Нововолинськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нововолинськ
Герб Нововолинська Прапор Нововолинська
Центральний майдан Нововолинська. У центрі — пам'ятник Тарасові Шевченку
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Волинська область
Район Володимирський район
Громада Нововолинська міська громада
Засноване 1951
Статус міста від 1957 року
Населення 49 772 (01.01.2022)[1]
 - повне 49 772 (01.01.2022)[1]
Агломерація 56902
Площа 20 км²
Густота населення 2520 осіб/км²
Поштові індекси 45400-45489
Телефонний код +380-3344
Координати 50°43′37″ пн. ш. 24°09′54″ сх. д. / 50.72694° пн. ш. 24.16500° сх. д. / 50.72694; 24.16500Координати: 50°43′37″ пн. ш. 24°09′54″ сх. д. / 50.72694° пн. ш. 24.16500° сх. д. / 50.72694; 24.16500
Висота над рівнем моря 225 м
Водойма р. Студянка, Шахтарське озеро
Назва мешканців нововолинча́нин, нововолинча́нка, нововолинча́ни
День міста остання субота серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Іваничі
До станції 15 км
До обл./респ. центру
 - фізична 81 км
 - автошляхами 97,4 км
До Києва
 - фізична 451 км
 - залізницею 532 км
 - автошляхами 515 км
Міська влада
Адреса 45400, Волинська область, м. Нововолинськ, пр-т Дружби, 27
Вебсторінка Нововолинська міська рада

CMNS: Нововолинськ у Вікісховищі

Мапа
Нововолинськ. Карта розташування: Україна
Нововолинськ
Нововолинськ
Нововолинськ. Карта розташування: Волинська область
Нововолинськ
Нововолинськ
Мапа

Нововоли́нськ — місто у Володимирському районі Волинської області. Розташоване за 18 км від залізничної станції Іваничі на лінії Червоноград — Володимир. До облцентру можна дістатися автошляхом Н22, який згодом переходить в Р15. Станом на 2021 рік — найбільше місто району за населенням. Центр Нововолинської міської громади.

Видобуток вугілля. Заводи: залізобетонних виробів, з ремонту гірничого обладнання, цегельний; деревообробний комбінат. Статус міста з 1957 року. Населення — 52 188 мешканців (2018) — 93,8 % українці, населення громади 58 809 мешканців.

Географія[ред. | ред. код]

Нововолинськ розташований на південному заході Волинської області, яка розташована на північному заході України. Площа міста становить близько 17 км². Воно розташоване на відстані близько 15 км від кордону з Польщею і приблизно за 92 км від кордону з Білоруссю.

Місто Нововолинськ має досить вигідне розташування. До національної автомагістралі Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне всього 18 км, а до міжнародної автомагістралі E373 (збігається із М07) Варшава-Люблін-Ковель-Сарни-Коростень-Київ — 76 км.

Відстань від Нововолинська до інших населених пунктів (автошляхами)
Польща Грубешів ~ 50 км
ПольщаЛюблін ~ 160 км
ПольщаВаршава ~ 325 км
Білорусь Берестя ~ 195 км
УкраїнаУстилуг ~ 30 км
УкраїнаЛюбомль ~ 70 км
УкраїнаЛюбешів ~ 170 км
УкраїнаВолодимир ~ 18 км
УкраїнаКовель ~ 76 км
Польща Замостя ~ 100 км
Польща Краків ~ 410 км
ЧехіяПрага ~ 890 км
Роза вітрів
Роза вітрів
УкраїнаЛуцьк ~ 90 км
УкраїнаКиїв ~ 490 км
УкраїнаРівне ~ 170 км
УкраїнаУжгород ~ 345 км
Польща Ряшів ~ 235 км
Угорщина Будапешт ~ 660 км
УкраїнаЛьвів ~ 110 км
УкраїнаЧервоноград ~ 43 км
УкраїнаІвано-Франківськ ~ 220 км
Молдова Кишинів ~ 705 км
УкраїнаТернопіль ~ 225 км
УкраїнаХмельницький ~ 350 км

Історія[ред. | ред. код]

Місто виникло на землях сіл Дорогиничі, Низкиничі, Будятичі, Русовичі та Бискупичі Малі[2] (Перетоки до 1570 року, тепер вул. Панасівська) Володимирського району. Перша згадка про ці села, зокрема про Низкиничі, належить до першої половини XV століття: Литовський князь Свидригайло подарував їх своєму маршалкові О. Киселю.

У 1570—1583 рр. Низкиничі, де налічувалося 8 димів, були власністю О. Киселя. У 1570 році згадується про село Будятичі, яке мало 4 дими і належало аж чотирьом поміщикам, і село Русовичі — власність володимирського єпископа. В 1583 році згадується село Дорогиничі, яким володів поміщик А. Романоький. У Низкиничах Киселі побудували дерев'яний замок, сліди якого збереглися й досі. В першій половині XVII століття на старому замковищі Адам Кисіль спорудив цегляну церкву і дерев'яний монастир.

По вул. Панасівській є церква XVIII ст. перевезена з с. Крилова (Польща) в 1911—1912 роках.

Ще у 1912 році геолог Михайло Тетяєв висловив думку про наявність запасів кам'яного вугілля на землях західної України в районі Волинсько-Подільської височини. І лише у 1938 році Сілезьким промисловим концерном «Вспульнота інтересув Гурничо—гутничих» був відкритий у Львові буровий відділ геологічного управління під керівництвом Я. Самсоновича.

Панорама одного з районів міста, 2020 р.

У 1940 році, вже в УРСР, був організований трест «Львіввуглерозвідка». Наприкінці 1948 року уже «Волиньвуглерозвідка» продовжила пошукові роботи. У липні 1950 року на околиці села Дорогиничі було закладено першу шахту потужністю 1000 тонн вугілля на добу, а вже 23 червня 1954 року перші тонни видали на-гора гірники шахти № 1.

У 1953 році було запроєктоване селище Жовтневе, що увійшло до складу міста. Його побудовано на території шахти № 6, яка здана в експлуатацію в грудні 1956 року, та шахти № 7, зданої в листопаді 1957 року.

Указом Президії Верховної Ради України від 10 квітня 1951 року селище шахтарів отримало назву Нововолинськ та було підпорядковано Іваничівському району. Утворилась Нововолинська селищна рада. Першим головою виконкому був обраний Г. О. Соколов.[3] У квітні 1957 року робітниче селище стало містом районного підпорядкування. 25 вересня 1958 року його віднесено до міст обласного підпорядкування.

Перший уродженець міста Нововолинська — Садовський Анатолій Архипович (народився 25 травня 1951 року). Як і батько, він став шахтарем[4].

Підприємства[ред. | ред. код]

На даний час з 11 шахт працюють шахти № 9 та Бужанська. В стані будівництва шахта № 10 (єдина в Україні, яка будується вже протягом близько 30 років).

ТОВ «Механічно-ливарний завод»[5] виготовляє литво, деталі та модельне оснащення, а також запчастини для кар'єрної, кранової та сільськогосподарської техніки.

ТОВ «Завод Промлит»[6] — спеціалізується на виготовленні дрібносерійних і середньосерійних партій відливок з сірих, низьколегованих та високолегованих чавунів. Продукція виготовляється для машинобудівних, металургійних, добувних, транспортних та переробних підприємств. Виробнича потужність — 3000 тонн відливок на рік.

Пам'ятки історії та мистецтва[ред. | ред. код]

На утриманні Виконкому Нововолинської м/р.

№ п/п Охоронний номер Місцезнаходження пам'ятника, адреса Найменування пам'ятника Датування Автор Дата спорудження
1. 621 бульвар Шевченка Пам'ятник на честь радянських прикордонників 1941 Якунін І. В., Каневський М. І. 1982
2. майдан Незалежності Пам'ятник Т. Г. Шевченку Посікіра М., Аремчук Л. 1995
3. вул. Святого Володимира Пам'ятник ліквідаторам аварії на ЧАЕС
4. вул. Винниченка Борцям за волю України

Освіта[ред. | ред. код]

Коледжі та ліцеї[ред. | ред. код]

Школи Нововолинська[ред. | ред. код]

  • Нововолинський ліцей № 1 (просп. Перемоги, 6)[8]
  • Нововолинський ліцей № 2 (вул. Маяковського, 5)[9]
  • Нововолинський ліцей № 3 (вул. Грушевського, 19)[10]
  • Нововолинський ліцей № 4 (бульвар Шевченка, 12)[11]
  • Нововолинський ліцей № 5 (15-й мкр., 35)[12]
  • Нововолинський ліцей № 6 (6-й мкр., 1)[13]
  • Нововолинський ліцей № 7 (вул. Кауркова, 43)[14]
  • загальноосвітня школа № 8 (Благодатне, вул. Лесі Українки, 2)
  • спеціальна загальноосвітня школа № 9 (вул. Нововолинська, 17)[15]
  • Нововолинський ліцей №8 (вул. Кауркова, 4А)[16]

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 52 188 мешканців (2018). Населення — громади 58 809 мешканців.

Національний склад[ред. | ред. код]

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[17]:

Національність Відсоток
українці 93,75 %
росіяни 4,99 %
інші/не вказали 1,26 %

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[18][19]:

Мова Відсоток
українська 94,50 %
російська 5,09 %
інші/не вказали 0,41 %

Культура[ред. | ред. код]

Музичний гурт «Цвях», учасник музичного фестивалю «Червона рута-2017» у Маріуполі. Хор Нововолинської ДМШ «Діти-Світла», переможці всеукраїнського конкурсу «Калинове Гроно» у Болгарії за зайняте 1-ше місце і отриманя «Гран-Прі».

Релігія[ред. | ред. код]

22 грудня 2018 року громада УПЦ МП церкви Симеона Стовпника (с. Панасівка) без настоятеля перейшла до ПЦУ[20].

Медичні заклади[ред. | ред. код]

Поділ міста[ред. | ред. код]

  • Шахтарський мікрорайон
  • 15-й мікрорайон
  • 5-й мікрорайон
  • 6-й мікрорайон

Транспорт міста[ред. | ред. код]

У Нововолинську діє лише система маршрутних перевезень (міських та приміських):

  •     
  • Маршрутне таксі № 2 (6-й мкр. — Шахтарський мкр.)
  • Маршрутне таксі № 4, (Нововолинськ — р. Західний Буг)
  • Маршрутне таксі № 6 (6-й мкр. — р-н шахти № 3)
  • Маршрутне таксі № 546 (5-й мкр. — Гряди)
  •   
  • Маршрутне таксі № 8 (6-й мкр. — Шахта№ 1)
  • Маршрутне таксі № 9 (Нововолинськ — с. Млинище)
  • Маршрутне таксі № 109 (Гряди — Шахта Бужанська)
  •   
  •   
  • Маршрутне таксі № 14 (6-й мкр. — Шахта № 9)
  • Маршрутне таксі № 2/6 (6-й мкр. — р-н шахти № 3, Шахтарський мкр.)
  • Маршрутне таксі № 240 (Нововолинськ— Кречів)
  • Маршрутне таксі № 267 (Нововолинськ–Іваничі)
  • Маршрутне таксі № 271 (Нововолинськ–Заставне)
  • Маршрутне таксі 284 (Нововолинськ–Благодатне)
  • Маршрутне таксі № 165(568)(Нововолинськ– Поромів)
  • Маршрутне таксі № 603 (Нововолинськ — с. Млинище)

Спеціальні маршрутні автобуси:

  • № 105 (Нововолинськ — шахта Бужанська)

Інше:

  • Нововолинське державне підприємство (ДП) Волиньвантажтранс — залізничні вантажоперевезення (Нововолинськ — смт. Іваничі)
  • Аеродром Заболотці — аеродром сільгоспавіації з асфальтним покриттям? наразі не використовується за прямим призначенням[21] довжиною 400 м за 13 кілометрів від Нововолинська

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
  2. Цинкаловський, Олександер (1984). Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року) (Українською) . Вінніпег Канада: Накладом Товариства "Волинь". с. 108, том 1.
  3. Кравчук П. А. Рекорди Волині 1993. – Любешів, 1994. – 64 с. ISBN 5-7707-2014-1/4., с. 8
  4. Кравчук П. А. Книга рекордів Волині. — Луцьк : Волинська обласна друкарня ; Любешів : Ерудит, 2005. — 304 с. — ISBN 966-361-079-4.
  5. http://nmlz.com.ua/uk [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]
  6. https://promlit.com.ua/ua [Архівовано 13 січня 2019 у Wayback Machine.]
  7. ДНЗ Нововолинський ЦПТО. dnznovcpto.co.ua (нім.). Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.
  8. Нововолинська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 1 — колегіум Нововолинської міської ради. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 30 жовтня 2013.
  9. Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 30 жовтня 2013.
  10. Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 30 жовтня 2013.
  11. Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 30 жовтня 2013.
  12. Нововолинська загальноосвітня школа I—III ступенів № 5. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 30 жовтня 2013.
  13. Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 6. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 30 жовтня 2013.
  14. Нововолинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 13 лютого 2014.
  15. Нововолинська спеціальна загальноосвітня школа № 9. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 30 жовтня 2013.
  16. Нововолинська гімназія. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2014.
  17. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  18. Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  19. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  20. На Волині селяни переводять свою парафію з УПЦ МП до української церкви. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 24 березня 2019.
  21. Аеродром сільськогосподарської авіації. Литовезька громада
  22. Книга пам'яті. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]