Лазаристи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лазаристи
Конгрегація місії
Абревіатура C. M.
Церква Католицька церква
Девіз Evangelizare pauperibus misit me

Відправив мене проповідувати бідним

Засновник Вінсент де Поль
Заснування 17 квітня 1625
Утвердження 12 січня 1633
Сайт http://cmglobal.org/

Лазари́сти (англ. lazaristae, фр. lazaristes) — члени католицького товариства Конгрегації Місії (лат. Congregatio Missionis, фр. Congrégation de la Mission). Конгрегація була заснована 1625 року в Парижі французьким священиком святим Вінсентом де Полем й санкціонована 1633 року папою Урбаном VIII. Об'єднує секулярних священиків, що дали чернечі обітниці й присвячують своє життя місіонерству. Назва «лазаристи» походить від паризького Пріорства святого Лазаря, де мешкав святий Вінсент. Гасло — «Добру Новину звіщати вбогим» (лат. Evangelizare pauperibus misit me, Лк 4:18). В англомовних країнах — вінсентіани (лат. Vincentiani, від імені засновника), в іспаномовних — полі́ти (ісп. paúles, від прізвища засновника). Абревіатура — C. M. Жіноче відділення — Дочки милосердя.

Історія[ред. | ред. код]

Задум створення нової конгрегації виник у св. Венсана де Поля під час його служби капеланом в багатій родині Гонді. Двома головними проблемами церкви на початку XVII столітті у Франції святий Вікентій вважав низький рівень освіченості і релігійності серед бідних верств суспільства, в першу чергу, селянства, а також низький рівень освіти і благочестя серед кліру. Вирішення цих проблем і стало головним завданням згромадження.

Важливою датою для історії Отців Лазаристів вважається 25 січня 1617 року, коли після проповіді св. Венсана в селі Фольвіль безліч людей пережили духовне звернення. Офіційною датою створення згромадження вважається 17 квітня 1625 року, коли св. Венсан і його учень Антуан Портою дали обітницю постійно молитися про справу християнської місії. Нова громада розмістилася спочатку в колегії Бон-анфан в Парижі, а в 1632 році, коли вона налічувала вже понад 140 священиків, то їй було передано монастир Сен-Лазар у Парижі, на ім'я якого Згромадження місій і отримала свою другу, але найпоширеніша назва.

Конгрегація була затверджена папою Урбаном VIII 12 січня 1632 року, проте її статут розроблявся св. Венсаном більше 30 років і прийняв остаточний вигляд лише в 1658 році.

Вже до 1660 року обителі Отців Лазаристів поширилися по всій Західній та Центральній Європі. Активно брати вели і місіонерську діяльність в нехристиянських країнах. Час заснування місій — Італія (1638), Туніс (1643), Алжир та Ірландія (1646), Мадагаскар (1648), Польща (1651).

Відповідно до заповітів свого засновника, велика увага приділялася семінаріям і богословській підготовки майбутніх священиків. До кінця XVIII століття Лазаристи очолювали майже 100 семінарій (з них 60 — у Франції).

Великий удар по громаді було завдано в ході Великої французької революції, коли були закриті і зруйновані майже всі семінарії та монастирі, включаючи і монастир Сен-Лазар.

В XIX столітті Отців Лазаристів відновили втрачені позиції і продовжили свій розвиток — були засновані нові місії в багатьох країнах Азії, в тому числі в Персії та Османської імперії, а також в Африці — в Єгипті та Ефіопії. Святий Йустин де Якобіс став першим апостольським вікарієм Ефіопії і відіграв велику роль у подоланні ворожості ефіопів до Католицької церкви.

В XX столітті конгрегація понесла нові важкі втрати - в ході громадянської війни в Іспанії були вбиті кілька десятків братів і розорено безліч обителей. Після встановлення комуністичних режимів у Східній Європі були ліквідовані або на довгий час опинилися відірваними від спілкування з конгрегацією обителі в Польщі, Угорщині, Чехословаччині та Югославії. Попри це, найбільший розквіт конгрегації припадає на 1960-ті роки, коли вона налічувала майже 6 тисяч осіб.

Видатні особистості[ред. | ред. код]

За час існування конгрегації більше 200 братів, у тому числі 2 єпископа прийняли мученицьку смерть, багато хто був беатифікований. Найбільше Отців Лазаристів загинуло під час французької революції (Ж. Франсуа, А. Грюйе та ін), під час переслідування християн у Китаї в XIX столітті (бл. Ж. Г. Пербуар, Л. Кле та ін), під час іспанської громадянської війни в 1930-х роках. До числа Отців Лазаристів належали «апостол Тунісу» Ж. Герен, музиканти К. А. Вакетта і М. Мьодушевський, богослов П. Колле, місіонери і вчені Е. Гюк і Л. А. Тисни і багато інших.

Теперішній час[ред. | ред. код]

У 2010 році лазаристи налічували близько 3900 членів (з них близько 3000 — священники). Обителі Отців Лазаристів об'єднані в провінції, а владою в конгрегації володіє генеральна асамблея, яка повинна збиратися не рідше одного разу на 6 років і включати в себе делегатів від кожної обителі. Генеральна асамблея обирає генерального настоятеля, з резиденцією в Римі. Лазаристи представлені в 86 країнах, загальна кількість обителей — 516; найбільше ж обителей є у Франції, Іспанії, Італії, Польщі. Головні напрямки діяльності згромадження - проповідь Євангелія серед бідних, католицька освіту, в тому числі і освіта клиру, керівництво семінаріями, надання допомоги в управлінні парафіями та місіонерська діяльність.

Вища освіта[ред. | ред. код]

Зараз лазаристи керують такими вищими навчальними закладами:

Також під керівництвом ордену раніше були:

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лазаристи