Міхель Свертс
.jpg)
Міхель Свертс (нід. Michael Sweerts, 29 вересня, 1618, Брюссель, Австрійські Нідерланди — 1664, Гоа, Португальська Індія) — фламандський (південнонідерландський) художник першої половини XVII століття.
Життєпис[ред. | ред. код]
Збережено надзвичайно мало свідоцтв про ранні роки митця. До останнього часу навіть рік його народження рахували за 1624-й. За новими розшуками він народився у вересні і хрещений за католицьким обрядом — 29 вересня 1618 року. Невідомо, хто був першим вчителем, логічно вважати, що художнє ремесло він почав опановувати в Брюсселі. Ймовірно, походив з ремісничого стану, бо дворянський титул отримав тільки в Римі від покровителя Камілло Памфілі, племінника папи римського Іннокентія X .
Італійський період[ред. | ред. код]
У 1646—1651 роках зафіксоване проживання і праця митця в Римі, в приході католицької церкви Санта Марія дель Пополо. Поблизу, на вулиці Маргутта, мешкали прибульці з підіспанських Південних Нідерландів, переважно фламандські художники-католики. Відомо також, що Міхель Свертс приходив на засідання римської академії Св. Луки, хоча не рахувався серед її постійних членів.
Мав в Римі декілька могутніх впливів — і від римських караваджистів, і від прибульців з Голландії. Серед них був і Пітер ван Лар, впливи художніх творів якого відчутні і в творах фламандця Міхеля Свертса, й італійців Мікеланджело Черквоцці та Вівіано Кодацці.
Меланхолійний Свертс користувався популярністю в Римі і як художник, і як агент фламандських та голландських багатіїв, що робили освітню подорож у Рим. Серед його покровителів і замовників — брати негоцианти Дейтц з міста Амстердам, для яких художник виступав експертом по придбанню картин та коштовного шовку. Серед творів, виконаних в Римі — портрети Йозефа Дейтца та Антона де Бордес з слугою (останній на тлі римських руїн). Серед улюблених сюжетів художника «Вчинки Милосердя» та «Майстерні художників». Серію з семи картин на тему "Вчинки Милосердя " Міхель виконав і для братів Дейтц (Державний музей (Амстердам)).
-
«Надання притулку паломнику до святих місць», до 1649 р. -
«Відвідини ув'язненого», до 1649 р. -
«Поховання померлого», до 1649 р., всі із серії «Сім справ милосердя»
На художника звернув увагу римський аристократ Калілло Памфілі, (племінник папи римського Іннокентія X), сам художник-аматор. Для нього Свертс робив як картини, так і театральні декорації. Камілло Памфілі сприяв отриманню художником титулу Кавальєре де Крісті і подарував коня. Цей титул також мали в Римі архітектори Лоренцо Берніні та Франческо Борроміні.
Автопортрети[ред. | ред. код]
Підвищення соціального статусу спонукало митця до створення автопортретів. Серед перших — автопортрет в капелюху з страусовим пером (Уффіці, Флоренція) як свідоцтво нового стану і досягнутого матеріального статку. Нешляхетний за походженням Міхель Свертс демонстрував власну шляхетність і в автопортреті з палітрою і пензлями (Обердін, США), бо знав про серію «Іконографія Ван Дейка» з портретами уславлених митців, яку оприлюднили у місті Антверпен у 1636–1641 роках. В тогочасному жорстко розмежованому суспільстві це сприяло підвищенню статусу художника взагалі.
Як незвичний за композицією автопортрет розпізнають і портрет нудьгуючого молодика зі збірок фламандського живопису музею Ермітаж. Розсіяні по провінційним містам Західної Європи картини Міхеля Свертса прибули і в Прагу. Одну з перших партій картин для декорації власних палаців і наказала придбати російська імператриця Єлизавета Петрівна. Саме в цей момент закінчилося будівництво палацу для її фаворита Івана Шувалова. Імператриця і подарувала освіченому вельможі і фавориту картини, що прибули з Праги. Придбана випадково збірка мала нерівномірну вартість за мистецкими ознаками. Але мала і значущі зразки, серед яких були -
- Алессандро Маньяско (чотири архітектурні композиції)
- Паоло Веронезе (велична грізайль «Христос воскрешає померлого Лазаря»)
- Якоб Йорданс («Янгол перед царем Давидом»)
- Пауль де Вос («Собаки з головою бика»)
- Джузеппе Ногарі («Весна»)
- Рубенс («Вакханалія»)
- Міхель Свертс «Автопортрет». Це був перший твір фламандського майстра, придбаний для збірок вельможі Російської імперії за 10 років до початку купівлі картин західноєвропейських митців Катериною ІІ.
Повернення у Брюссель[ред. | ред. код]
Незважаючи на успіх у Римі, художник повернувся у Брюссель. Повернення пов'язують з посадою керівника художньої школи, яку запропонували митцю. З 1656 року він став членом гільдії Св. Луки міста. Побожного художника не влаштовувала посада і він покинув її, подарувавши черговий автопортрет у 1658 році на згадку брюссельській гільдії, а сам емігрував в Амстердам.
Місіонерство і смерть на чужині[ред. | ред. код]
Релігійно налаштований художник і раніше відрізнявся побожністю і ревним виконанням постів і обрядів. Посиленню релігійних настроїв сприяли невдоволення власною долею та знайомство з французькими місіонерами — лазаритами. Серед стимулів еміграції до човнобудівного Амстердаму — нагляд за побудовою вітрильника, бо художник зажадав стати католицьким місіонером. Човен 1661 року відбув у Марсель, а звідти разом з єпископом Франсуа Фалу та сьома священиками відбув до Сирії. Виснажений постами художник не зайшов спільної мови з католицькою місією, представники якої вважали старого і дратівливого митця — збожеволівшим. Важкий шлях через Тебріз до Ісфахану не покращив відносини і митця визнали непринадним для місіонерства через психічну нестабільність. Він таки дістався католицького поселення португальських єзуїтів у Гоа, Індія, де мешкав два роки. В Гоа він і помер 1664 року.
Митця забули більш ніж на двісті років.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
.jpg)
- « Нудьгуючі вояки за грою», 1645, Лувр, Париж
- «Жебрак», Рим, Капітолійські музеї
- «Пряха», Рим, Капітолійські музеї
- « Антон де Бордес з слугою», 1648, приватн. збірка
- «Портрет», 1648, Державний музей (Амстердам)
- " Автопортрет ", Ермітаж, Санкт-Петербург
- алегорія " Війна нищить мистецтва " (або «Марс»)
- «Борці», Кунстхалле, Карлсруе, Німеччина
- «Малювальна школа», Музей Франса Галса, Гарлем (Нідерланди)
- «Художники за малюванням», Музей Бойманс ван Бенінген, Роттердам
- «Дівчина за туалетами», Рим, Академія Св. Луки
- «Старі випивохи», Рим, Академія Св. Луки
- серія «Сім справ милосердя», Державний музей (Амстердам)
- «Чума у Афінах» (або "Чума в античному місті "), Лос-Анжелес
- «Купання в річці», Страсбург, Страсбурзький музей образотворчих мистецтв
- «У сводні», Лувр, Париж
- «Алегорія слуху», Державна галерея, Штутгарт
- «Юнак з черепом», Мілвокі, США
- "Юнак з келихом вина ", приватн. збірка
- «Студія художників», Інститут мистецтв, Детройт, США
- «Художник за малюванням скульптури „Нептун“ Лоренцо Берніні»
- «Поховання померлого», серія « Сім справ милосердя», Гартфорд, Коннектикут, США
- «Портрет літньої жінки», Музей Гетті, Лос-Анжелес
- «Дівчина з перловою сережкою», Мауріцхейс, Гаага.
- «Стара з прялкою», Музей Фіцвільяма, Кембридж
- «Жебрак з глеком», Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк
- «Портрет невідомого з монетою в руці», Ермітаж, Санкт-Петербург
- «Вуличний ринок у Римі», Державний музей (Амстердам)
- «Гра в карти», 1652, Державний музей (Амстердам)
- «Автопортрет» (в капелюху з пером), галерея Уффіці, Флоренція
- «Відпочинок після полювання на зайця», приватна збірка
- «Автопортрет з палітрою і пензлями», Обердін, США
Графіка Міхеля Свертса[ред. | ред. код]
-
Міхель Свертс, фронтиспис до видання 1656 -
«Літня пані в капелюшку», 1656 -
Міхель Свертс. «Юнак в шапці з хутром», 1656 -
«Портрет невідомої дівчини», 1656
Джерела[ред. | ред. код]
- Петров А. Н., «Савва Чевакинский», серия «Зодчие нашего города», Л, «Лениздат», 1983
- Гос. Эрмитаж, «Западноэвропейская живопись», каталог № 2, Л, «Искусство», 1981, с. 68
- Michael Sweerts: 1618—1664/ Guido Jansen a.o., eds. Amsterdam: Rijksmuseum, 2002
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міхель Свертс
Див. також[ред. | ред. код]
- Живопис бароко
- Караваджизм
- Товариство «Перелітні птахи»
- Місіонер
- Свертс
- Вчинки Милосердя
- Живопис фламандського бароко
|
