Карл Бош

Карл Бош
нім. Carl Bosch
Народився	27 серпня 1874(1874-08-27) Кельн
Помер	26 квітня 1940(1940-04-26) (65 років) Гайдельберг
Поховання	Берґфрідгофd
Місце проживання	Villa Boschd
Країна	Німецька імперія
Національність	німець
Діяльність	хімік, винахідник, науково-педагогічний працівник, інженер, scientific collector
Alma mater	Берлінський технічний університет Лейпцизький університет
Галузь	хімія
Заклад	BASF SE IG Farben
Посада	таємний радник
Членство	Прусська академія наук Леопольдина Гайдельберзька академія наук Шведська королівська академія наук
Батько	Carl Friedrich Alexander Boschd
Нагороди	каблучка Вернера фон Сіменсаd (1924) Нобелівська премія з хімії (1931) премія Гете (1939) медаль Вільгельма Екснера (1932) Національна зала слави винахідників США (2006) медаль Бунзенаd (1918) медаль Лібіха (1919) Лідер воєнної економіки Пам'ятна медаль Грасгофаd (1930)
Карл Бош у Вікісховищі

Карл Бош (27 серпня 1874, Кельн — 26 квітня 1940, Гайдельберг) — німецький хімік.

Біографія

Німецький хімік Карл Бош народився в Кельні, в родині Паули (Ліебот) Бош і Карла Боша, успішного торговця, який займався продажем природного газу та санітарно-технічного обладнання. Бош був старшим сином. З ранніх років він добре встигав з природничих наук і технічних дисциплін і мріяв стати хіміком. Поступаючись, однак, бажанням батька, він протягом року працював у різних цехах металургійного заводу, а з 1894 по 1896 р. вивчав металургію і машинобудування в Технічному університеті в Шарлоттенбурзі (тепер це частина Берліна). Закінчивши його, Бош розпочав вивчати хімію у Лейпцизькому університеті і в 1898 р. здобув докторський ступінь за дисертацію з проблем чисто органічної хімії.

У наступному році Бош поступив працювати на «Баденську анілінову і содову фабрику» (BASF) у Людвігсхафені-на-Рейні, яка належала великій хімічній компанії, що спеціалізується на виробництві барвників. Спочатку під керівництвом Рудольфа Кніча він допомагав розробляти процес виробництва синтетичного індиго в промислових масштабах. Зайнявся проблемою зв'язування атмосферного азоту (утворенням хімічних сполук, що містять азот, шляхом використання атмосферного азоту), він ставив досліди з ціанідами і нітридами металів. Рівень технічної підготовки Боша, його здорові судження та організаторські здібності справили велике враження на керівництво BASF, і в 1907 р. йому було довірено створити і очолити експериментальну лабораторію, призначену для перевірки ефективності запропонованого компанії методу виробництва ціаніду барію.

Навіть перебуваючи в домашній обстановці, Бош діставав задоволення від наукових занять, таких, як колекціювання метеликів, жуків, рослин і мінералів. Він проводив чимало годин у своїй власній обсерваторії в Гайдельберзі, надавав постійну фінансову підтримку астрофізичній обсерваторії Альберта Ейнштейна в Потсдамі. У 1935 р. Бош став головою ради директорів «І. Г. Фарбеніндустрі», а два роки опісля — наступником Макса Планка на посту президента Товариства кайзера Вільгельма (тепер — Товариство Макса Планка) і займав ці два пости одночасно. Бош помер 26 квітня 1940 в Гайдельберзі.

Родина

У 1902 р. Бош одружився з Ельзою Шілбах. Від цього шлюбу у подружжя народилися син і дочка.

Нагороди

У 1931 р. Бошу і Бергіусу спільно була присуджена Нобелівська премія з хімії «за заслуги зі введення та розвитку методів високого тиску в хімії». У вступній промові від імені Шведської королівської академії наук К. В. Пальмайер узагальнив методи, розроблені двома лауреатами, і описав деякі практичні переваги цих методів. Зокрема, він підкреслив, що синтез аміаку запобіг ріст недостачі добрив в усьому світі, забезпечивши заміну скорочених запасів чилійської натрієвої селітри. До 1931 довгострокове значення цієї роботи для хімічної промисловості стало очевидним. Крім того, що вона сприяла виробництву метанолу, сечовини й інших хімічних речовин, вона зробила глибокий вплив на розробку конструкцій реакторів і компресорів, застосування контрольних та стабілізувальних пристроїв, на використання каталізаторів. Мабуть, ще більшого значення мав той факт, що Бош стимулював і підтримував чисто дослідницьку роботу над безліччю тем.

Став членом Гайдельберзької академії наук.

Крім Нобелівської премії, Бош був нагороджений медаллю Лібіха Німецького хімічного суспільства і пам'ятною медаллю Карла Люга Асоціації німецьких металургів. Вченому були присвоєні почесні ступені технічних університетів в Карлсруе, Мюнхені та Дармштадті, а також Галльського університету.

На честь вченого названо астероїд 7414 Бош.

Джерела

• Лауреаты Нобелевской премии. Т. 1 : энциклопедия : пер. с англ.. — Москва : Прогресс, 1992. — 740 с. — ISBN 5010025396.(рос.)