Каплан Самуїл Соломонович
| Семен Каплан | ||||
|---|---|---|---|---|
| Каплан Самуїл Соломонович | ||||
|
| ||||
| Народження |
8 липня 1928 м. Баку , АзРСР, | |||
| Смерть | 21 травня 2021 | |||
| Нью-Йорк, США | ||||
| Національність | єврей | |||
| Країна | АзРСР → УРСР → США | |||
| Жанр | живопис, графіка | |||
| Навчання | Київський художній інститут | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | романтичний реалізм | |||
|
| ||||
Каплан Самуїл Соломонович (8 липня 1928, Баку — 21 травня 2021[1], Нью-Йорк, США) — український радянський і американський художник (графік і живописець), єврейського походження. Член Спілки художників УРСР, СРСР (1964), член Асоціації мистецтв Лос-Анджелеса, член Ради Меморіального фонду Натана Рахліна. Від 1937 до 1991 — мешканець Києва . Від 1991 — громадянин США. Картини зберігаються більш як у 20 музеях: Києва, Одеси, Харкова, Луганська, Донецька, Чернігова, Феодосії та ін. міст України, а також за кордоном. Головна тема творчості — людина і місто, його картинам і графіці притаманні ліризм, елементи фантастики і, разом з тим, точність у деталях зображення.
Життєпис і творчість[ред. | ред. код]
В 1952 році закінчив з відзнакою Київську спеціалізовану художню середню школу. З третьої спроби поступив у Київський художній інститут (нині — НАОМА), який закінчив у 1962 році. Викладачі — Пащенко Олександр, Болдирєв Володимир, Селіванов Іван.
Перша персональна виставка «Солдатські будні», відбулась у 1957 році, в приміщенні Художнього інституту, коли Самуїл Каплан тільки збирався поступити до ВНЗу. Роботи молодого митця отримали схвальні відгуки К. Д. Трохименка та С. А. Григор'єва — найавторитетніших художників в українському мистецтві того часу.
Створив чимало серій станкової графіки, в техніці ліногравюри. Розробив своєрідну техніку живопису на основі темпери. Мав численні виставки.
«Офіційне визнання виявилося справою необов'язковою — художника знали й любили. Одну з його київських персональних виставок (1973 рік), що тривала традиційні два тижні, відвідали не зовсім традиційні дев'ять тисяч чоловік. А найповніша виставка живопису й графіки Самуїла Каплана відбулася знов у Києві, 1987 року...[2]
Багато які картини й графіка Самуїла Каплана присвячені київському Подолу. Їх відрізняє теплий, м'який гумор — і ледве помітна тінь смутку. «Радісний травень на Подолі» або «Рудик» здаються ілюстраціями до творів Шолом-Алейхема.
У 1991 році художник емігрував до США. Так у його життя увійшло ще одне місто — Нью-Йорк. У ньому менше казкового й більше фантастичного. Ритм життя — інший, фарби — яскравіші, різкіші, але, можливо, бідніші на відтінки й напівтони. На зміну святам Києва приходять будні Нью-Йорка. Вони енергійні й дивні. Вони — інші. За багато років було чимало створено робіт ліричних і драматичних. У своїх творах митець оспівував закоханих, милувався тваринами й витворами міської архітектури, розмірковував над темами революції, війни й миру, співчував проблемам єврейської спільноти та завжди відчував пульс життя у різних куточках планети.
Ще змолоду виробив для себе правило: «Щодня по одному начерку», і так працював все життя, понад 90 років. Каплан говорив: «Це дає можливість жити в ногу, або в руку, як завгодно, з навколишнім світом. І у мене є теми, від яких, загалом, захоплює подих.»[3]
В Америці стала відомою серія робіт, присвячена трагедії теракту 11 вересня 2001 року. В картині «Реквієм» Каплан уявив Вежі-Близнюки прозорими на тлі нічного неба, оточені будівлями, завішеними прапорами та увінчаними свічками. У центрі художник зобразив себе, що летить над містом. Митець подарував картину музею «9/11 MEMORIAl&MUSEUM», присвяченому трагічній події, і пішов з життя на наступний день після знаменної експозиції, про що з сумом сповіщала американська преса.[4]
Місцеве телебачення демонструвало фільм, присвячений ювілею художника, в якому він розповідав про своє життя та висловив художнє кредо.[5]
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- «Солдатські будні» (1957—1958), графічна серія.
- «Т. Г. Шевченко на засланні» (1961), графічна серія.
- «Морський порт» (1962), графіка
- «Казарма»,1964, «Весняний настрій», 1967, графіка
- «Червоні будинки». Полотно, темпера,1966
- «Прилітають птахи». Полотно, темпера,1968
- «Інститут технічної інформації». Полотно, темпера,1970
- «Ковзанка на Печерську». Полотно, темпера,1971
- «Кондуктор Валя». Полотно, темпера,1972
- «Танці на дебаркадері». Полотно, темпера,1972
- «Міська сюіта». Полотно, темпера,1973
- «Дарниця». Полотно, темпера,1973
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Born in Azerbaijan, the artist—who lived and worked in Bay Ridge, Brooklyn—died on May 21. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
- ↑ Оксана Ламонова. Міста, герої та спогади художника Самуїла Каплана.//День, — 9, 22 січня 2004.
- ↑ (рос.)Художник Самуїл Каплан. Життя в картинах. [1] [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.) Бруклінський художник Самуїл Каплан Born in Azerbaijan, the artist—who lived and worked in Bay Ridge, Brooklyn—died on May 21 [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ (рос.) Фільм С. Асауленко. Самуїл Каплан. Художник, який не зрадив собі. 2018.[2] [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
[Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Вадим Алешин.Самуил Каплан: «Художник не там, где увидел, а там, где добавил». ArtPark.16/12/2019 by Sergey Boguslavskiy
- Володимир Цельтнер.С.Каплан. Графіка, живопис.//К.:Спілка художників Української РСР.1973
- [[https://web.archive.org/web/20150402131526/http://uartlib.org/allbooks/dityachi-knigi/alfons-dode-ostanniy-urok/ Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] Альфонс Доде. Останній урок. Київ, Державне видавництво дитячої літератури УРСР, 1960]
- Едмондо де Амічіс. Джуліо. Київ, Державне видавництво дитячої літератури УРСР, 1961. Ілюстрації Самуїла Каплана [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с., іл.
- (рос.) Фільм С. Асауленко. Самуїл Каплан. Художник, який не зрадив собі. 2018.[3] [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Семен Каплан. Живопис. Графіка. Каталог виставки творів. Київ, 1987. [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.]