Жермен Дюлак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жермен Дюлак
Germaine Dulac
Ім'я при народженні Жермен Сессе-Шнейдер
(фр. Germaine Saisset-Schneider)
Дата народження 17 листопада 1882(1882-11-17)
Місце народження Ам'єн, Франція
Дата смерті 13 липня 1942(1942-07-13) (59 років)
Місце смерті
Поховання Пер-Лашез[1]
Громадянство Франція Франція
Професія кінорежисер, сценарист, теоретик кіно
Роки активності 1915 — 1934
Напрям авангард
Член у National Council of French Womend
IMDb ID 0241273
Автограф
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Жермен Дюлак у Вікісховищі

Жермен Дюлак (фр. Germaine Dulac; 17 листопада 1882(18821117), Ам'єн — 13 липня 1942, Париж) — французька сюрреалістка: кінорежисерка, сценаристка і теоретикиня кіно.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилися в сім'ї генерала Сессе-Шнейдера. З 1909 року Дюлак працювала театральною критикинею і журналісткою, а в 1914 році почала працювати в кіно. В її творчій практиці чергуються рядові комерційні постановки з експериментальними фільмами. Вже у 1916 році самостійно поставила фільм «Сестри-вороги».

У 1919 році Жермен поставила фільм за сценарієм Луї Деллюка (його перший сценарій) — «Іспанське свято», а в 1923 році на екрани вийшов її фільм «Усміхнена мадам Беде», в основу якого була покладена п'єса А. Обея. З точки зору сюрреалістичного досвіду особливий інтерес становить фільм «Раковина і священник», поставлений за сценарієм поета Антонена Арто.

В період 19301940 років Дюлак працювала директоркою хроніки «Пате-журнал», очолювала також кіножурнал «Франс актюаліте» і ввела в ужиток термін «авангард» для позначення експериментального напряму французького кіно 1920-х років.

Жермен Дюлак є авторкою декількох порнографічних фільмів.

Була одружена з письменником-романістом Альбертом Дюлаком.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Les esthétiques, les entraves, la cinégraphie integrale. «L'artcinematogra-phique» v. 2, 1927.//Le cinéma d'avantgarde, Le cinéma des origines à nos jours. P., 1932.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]