, 1969
  • Poesiealbum, 1969
  • Unter Nebenfeinden, 1970
  • Die Freiheit den Mund aufzumachen, 1972
  • Höre Israel, 1974
  • So kam ich unter die Deutschen, 1977
  • 100 Gedichte ohne Vaterland, 1978
  • Liebesgedichte, 1979
  • Es ist was es ist, 1983
  • Um Klarheit, 1985
  • Mitunter sogar Lachen, 1986

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118703145 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еріх Фрід