Лінія Арпада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Угорські солдати в Карпатах (село Волосянка, 1944 рік).
Бункер лінії Арпада біля Жорнави, 2008 рік.
Оборонна споруда біля Верхньої Грабівниці, 2005 рік.
Зовнішні відеофайли
1. Найбільший бункер в Україні з часів другої світової війни. Бункер Лінії Арпада // Канал «Цікаві факти» на YouTube, 8 квітня 2021.

Лі́нія Арпа́да — оборонна лінія, що створювалася угорськими військами в Східних Карпатах у 1939 — 1944 роках проти Червоної Армії і простяглася майже на 600 кілометрів. Лінія Арпада не була суцільною і складалася з окремих вузлів оборони. Крайні елементи: перевал Дукля на заході та Яблуницький перевал на сході. Завданням було побудувати ефективну лінію оборони з мінімальними затратами в найкоротші терміни.

Оборону на лінії Арпада у рамках Східно-Карпатської військової операції вела армійська група генерал Гейнріці в складі німецької 1-ї танкової армії та 13-ї піхотної дивізії 1-ї угорської армії котрим протистояли війська Першого та Четвертого Українських фронтів. На оборонній лінії тільки в межах Четвертого Українського фронту було побудовано 99 опорних пунктів, 759 ДОТів, 394 ДЗОТи, 439 відкритих вогневих рубежів, 400 км траншей і стрілецьких окопів, 135 км протитанкових споруд.

Українська ділянка[ред. | ред. код]

  • Керешмезький напрямок. В Керешмезі (стара назва селища Ясіня) на площі в декілька десятків квадратних кілометрів розмістилося 50 ДОТів, велика кількість одномісних бетонних стрілецьких позицій, протитанкових надовбів, дротяних загороджень. Радянські війська змогли оволодіти даним укріпленим районом 28 вересня 1944 року в ході Східнокарпатської військової операції, скориставшись обхідним маневром через Свидовецький хребет. Оборонці втративши до двох третин особового складу були змушені відступити з займаних позицій.
  • Ужоцький перевал. Перед Ужоцьким перевалом також було створено потужний вузол оборони. На схилах гір було вирито багато окопів, які підсилено 30 ДОТами і 60 ДЗОТами.
  • Мукачівський напрямок. Не менш укріпленим вважався і мукачівський напрямок. Укріплення складалися з двох потужних вузлів оборони польового типу на перевалах і шести вузлів довгострокової оборони котрі «закривали» долину річки Латориця. Традиційні багаторядні протитанкові надовби, мінні поля, лісові завали. 37 ДЗОТів і 95 ДОТів.
  • Хустський напрямок. На хустському напрямку, до котрого відносится укріпрайон на околиці села Синевир, було розміщено 5 вузлів оборони за перевалами, і вузлом оборони польового типу по державному кордоні. «Закривалися» долини річок Теребля і Ріка. Від села Майдан до перевалу долина була перекрита одинадцятьма рядами протитанкових надовбів, 40 ДОТами і 15 ДЗОТами.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Гречко А. А. Через Карпаты. Изд. 2-е. М., 1972
  • Конев И. С. Записки командующего фронтом. 1943—1944. М., 1972
  • За освобождение Чехословакии. М., 1965
  • Освободительная миссия Советских Вооруженных Сил во второй мировой войне. Изд. 2-е. М., 1974
  • Страны Центральной и Юго-Восточной Европы во второй мировой войне. М., 1972
  • Свобода Л. От Бузулука до Праги. Пер. с чеш. Изд. 2-е. М., 1969
  • Игнатов О., Кузнецов А. Инженерное оборудование местности на линии «Арпада». Военно-инженерный журнал, № 5-6, 1945 г
  • Szabó János József. Az Árpád-vonal. A Magyar Királyi Honvédség védelmi rendszere a Keleti-Kárpátokban 1940—1944. Budapest, Timp kft. kiadó, 2002. ISBN 963-204-140-2 (угор.)
  • Szabó János József. Az Árpád-vonal. 2002. (угор.)
  • Grecsko A. A. A Kárpátokon át, Budapest, Zrínyi Katonai Kiadó, 1977. ISBN 963-326-244-5 (угор.)

Посилання[ред. | ред. код]