Макс Фердинанд Перуц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макс Фердинанд Перуц
нім. Max Ferdinand Perutz
Народився 19 травня 1914(1914-05-19)
Відень, Австрія
Помер 28 липня 2004(2004-07-28) (90 років)
Кембридж, Велика Британія
·злоякісна пухлина
Місце проживання Велика Британія Велика Британія
Країна Австралія Австралія
Діяльність біолог, молекулярний біолог, хімік, викладач університету, кристалограф, біофізик, біохімік
Alma mater Кембриджський університет
Галузь Молекулярна біологія, кристалографія
Заклад Кембриджський університет
Вчителі Джон Десмонд Бернал
Відомі учні Джеймс Ватсон
Френсіс Крік
Аспіранти, докторанти Френсіс Крік
John Keith Moffatd
David Mervyn Blowd
Джон Кендрю
Членство Лондонське королівське товариство
Академія наук НДР
Леопольдина
Папська академія наук[1]
Баварська академія наук
Французька академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Європейська організація молекулярної біології
Національна академія наук Італіїd
Нідерландська королівська академія наук
Національна академія наук США
Відомий завдяки: Білки, що містять гем
Діти Robin Perutzd
Нагороди Нобелівська премія з хімії (1962)
Медаль Коплі
Королівська медаль

CMNS: Макс Фердинанд Перуц у Вікісховищі

Макс Фердинанд Перуц (нім. Max Ferdinand Perutz, 19 травня 1914, Відень — 6 лютого 2002, Кембридж) — англійський біохімік австрійського походження, що спеціалізувався в області молекулярної біології і кристалографії, член Лондонського королівського товариства1954 року). Член Американської академії мистецтв і наук1963 року), член Австрійської академії наук1963 року) і багатьох інших наукових товариств.

Біографія[ред. | ред. код]

Макс Перуц навчався у Віденському університеті (19321936), потім переїхав до Кембриджу (Велика Британія). Доктор філософії Кембриджського університету (1940). Керував групою молекулярної біології Медичної науково-дослідницької ради (19471962), з 1962 року — завідувач Лабораторією молекулярної біології Кембриджського університету.

Основні роботи[ред. | ред. код]

Основні роботи Перуца пов'язані з вивченням структури білків за допомогою вдосконаленого ним методу рентгеноструктурного аналізу. Вперше розшифрував просторову будову молекули гемоглобіну. За цю роботу отримав Нобелівську премію з хімії 1962 року, спільно з Джоном Кендрю.

Роботи[ред. | ред. код]

  • Proteins and nucleic acids. Amst.— [а. о.], 1962
  • в рос. пер.— Молекула гемоглобину, в кн.: Молекулы и клетки, М., 1966, с. 7—29.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]