Жуль де Поліньяк
Жуль Огюст Арман Марі де Поліньяк | |
---|---|
фр. Jules de Polignac | |
Прем'єр міністр Франції | |
8 серпня 1829 — 29 липня 1830 | |
Попередник | Жан Батист Мартіньяк |
Наступник | Віктор де Брольї |
Народився |
14 травня 1780 Версаль Франція |
Помер |
2 березня 1847 (66 років) Париж, Франція |
Відомий як | політик, дипломат |
Громадянство | Французьке |
Політична партія | Ультрароялісти |
Батько | Jules, 1st Duke of Polignacd |
Мати | Герцогиня де Поліньяк |
У шлюбі з | Barbara Campbelld і Maria Charlotte Parkynsd |
Діти | Jules-Armand de Polignacd, Camille de Polignacd, Alphonse de Polignacd, Yolande de Polignacd[1], Ludovic de Polignacd і Prince Edmond de Polignacd |
Релігія | Католицизм |
Нагороди | |
Підпис | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Жуль Огю́ст Арма́н Марі́ де Полінья́к (фр. Jules Auguste Armand Marie de Polignac); також граф де Поліньяк (фр. Comte de Polignac) (*14 травня 1780 — †2 березня 1847) — французький державний діяч, політик, прем'єр-міністр Франції. Належав до консервативної фракції ультрароялістів під час Реставрації Бурбонів. Призначення Поліньяка на посаду прем'єр-міністра королем Карлом Х було однією з причин Липневої революції 1830 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Жуль Огюст Арман Марі де Поліньяк народився 14 травня 1780 року у Версалі, був другим сином найближчої подруги королеви Марії Антуанетти герцогині де Поліньяк. Після початку Французької революції жив у вигнанні. У 1804 році повернувся до Франції, взяв участь у невдалій змові Кадудаля проти Наполеона, був арештований, опинився у в'язниці, втік у 1813 році. У 1814 році, після Реставрації Бурбонів повернувся до Франції разом з іншими аристократами-імгрантами, був призначений королем Людовиком XVIII пером Франції. Пізніше поступив на дипломатичну роботу, був послом при Святому Престолі у Римі, послом у Відні і Лондоні. Ще з часів еміграції мав близькі стосунки і майбутнім королем Карлом Х, був його довіреною особою. Був призначений Карлом Х міністром іноземних справ Франції, пізніше також головою ради міністрів після відставки уряду Мартиньяка. Разом із королем Карлом Х був ініціатором вторгнення Франції в Алжир у 1829 році. 29 липня 1830 року підписав одобрені королем ордонанси, які обмежували свободу преси, вводили цензуру, розпускали парламент і вносили зміни до електоральних законів. Підписання ордонансів, особливо стосовно обмеження свободи слова призвели до повстання та Липневої революції. Після перемоги революції, Поліньяк представ перед судом за звинуваченнями у порушенні конституції, був засуджений до довічного ув'язнення. У 1836 році був помилуваний, емігрував до Англії. У 1845 році повернувся до Франції, помер у Парижі 2 березня 1847 року. Був автором трьох праць: Політичні роздуми (1832), Історичні, політичні і моральні студії (1845) і Відповідь моїм опонентам (1845).
Джерела[ред. | ред. код]
- Біографія Жуля де Поліньяка [Архівовано 27 грудня 2012 у Wayback Machine.] (фр.)
- Британська енциклопедія. Жуль де Поліньяк. [Архівовано 6 липня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
Література[ред. | ред. код]
- П. Ігнатьєв. Поліньяк Огюст // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
|
|
Це незавершена стаття про французького політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 14 травня
- Народились 1780
- Померли 2 березня
- Померли 1847
- Офіцери ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Святого Духа
- Кавалери ордена Святого Михаїла (Франція)
- Міністри закордонних справ Франції
- Прем'єр-міністри Франції
- Уродженці Версаля
- Померли в Парижі
- Посли Франції у Великій Британії
- Дворянство Святого Престолу