Жан-Філіпп Туссен
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Жан-Філіпп Туссен | ||||
|---|---|---|---|---|
| Jean-Philippe Toussaint | ||||
,_2013.JPG) Жан-Філіпп Туссен (2013) | ||||
| Народився |
29 листопада 1957 (66 років) Брюссель | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Бельгія | |||
| Місце проживання |
Брюссель Corsicad | |||
| Діяльність | письменник, кінорежисер, фотограф. | |||
| Сфера роботи | фотографія[1], кінорежисураd[1], літературна діяльністьd[1] і проза[1] | |||
| Alma mater | Інститут політичних досліджень, Париж | |||
| Мова творів | французька | |||
| Роки активності | 1979 — | |||
| Жанр | роман | |||
| Членство | Королівська академія французької мови і літератури Бельгії[3] | |||
| Батько | Yvon Toussaintd | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: jptoussaint.com | ||||
|
| ||||
 Жан-Філіпп Туссен у Вікісховищі | ||||
Жан-Філі́п Туссе́н (фр. Jean-Philippe Toussaint; нар. 29 листопада 1957, Брюссель, Бельгія) — бельгійський франкомовний письменник, кінорежисер, фотограф.
Біографія[ред. | ред. код]
Жан-Філіп Туссен народився 1957 року в Брюсселі. 1973 року став чемпіоном світу з гри скрабл серед юніорів[4]. Закінчив паризький Інститут політичних досліджень за спеціальністю «політологія» (1978) та «сучасна історія» (1979)[5],[6].
Писати почав з 1979 року під впливом роману «Злочин і кара» Достоєвського[7]. 1985 року був опублікований його перший роман «Ванна кімната» (фр. La Salle de bains).
2002 року письменник прочав роботу над романним циклом: який назвав «Цикл Марії» («Le Cycle de Marie»)[8][9], до якого увійшли чотири романи: «Кохатися» («Faire l'amour», 2002) ; «Втікати» («Fuir», 2005 — за цей роман Туссен був відзначений премію Медічі), «Правда про Марію» («La Vérité sur Marie», 2009 — відзначений премією «Грудень») та Ню («Nue», 2013)[10]. Більша частина творів письменника опублікована видавництвом «Мінюї»[10]. Книги Туссена перекладені більше ніж двадцятма мовами.
2014 року Жан-Філіпп Туссен був обраний до Королівської академії французької мови і літератури Бельгії[11].
Жан-Філіп Туссен є також режисером та автором сценаріїв низки фільмів, зокрема екранізацій власних романів[12]. Він також захоплюється фотографією та організовує персональні виставки в Бельгії та в інших країнах[6].
Твори[ред. | ред. код]
- «La Salle de bain» (Éditions de Minuit, 1985); премія Vocation
- «Monsieur» (Éditions de Minuit, 1986)
- «L'Appareil-photo» (Éditions de Minuit, 1988)
- «La Réticence» (Éditions de Minuit, 1991)
- «La Télévision» (Éditions de Minuit, 1997); премія Віктора Росселя
- «Autoportrait (à l'étranger)» (Éditions de Minuit, 1999, 2 вид. 2012)
- «Faire l'amour» (2002) — 1-а частина «Циклу Марії»
- «Fuir» (Éditions de Minuit, 2005) — 2-а частина «Циклу Марії»; премія Медічі
- «La Mélancolie de Zidane» (Éditions de Minuit, 2006)
- «La Vérité sur Marie» (Éditions de Minuit, 2009) — 3-я частина «Циклу Марії»; премія «Грудень»
- «L'Urgence et la Patience» (Éditions de Minuit, 2012)
- «La Main et le Regard» (Le Passage et Louvre éditions, 2012)
- «Nue» (Éditions de Minuit, 2013) — 4-а частина «Циклу Марії»
- «Football» (Éditions de Minuit, 2015)
- Made in China (повість, Éditions de Minuit, 2017)
- M.M.M.M. (видання в одному томі « Cycle Marie Madeleine Marguerite de Montalte », Éditions de Minuit, 2017)
- La Clé USB (Éditions de Minuit, 2019)
- Félix Vallotton, intimité(s)... et le regard de Jean-Philippe Toussaint, illustrations (30 gravures) Félix Vallotton, textes Jean-Philippe Toussaint (éditions Martin de Halleux, 2019)
- La Patinoire (кіно-роман, Les Impressions Nouvelles, 2019)
- Les Émotions (Éditions de Minuit, 2020)
- La Disparition du paysage (Éditions de Minuit, 2021)
- C'est vous l'écrivain (Éditions Le Robert, 2022)
- L'Instant précis où Monet entre dans l'atelier (Éditions de Minuit, 2022)
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 1989: «La Salle de bain» (автор сценарію; екранізація однойменного роману)
- 1990: «Monsieur» (режисер і автор сценарію; екранізація однойменного роману)
- 1992: «La Sévillane», (режисер і автор сценарію; екранізація роману «Фотоапарат»)
- 1994: «Berlin, 10 heures 46» (у співавторстві з Торстеном Фішером)
- 1999: «La Patinoire» (режисер)
- 2007: «Hors du soleil, des baisers et des parfums sauvages» (у співавторстві з Енджем Леччіа)
- 2012: «Trois fragments de Fuir»
Виставки[ред. | ред. код]
- 2001: CASO, Осака.
- 2002: Galerie-1 Civa.
- 2006: Fondation Espace Ecureuil pour l'Art Contemporain Тулуза.
- 2007: Parvis3 По.
- 2008: Domaine Orenga de Gaffory Корсика.
- 2012: Exposition Livre/Louvre, Лувр.
Література[ред. | ред. код]
- Olivier Bessard-Banquy, Le roman ludique : Jean Echenoz, Jean-Philippe Toussaint, Eric Chevillard, Septentrion, coll. " Perspectives ", 2003, 282 p. (ISBN 2-85939-782-5)
- Maryse Fauvel, Scènes d'intérieur: six romanciers des années 1980–1990, Summa publications, 2007, 217 p. (ISBN 9781883476557)
- Laurent Demoulin (dir.), Pierre Piret (dir.), Jacques Dubois, Frank Wagner, Jean-Benoît Wagner, Mireille Raynal-Zougari, Mignon, Isabelle Ost, Sylvie Loignon, Denis Saint-Amand et Sjef Houppermans, Jean-Philippe Toussaint, Le Cri, coll. " Textyles " (no 38), 2011, 155 mm × 240 mm, 196 p. (ISBN 978-2-8710-6556-2) {{ref-fr}
- Lidia Cotea, À la lisière de l'absence: L'imaginaire du corps chez Jean-Philippe Toussaint, Marie Redonnet et Éric Chevillard, L'Harmattan, coll. " Espaces littéraires ", 2013, 224 p. (ISBN 978-2-343-00340-5) (фр.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ а б RKDartists
- ↑ http://www.arllfb.be/composition/successions.html
- ↑ Інтерв'ю 2002 року [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.](фр.)
- ↑ Дані про письменника на сайті BNF [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.](фр.)
- ↑ а б Офіційний сайт [Архівовано 16 серпня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Le jour où j'ai commencé à écrire. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 вересня 2015.
- ↑ Стаття в журналі L'Express [Архівовано 21 січня 2016 у Wayback Machine.], 23 серпня 2013.
- ↑ Стаття в журналі Télérama [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], 18 вересня 2013.
- ↑ а б Сайт видавництва «Мінюї» [Архівовано 26 січня 2016 у Wayback Machine.] (фр.)
- ↑ Actualité, sur le site du Fonds Henry Bauchau. Архів оригіналу за 15 лютого 2016. Процитовано 22 вересня 2015.
- ↑ Ж.-Ф. Туссен на сайті IMDb. Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 21 вересня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Персональний сайт Ж.-Ф. Туссена (фр.). Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 30 листопада 2014.
- Інтерв'ю з Ж.-Ф. Туссеном (фр.). Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 30 листопада 2014.
- Інтерв'ю різних років (PDF) (фр.). Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 30 листопада 2014.
- Ж.-Ф. Туссен на сайті видавництва «Мінюї» (фр.). Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 30 листопада 2014.
|
