Олександр Януш Заславський-Острозький
| Олександр Януш Заславський-Острозький | |
|---|---|
| пол. Aleksander Janusz Zasławski | |
 Князь Олександр на Острозі Заславський. Анджей Стех. 1670 | |
| Народився | 1651 |
| Помер | 1682 |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Національність | русин |
| Діяльність | аристократ |
| Відомий завдяки | Острозький ординат |
| Титул | князь |
| Конфесія | римо-католик |
| Рід | Заславські |
| Батько | Владислав Домінік Заславський-Острозький |
| Мати | Катерина Собеська |
| Брати, сестри | Теофіла Людвіка Заславська |
 | |
Олександр Януш Заславський-Острозький, князь Олександр Януш на Острозі Заславський граф на Тарнові (*1651 — †1682) — 3-й острозький ординат (1656–1682), останній нащадок магнатської родини Заславських та княжого роду Острозьких по чоловічій лінії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Єдиний син князя Владислава Домініка Заславського. У 1657 році Станіслав-Казимир Беневський став опікуном Олександра Януша, малолітнього дідича м. Тарнів.[1]
У 1669 році був одним з кандидатів на трон Речі Посполитої, натомість був обраний Михайло I Корибут Вишневецький[2]. У 1670 році заклав юридичну академію у Варшаві. Близько 1660 року заснував місто Олександрію. У 1670 заклав у старосвітській Варшаві юридику, названу на його ім'я Олександрією (з кінця XVIII століття та дільниця називається Динаси), де знаходиться так званий замок князів Острозьких.
У вроцлавському «Оссолінеумі» зберігається книга з приватної бібліотеки Олександра Заславського лат. Textus Veteris arti scilicet Isagogaru[m] Porpirij praedicamentorum Aristotelis simul cum duobus libris perihermenias eiusde[m] eme[n]date impressum [...] ; Eisagogī eis tas Aristotelous kategorias. Cracovie 1510.[3]
1682 року бездітний Олександр Януш Заславський-Острозький помер. Він не був одружений і не залишив після себе нащадків. Після смерті Олександра Януша Острозьку ординацію успадкувала його молодша сестра Теофіла Людвіка Заславська (1654—1709), дружина великого гетьмана коронного князя Дмитра Юрія Вишневецького.
Родинні зв'язки[ред. | ред. код]
| Софія Теофіла Данилович | Якуб Собеський | Єфросина Янушівна Острозька | Олександр Янушович Заславський | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Катерина Собеська | Владислав Домінік Заславський-Острозький | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Олександр Януш Заславський-Острозький | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czapliński W. Bieniewski Stanisław Kazimierz // Polski Słownik Biograficzny. — T. II. — S. 70. (пол.)
- ↑ Wolne elekcje. Архів оригіналу за 30 серпня 2009. Процитовано 10 жовтня 2009.
- ↑ Textus Veteris artis scilicet Isagogarum Porphirij predicamentorum Aristotelis simul cum duobus libris Perihermenias eiusdem emendate (Перевірено 6 серпня 2012)
Джерела[ред. | ред. код]
- Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — ISBN 966-8978-14-5.
| ||||||||||