Малярчук Тетяна Володимирівна
| Таня Малярчук | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
17 квітня 1983[1] (41 рік) Івано-Франківськ, СРСР[1] | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Alma mater | Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | сюрреалізм, постмодернізм, магічний реалізм, історична проза | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Малярчук Тетяна Володимирівна у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Тетяна Володимирівна Малярчу́к (1983, Івано-Франківськ) — українська письменниця та публіцистка. Майстриня історичної прози. З 2011 року мешкає в Австрії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 1983 року в Івано-Франківську. Закінчила Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника з відзнакою, за фахом — філологиня. Друкувалася в часописах «Березіль», «Четвер», «Критика», «ШО». Після переїзду до Києва працювала журналісткою спершу на 5 каналі, а потім в програмі журналістських розслідувань «Попередження з Миколою Вереснем».
З 2011 року мешкає у Відні.
Оповідання й есе перекладені польською, румунською, англійською, чеською та білоруською мовами. В австрійському видавництві «Residenz» вийшли дві книжки у перекладі німецькою («Говорити» 2009 р., «Біографія випадкового чуда» 2013 р.). Наступні переклади: «Von Hasen und anderen Europäern» (у берлінському видавництві FotoTAPETA, 2014), «Лав-из» (Москва, видавництво «АСТ», 2016).
Стипендіатка програм Gaude Polonia (Польща) та Junge Akademie der Künste (Берлін).
Колумністка в українських та німецьких інтернет-виданнях Deutsche Welle та Die Zeit Online.
Роман «Забуття» (2016) про українського історика та політика В'ячеслава Липинського нагороджений літературною премією «Книга року BBC-2016».
За власним зізнанням, «не то жінка, не то прозаїк»[2].
У 2018 році у «Видавництві Старого Лева» вийшла перша дитяча книжка Малярчук «MOX NOX», що у перекладі з латинської означає «надходить ніч». Це історія химерної цивілізації рукокрилих істот, які заселили зруйновані міста після того, як звідти із невідомих причин щезли люди[3].
Членкиня Українського ПЕН.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Ендшпіль Адольфо, або троянда для Лізи (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004)
- Згори вниз. Книга страхів (Харків: Фоліо, 2006; Харків: Фоліо, 2007)
- Як я стала святою (Харків: Фоліо, 2006; Харків: Фоліо, 2008)
- Говорити (Харків: Фоліо, 2007)
- Звірослов (Харків: Фоліо, 2009)
- Біографія випадкового чуда (Харків: КСД, 2012)
- Забуття (Львів: Видавництво Старого Лева, 2016)
- MOX NOX (Львів: Видавництво Старого Лева, 2018), дитяча книжка
- За такі гріхи Бог ще подякує (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2020), ISBN 978-617-7807-06-2
Нагороди[ред. | ред. код]
- 2013 — премія «Kristal Vilenica-2013» (Словенія) за оповідання «Жінка і її риба»;
- 2013 — лавреат Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського (2013);
- 2016 — переможниця літературної премії «Книга року ВВС-2016» за роман «Забуття»[4].
- 2018 — перемогла в конкурсі німецькомовної літератури, який проходить в м. Клагенфурт (Австрія) і стала лавреатом премії імені Інґеборґ Бахман (Ingeborg-Bachmann-Preis).[1] [Архівовано 8 липня 2018 у Wayback Machine.]
- 2018 — повість «Mox nox» отримала спецвідзнаку в номінації «Політ в дитліт» в «Топ БараБуки»[5].[6].[5].[5].[5].[5].[5].
- 2018 — книжка «MOX NOX» увійшла до каталогу «Білі круки 2018» («White Ravens 2018»)[6].
- 2018 — дитяча книжка «MOX NOX» здобула спеціальну відзнаку «Політ в дитліт» за версією БараБуки[7].
Екранізації[ред. | ред. код]
- 2012 — Метелик — за однойменним оповіданням, реж. Максим Буйницький
Перекладені книжки[ред. | ред. код]
- Neunprozentiger Haushaltsessig ("Говорити" / Wien: Residenz, 2009) ISBN 978-3-7017-1512-1
- Biografie eines zufälligen Wunders ("Біографія випадкового чуда" / Wien: Residenz, 2013) ISBN 978-3-7017-1612-8
- Von Hasen und anderen Europäern: Geschichten aus Kiew ("Звірослов" / Berlin: edition.fotoTAPETA, 2014) ISBN 978-3-940524-30-0
- Лав-из (оповідання зі "Звірослова" та інші тексти, Москва, издательство АСТ, 2015) ISBN 978-5-17-091133-2
- Повінь/Überflutet (Ottensheim/Donau: Edition Thanhäuser, 2016) ISBN 978-3-900986-87-2
- A biography of a chance miracle ("Біографія випадкового чуда" / Cadmus Press, 2018) ISBN 978-4-908793-41-7
- Blauwal der Erinnerung ("Забуття" / Köln: Kiepenheuer & Witsch, 2019) ISBN 978-3-462-05220-6
- Zapomnienie ("Забуття" / Wrocław: Warstwy, 2019) ISBN 978-83-65502-36-0
- Vinvis der vergetelheid ("Забуття" / Amsterdam: Meulenhoff, 2022) ISBN 978-9029096997
- Forgottenness ("Забуття" / New York: Liveright, 2024) ISBN 978-1-324-09322-0
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б https://esu.com.ua/article-63281
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 грудня 2008. Процитовано 17 грудня 2009.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Таня Малярчук написала дитячу книжку... про кінець світу!. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018.
- ↑ Марченко, Александра (10 грудня 2016). Победительница премии "Книга года ВВС-2016": "Простите, что я выиграла". BBC Україна (en-GB) . Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 16 грудня 2016.
- ↑ «Топ БараБуки»: переможці 2018 року. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 24 грудня 2018.
- ↑ Книжка Тані Малярчук «MOX NOX» увійшла до каталогу «Білі круки 2018». Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 3 січня 2019.
- ↑ 5 книжок Старого Лева отримали відзнаки від БараБуки. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 3 січня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Малярчук Таня // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Малярчук Тетяна Володимирівна |
- Таня Малярчук: Прикидалася хворою на церебральний параліч перед пенсіонерами в тролейбусі. Українська правда [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Таня Малярчук: «Я перетворююся на фанатку лузерів». Українська правда [Архівовано 9 липня 2020 у Wayback Machine.]
- SUMNO.COM Остап Сливинський, 23 жовтня, 2007. «Таня Малярчук: „Говорити“ чи перестати?»
- ZAXID.NET Аліна Небельмес. «Таня Малярчук: Мені страшенно подобається галіційство». 31.10.2007 р.[недоступне посилання з липня 2019]
- УКРАЇНСЬКИЙ ЖУРНАЛ Олег Коцарев. Таня Малярчук: «Літературою майбутнього стануть малюнки єдинорогів на скелях». 22.05.2007 [Архівовано 4 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- ВИСОКИЙ ЗАМОК Божена Городницька. Таня Малярчук: «Рік нічого не писала. Можливо, вже ніколи не напишу…» 23.05.2007[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- Інтернет-часопис KUT.ORG.UA Євген Повєткін. «В літературі мусить бути хоч щось святе…» 23.05.2006 [Архівовано 8 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Таня Малярчук: «Я наївна?». «Без цензури» № 32 (177), 10 серпня 2006
- Таня Малярчук: «Пізнаю вповні принади іммігрантства» [Архівовано 31 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Таня Малярчук «„Забуття“ — це мої сто років, але не самотності» 15 серпня 2016 [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Яремчук і Малярчук про українських «інших» і де їх шукати // Читомо [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]
|
