Костянтин Мокієвський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин Мокієвський
Костянтин Мокієвський
Ясенчик зм.[1]
Київський полковник
1691 — 1708
Попередник: Сергій Солонина
Наступник: Федір Коровка-Вольський
 
Смерть: 1709(1709)
Рід: Мокієвські

Мокіє́вський Костянти́н Миха́йлович (? — 1709) — козацький політичний діяч. Двоюрідний брат матері Івана Мазепи, полковник київський (16911708), полковник чигиринський (1708—1709), хоробрий полководець («руський Гектор», як його називає в своєму панегірику «Алкід Руський» 1695 р. П. Орлик) і щедрий меценат української церкви. Активний учасник Азовсько-Дніпровських походів 1695—1696 рр. і Північної війни 1700—1721 рр. Належав до самостійницького козацько-старшинського угруповання, що підтримало укладення українсько-шведського договору 1708.[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Костянтин Мокієвський походив з родини білоцерківської шляхти. З цього ж роду походила матір гетьмана Івана Мазепи — Марина[3].

У 1691 році Мокієвський був призначений Мазепою київським полковником. Разом з полком брав активну участь майже в усіх тогочасних воєнних акціях Гетьманщини. Так, як повідомляє Літопис Величка, влітку 1692 року його козаки були мобілізовані на відсіч кримської орди.[4] А в 1693 році козаки Київського полку разом з полком Семена Палія під Очаковом вбили 200 татар, взяли в полон 90 ординців і трьох їхніх старшин, захопили 15 тисяч овець та 240 волів.[5]

1695 року полковник Київський заселив село Макіївку, яке належатиме родині Мокієвських—Мировичів до 1915 р.[3]

У 1696 році частина козаків, залишених у Таванську, намагалася змістити Мокієвського за його відсутності, обравши полковником полкового хорунжого Сергія Солонину. У розташування козаків був надісланий генеральний хорунжий Юхим Лизогуб. Йому було наказано відновити порядок. Зачинателі перевиборів полковника утекли, інших покарали і відпустили.[6]

У 1708 році І. Мазепа призначив свого родича Чигиринським полковником. У 17081709 рр. Мокієвський у ранзі наказного гетьмана виконував дипломатичні доручення Мазепи на Запорожжі та в Криму.

Помер Костянтин Мокієвський у 1709 році, на думку історика О. Оглоблина, у Криму.[2]

Родина[ред. | ред. код]

Мокієвський був одружений з Анастасією Зеленською, яка померла навесні 1695 року. Мав двох дочок Анастасію та Ганну, але тільки остання дожила до повноліття та була заміжня за Василем Івановичем Мировичем.[7] Після його заслання до Сибіру Ганну Костянтинівну разом з дітьми відправили на постійне проживання в Тобольськ. Її єдиний син Іван Васильович Мирович був каптенармусом Сибірського гарнізону в 1747 році, прапорщиком у 17631764 роках у Кузнецовську і в Україну більше не повертався[3].

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Старшинські печатки мазепинської доби
  2. а б Головченко В. І. Мокієвський Костянтин
  3. а б в Баклан М.М. Історія села Макіївки… С. 52
  4. Величко С. Літопис… С. 396
  5. Павленко С. Київський полковник Костянтин Мокієвський… С. 136
  6. Павленко С. Київський полковник Костянтин Мокієвський… С. 136-137
  7. Кривошея Ір.І. Генеалогічні матеріали Козелецької актової книги (1664 – 1765): Коровки-Вольські та Мокієвські [Архівовано 10 листопада 2019 у Wayback Machine.]
  8. В. И. Новгородцев — поручик киевского гарнизона (Текст воспроизведен по изданию: Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей. Киев. 1874. сетевая версия — Thietmar. 2005, OCR — Abakanovich. 2005, дизайн — Войтехович А. 2001).