Жозеф де Местр
| Жозеф де Местр | |
|---|---|
| фр. Joseph de Maistre | |
 | |
| Народився |
1 квітня 1753[1][2][…] Шамбері[4] |
| Помер |
26 лютого 1821[1][2][…] (67 років) Турин, Турин[d], Q28769252?[4] |
| Країна | Сардинське королівство |
| Діяльність | філософ, політик, письменник, історик, дипломат, адвокат |
| Alma mater | Туринський університет |
| Знання мов | французька[1] |
| Членство | Académie des sciences, belles-lettres et arts de Savoied і Туринська академія наук[4] |
| Титул | граф[d] |
| Посада | посол |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | de Maistre (family)d |
| Батько | François-Xavier Maistred |
| Брати, сестри | Xavier de Maistred і André-Marie de Maistred |
| Діти | Rodolphe de Maistred і Anne Constance de Maistred |
| Нагороди |
 |
| |
Жозе́ф Марі́, граф де Местр (фр. Joseph-Marie, Comte de Maistre; 1 квітня 1753, Шамбері, півд.сх. Франція — 26 лютого 1821, Турин, Італія — франкомовний (підданий Сардинії) католицький філософ, літератор, політик і дипломат, представник фундаментального консерватизму.
Біографія[ред. | ред. код]
Пройшов надзвичайно цікавий життєвий шлях, який позначився на його філософських поглядах. У молоді роки Жозеф де Местр брав активну участь у діяльності французького масонства. Але в кінцевому підсумку дуже розчарувався в ідеях масонів і лібералів, почав заперечувати значення французької революції, відмовився від просвітницького світогляду, перейшовши на радикальні католицькі й монархічні позиції.
Цікавим є те, що Жозеф де Местр не був сліпим апологетом соціального порядку, що передував Великій французькій революції. Свій ідеал він убачав не в майбутньому, а в минулому. Недолікам сучасної йому доби протиставляв ідеал католицько-феодального середньовіччя. Якщо масони-ліберали вважали «альтернативною сакральністю» нове світське суспільство свободи, рівності й братерства, то де Местр пропонував повернутися для цього до джерел, протиставляючи сучасності не утопію майбутнього (революцію), а утопію минулого — Реставрацію.
Учнем і молодшим соратником Жозефа де Местра був Петро Чаадаєв, якого можна вважати засновником не загальновідомого модерністського «західництва», а його правоконсервативної альтернативи. Через це в нинішній Росії він став прикладом та авторитетом для проєвропейського флангу сучасних російських традиціоналістів.
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Жозеф де Местр |
- Біографія Жозефа де Местра (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- М. Гордієнко. Местр Жозеф де // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.442 ISBN 978-966-611-818-2
