Остапенко Лариса Іванівна
| Лариса Остапенко | |
|---|---|
| Остапенко Лариса Іванівна | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1 січня 1935 |
| Місце народження |
Бориспіль, Київська область |
| Дата смерті | 17 серпня 2010 (75 років) |
| Місце смерті | Київ |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українка |
| Професія | співачка |
| Освіта | Національна музична академія України імені Петра Чайковського |
| Співацький голос | мецо-сопрано |
| Нагороди |
 |
| www.ostapenko.in.ua | |
Лари́са Іва́нівна Оста́пенко (*1 січня 1935, Бориспіль, Київська область — †17 серпня 2010, Київ) — українська співачка (мецо-сопрано). Народна артистка Української РСР (1982).
Життєпис[ред. | ред. код]
Лариса Остапенко народилася 1 січня 1935 року в місті Бориспіль, Київської області у сім'ї Івана та Ольги Остапенків. Батько загинув на фронті Другої світової війни, тому мати змушена була самотужки виховувати дочок.
Велику роль у виборі майбутньої професії зіграв її шкільний вчитель співу Павло Горбачевський, який у худорлявій, з величезними сіро-зеленими очима та довгою косою дівчинці розгледів іскорку таланту. Він навчив її музичної грамоти, навіть купував нотні зошити і все потрібне для занять. Це він умовив матір, яка хотіла щоб дочка стала медиком, дозволити їй у 1953 році вступати до Київської консерваторії, у клас проф. Марфи Снаги-Паторжинської.
І знову чудовий педагог — Марфа Снага-Паторжинська зіграла вирішальну роль у долі Лариси Остапенко. Це вона визначила її голос як мецо-сопрано, з теситурою дві з половиною октави, який до цього вважали як сопрано, а для розвитку і становлення такого голосу потрібні інші вправи, твори, інший підхід у навчанні.[1]
Тут, у консерваторії, вона познайомилася з студентом композиторського факультету Олександром Білашем, з яким одружилася і прожила 47 щасливих літ.
Після закінчення консерваторії у 1958 році та навчання в аспірантурі при ній у 1959—1962 роках, працювала солісткою Оперної студії при Київській консерваторії. У 1965—1995 роках — солістка Київської філармонії.
З 1995 року проацювала на посаді доцента кафедри сольного співу в Київській консерваторії. Серед учнів — Т. Гавриленко. Т. Лебединцева, Л. Дубовик. В. Войналович. Р. Якобінчук. Н. Левина…
Лариса Остапенко померла 17 серпня 2010 року.
Творчість[ред. | ред. код]
«Люблю слухати Ларису Остапенко незалежно від того, що вона співає, бо завжди в її гнучкому й глибокому голосі, в манері співу, в усьому, що переповнює уяву на час єднання її з мистецтвом, бачу жінку розумну, духовно обдаровану, жінку, яка втілює в собі ідеали щастя і доброти, ідеали Вітчизни й найріднішої землі – України»
Лауреат конкурсу вокалістів ім. М. Мусоргського (Москва. 1964).
У концертних програмах виконувала твори В. Косенка, Ю. Мейтуса. О. Білаша. М. Мусоргського. П. Чайковського, М. Лисенка…
Виступала на сценах Канади, Польщі, Росії…
Активно записувалася на радіо і грамплатівках.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Золотий Фонд української естради. Остапенко Лариса uaestrada.org
Посилання[ред. | ред. код]
- Остапенко Лариса Іванівна // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 541.
- Офіційна сторінка Лариси Остапенко
- Золотий фонд української естради
- Гнидь Б. П. Виконавські школи України. — К.: НМАУ, 2002.
- Лариса Остапенко — Осіння пісня youtube.com 1965
- Лариса Остапенко — Вокаліз youtube.com 1982
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лариса Остапенко |
|
