Кузьмін Дмитро Володимирович (поет)
Кузьмін Дмитро Володимирович | |
---|---|
Народився |
12 грудня 1968 (55 років) Москва, СРСР |
Країна |
СРСР Росія |
Діяльність | поет, літературний критик, літературознавець, перекладач, видавець, ЛГБТ-активіст, історик літератури, редактор, літературознавець |
Галузь | поезія[1], літературознавство[1] і літературна критика[1] |
Alma mater | МДУ (1987) і Московський педагогічний державний університет (1993) |
Науковий ступінь | кандидат філологічних наук |
Знання мов | російська[1] |
Батько | Vladimir Legoshind |
Мати | Edvarda Kuzminad |
Нагороди | |
Дмитро Володимирович Кузьмін (народився 12 грудня 1968, Москва) — російський поет, видавець, ЛГБТ-активіст. У 2014 році емігрував до Латвії.
Літературну і літературно-організаційну діяльність розпочав 1988 року, проводячи пошук молодих талантів і організовуючи літературні читання. З розвитком Інтернету перевів у мережу діяльність створеної ним Спілки молодих літераторів «Вавилон», що дозволило розширити коло читачів. З 1993 — головний редактор видавництва «АРГО-РИСК».
Лауреат Премії Андрія Білого 2002 року в номінації «Особливі заслуги перед російською літературою» «за подвижництво у справі побудови літературного Вавилона і творче примноження традицій неофіційної словесності».
Біографія[ред. | ред. код]
Дмитро Кузьмін народився 12 грудня 1968 в Москві. Син архітектора Володимира Легошина і літературного критика, редактора Едварди Кузьміної; онук літературознавця Бориса Кузьміна і перекладачки Нори Галь.
В 1985 — 1987 роках навчався на філологічному факультеті Московського державного університету, був відрахований. Закінчив філологічний факультет Московського педагогічного державного університету (1993).
Кандидат філологічних наук (2005), тема дисертації — моновірш. У 2014 році запрошений професор Принстонського університету[2].
Починаючи з осені 2014 року, постійно проживає у Латвії, у селі Озолнієкі під Ригою. За словами Кузьміна, переїхав туди з Москви через незгоду з політичним курсом російської влади.[3]
У 2015 році заявив латвійському телеканалу наступне: "Гибридная война — это не безобразие в Донбассе, она проходит на улицах Москвы и телеканалах каждую минуту. Она (гибридная война) проходит через твое сердце и мозг каждую минуту. Я чувствую, что весь в этом, так как занимаюсь поэзией. Я участник «гибридной войны».[4]
Також Кузьмін заявив: «Я не хочу нести ответственность за то, что я делаю в России, потому что считаю этот режим преступным — как по внешним действиям: аннексия Крыма, так и внутри страны — там диктатура, причем малосимпатичная».[5]
Переклав російською книгу вибраних віршів Юрія Тарнавського[6], вірші Михайла Григоріва, Остапа Сливинського, Сергія Жадана та інших, упорядкував і надрукував російською вибрани вірші Жадана і Сливинського у своєму видавництві.
Збірку віршів Кузьміна «Ковдри не передбачені» (2018) видано українською видавництвом «Крок». Вірши Кузьміна, як зазначив у зв'язку з тім часопис «Критика», «танцюють між риторичністю, іронією, зворушенням і метафорою»[7]. «Я мріяв видати російського автора саме в контексті українсько-російської війни, — заявив голова видавництва Юрко Завадський. — Це прекрасний автор дуже високого рівня, майстер поетичного слова; один із небагатьох поетів, яких я знаю, котрі реально творять те, що розуміють»[8].
У 2019 році в журналі «Волга» вперше у російському літературознавсті опублікував фундаментальну наукову статтю «Другие. Поэзия Украины сегодня».[9]
У лютому 2022 року виступив ініціатором та автором відкритого листа, що охарактеризував російський напад на Україну як «моральну катастрофу Росії, що поставила її на одну дошку з фашистською Німеччиною».[10]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Упродовж багатьох років позиціонує себе як відкритий гей, заявляв про необхідність камінг-ауту для знаменитостей. За словами Кузьміна:
"Я встречался с почтеннейшим философом, на старости лет перетащившим к себе в Академию наук из провинциального педагогического института красавчика-аспиранта (после смерти наставника немедленно окружившего себя толпой студенток-поклонниц), за одним из моих эпизодических любовников ухаживал другой почтенный старец — любимый всем Петербургом театральный актер, а у одного из моих друзей-поэтов был недолгий, но прекрасный роман с блистательным композитором, любимцем продвинутой богемы, — и каждый раз я думал: ну вот что мешает каждому из них отказаться от этой игры в прятки (все равно ведь ближайшее окружение все знает!) и заявить во всеуслышание: да, я — гей, и любые попытки власти, прессы, общества заклеймить геев или запретить геев касаются не каких-то экзотических кривляющихся папуасов, образ которых сформирован в массовом сознании умелой нарезкой кадров западных Love Parades, и не лагерных «опущенных» с погасшими глазами, а лично меня!" [11]
У 2014 році одружився у Києві с ФтМ транссексуалом Фрідріхом Симоненко, який на той момент ще мав документи на жіноче ім'я. У тому ж році в Латвії народилася їхня дочка Єва-Елеонора.[12][13]
При цьому Кузьмін продовжував жити зі своїм давнім другом Дмитром Бєляковим, з яким він зустрівся у 1991 році. За його словами: «Если серьезно, то мы с моим супругом только что отметили 29-ю годовщину знакомства, случившегося в московском метро: вошли в один вагон на станции „Третьяковская“ и встретились глазами. Всем, что я смог сделать, я обязан ему. Но поскольку я полагаю, что и в жизни точно так же, как в поэзии, базовая ценность — разнообразие и многоголосие, постольку у нас открытые отношения (…) Я всегда пытался, насколько это возможно, разделять личное и профессиональное и не заводить романов с коллегами, но двое моих возлюбленных в итоге печатаются как поэты, потому что поэзия вообще штука заразительная. Благодаря одному из спутников нескольких лет моей жизни, прекрасному трансгендерному юноше, у нас теперь растет дочь».[14]
Раніше Кузьмін у 2015 р. розповів журналісту Річарду Мартіну-Хемфілу наступне: «Технічно у моєї дочки — три батька, пояснює Кузьмін. Один батько — це транссексуал Фрідріх, який живе в Україні і який народив від Кузьміна дочку роком раніше. Іншого батька також звати Дмитро, і є громадянським чоловіком Кузьміна».[15]
Пізніше Фрідріх Симоненко повернувся до Києва, у 2020 р. нім була очолена та зареєстрована у Києві громадська організація «Транс Дженерейшн».ref>https://opendatabot.ua/c/43628224/</ref> При цьому він продовжував займатися поетичною творчістю під псевдонімом «Фрідріх Чернишов». Уже в 2019 р. у журнальній публікації Кузьмін високо оцінив поезію Чернишова, зазначивши наступне: «Квир-поэзия Чернышёва вертится вокруг вопроса о возможности и необходимости отмены самой парадигмы, в рамках которой людей уместно классифицировать по объекту и структуре их желания. Удержание этой парадигмы Чернышёв приравнивает к сохранению гетто для всех носителей гендерной (и, расширительно, любой другой) неконформности; разрушение же парадигмы не означает, разумеется, ни счастья, ни благополучия, а только возможность выстраивания своей индивидуальной судьбы. В этом смысле плакатная резкость многих текстов Чернышёва не вырастает из нарратива „с человеческим лицом“, с прямыми этическими импликациями (как это было, в частности, у Виталия Юхименко, в 2000-е годы в одиночку представлявшего гей-поэзию в русской литературе Украины), жертва не рассчитывает на эмпатию, а провоцирует и продуцирует агрессию. И здесь Чернышёв неожиданно сближается с Жаданом, в ранней поэзии которого персонажи тоже должны вызывать у читателя сложную смесь отвращения и восхищения».[16]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Говорячи політично через поезію [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]: Дмитро Кузьмін інтерв'ю аспірантів з Принстонського університету, 6 лютого 2014 року (англ.)
- ↑ Русские далеко от Путина. Радіо Свобода. 16 листопада 2014. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 25 січня 2022. (рос.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 19 лютого 2021.
- ↑ https://rus.lsm.lv/statja/novosti/obschestvo/poet-dmitriy-kuzmin-ja-prichasten-k-gibridnoy-voyne.a177132/
- ↑ Поэзия живого украинского классика издана в Латвии в переводе на русский // Латвийские общественные СМИ, 28.01.2024.
- ↑ Дмитро Кузьмін. Ковдри не передбачені. Переклади з російської [Архівовано 16 серпня 2021 у Wayback Machine.], «Критика», № 3–4, 2020.
- ↑ Переклад поезії як велике географічне відкриття [Архівовано 22 листопада 2018 у Wayback Machine.]: Юрій Завадський про особливу серію видавництва «Крок», «День», 16 листопада 2018.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Vairāk nekā 100 Latvijas krievu atklātā vēstulē nosoda Krievijas agresiju [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Satori, 25.02.2022.
- ↑ https://archives.colta.ru/docs/24531
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 19 лютого 2021.
- ↑ Я забеременел и родил дочь (полный выпуск). YouTube. Говорить Україна. 20 травня 2016. Процитовано 4 червня 2021.
{{cite web}}
: Текст «Говорить Україна» проігноровано (довідка) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвоюhttp://volga-magazine.ru/wp-content/uploads/2020/01/11-12-2019.pdf
не вказано текст
Посилання[ред. | ред. код]
- Кузьмін Д. В. Історія російського моновірша. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук [Архівовано 15 листопада 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Вавилон. Сучасна російська література [Архівовано 21 листопада 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Дмитро Кузьмін: хочемо жити, як в Америці, але Америку ненавидимо й зневажаємо [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Zaxid.net, 8 червня 2010.
- інтерв'ю з Д. Кузьміним «Якщо конкретно у вас немає проблем — це не означає, що їх немає в інших» (на підтримку Всесвітнього тижня боротьби проти гомофобії) [Архівовано 11 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Дмитро Кузьмін розповідає про свою літературну діяльність [Архівовано 28 вересня 2016 у Wayback Machine.] (Телеканал «Пороги», Запоріжжя)
|
- Народились 12 грудня
- Народились 1968
- Уродженці Москви
- Випускники Московського університету
- Випускники Московського педагогічного державного університету
- Кандидати філологічних наук
- Російські поети
- Російські видавці
- Українсько-російські перекладачі
- Активісти ЛГБТ-руху
- Лауреати премії Андрія Білого
- Вікіпедисти
- Перекладачі XXI століття