Йосип Юрай Штросмайєр

Йосип Юрай Штросмайєр
хорв. Josip Juraj Štrosmajer
Народився	4 лютого 1815(1815-02-04) Осієк, Хорватія
Помер	8 квітня 1905(1905-04-08) (90 років) Джаково, Хорватія
Поховання	Собор Святого Петра
Громадянство	Австро-Угорщина
Діяльність	дипломат, політик, письменник, католицький священник, католицький єпископ
Відомий завдяки	теолог, меценат
Alma mater	Віденський університет і Авґустинеум
Науковий ступінь	доктор філософії
Знання мов	хорватська
Членство	Сербська академія наук і мистецтв, Сербське вчене товариствоd і Болгарська академія наук
Роки активності	1838 — 1905
Посада	дієцезійний єпископd
Конфесія	католицька церква
Автограф
Нагороди	Почесний громадянин Прагиd
Медіафайли у Вікісховищі

Йо́сип Юра́й Штросма́йєр (хорв. Josip Juraj Strossmayer або Štrosmajer, 4 лютого 1815(18150204), Осієк, Хорватія — 8 квітня 1905, с. Дяково, Кюстендильська область, Болгарія) — хорватський католицький єпископ німецького походження, теолог і меценат, видатний політичний і громадський діяч. Хорватський народ його вшановує як «батька Вітчизни».

Біографія

У 1859 році Йосип Юрай Штросмайєр надіслав листа Папі Пію IX, в якому пропонував слов'янське богослужіння для всіх хорватських єпархій, а також вивчення глаголиці в семінаріях Далмації.

Як політичний діяч Штросмайєр виступав за максимальну автономію Хорватії.

Єпископ Йосип заснував Югославську академію наук і мистецтв (нині Хорватська академія наук і мистецтв) у Загребі (1867) і посприяв відкриттю Хорватського університету в Загребі (1874).

На честь Штросмайєра названі вулиці в Загребі й у численних інших хорватських містах, а також Осієцький університет.

Праці

• A. Špitelak (Hrsg.), Reden, Vorschläge und Erklärungen auf dem Vatikanischen Konzil, Zagreb 1929
• F. Šišić (Hrsg.), Korespondencija Raški-Štosmajer, 4 t., Zagreb 1928—1931
• F. Šišić, Josip Juraj Štrosmajer, Dokumenti i korespondencija, I, Zagreb 1933

Література

• Vasilije Đ. Krestić, Biskup Štrosmajer u svetlu novih izvora, Zagreb 2002.
• Kosta Milutinović, Štrosmajer i jugoslovensko pitanje. Novi Sad, 1976 (Institut za izučavanje istorije Vojvodine. Monografije, 15).
• Юринич, С. Йосиф-Юрай Щросмайер, СбНУ, XXII—XXIII, 1906—1907, 1-71.
• Encyclopedic Dictionary of Religion, Philadelphia-Washington, D.C. 1979, p. 3403.
• V. Soloviev, Lettre à Strossmayer, Agram, 9-21 sept. 1886) // Е. Л. Радлов (изд.), Письма В. С. Соловева, Петербург 1908, I, 183—190 [на немски: W. Solowjew, Una Sancta. Schriften zur Vereinigung der Kirchen und zur Grundlegung der universalen Theokratie, II (= W. Szylkarski, Hrsg., Deutsche Gesamtausgabe der Werke von Wladimir Solowjew, Freiburg 1954, III, 7-25)].
• J. Urban, Korespondencja Solowjewa z Strossmayerem // Przeglad Powszechny, 1909, № 101.
• Ф. Гривец, Владимир Соловев и епископ Щросмайер // Вера и родина (август-сентябрь), 1925.
• Ch. Loiseau, La politique de Strossmayer // Le Monde Slave, NF, 4, 1927, № 1, 379—405.
• W. Szylkarski, Solowjew und Strossmayer // Ostkirchliche Studien, 1, 1952, № 2.
• E. Winter, Rußland und das Papsttum, Berlin 1961, II, 364 f., 382—390, 500—503.
• А. Теодоров, Миладиновските песни и Щросмайер. — Пер. сп., 1985, кн. XVI, 82-97.
• Шишманов, Ив. Владика Щросмайер. Спомени от една лична среща. — Български преглед, V, 1899, кн. 6, 77-78.
• М. Арнаудов, Братя Миладинови. Живот и дейност. С., 1969, 211—229.
• П. Хр. Петров и Ф. Шишич, Кореспонденция на българи с Щросмайер-Рачки. — Изв. на Инст. за история. Т. 18, 1967, 247—288.
• Братя Миладинови. Преписка. Издирил, коментирал и редактирал Н. Трайков. С., 1964, с. 241, 245.
• Епископ Йосип Щросмайер и българите. Хърватският интелектуален елит и София. С., 2009.
• И. Начев. Ролята на епископ Щросмайер за утвърждаването на Загреб като културна столица в Европейския югоизток, сп. Балкани, 4/2015, с.42-51. 

Посилання

• Штросмаєр // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.