П'єр Леллюш
| П'єр Леллюш | |
|---|---|
| фр. Pierre Lellouche | |
 | |
| Народився |
3 травня 1951[1][2] (72 роки) Туніс, Франція[3] |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | політик, адвокат, правник |
| Галузь | політика[4] і право[4] |
| Alma mater | Кондорсе, Гарвардський університет, Інститут політичних досліджень і Університет Париж X Нантер |
| Знання мов | французька[5][4] |
| Заклад | Національна школа адміністрації |
| Посада | депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції і депутат Національної асамблеї Франції |
| Партія | Об'єднання на підтримку республіки і Союз за Народний Рух |
| У шлюбі з | Анілор Банонd |
| Нагороди |
  |
| Сайт | pierre-lellouche.fr |
П'єр Леллюш (фр. Pierre Lellouche; нар. 3 травня 1951, Туніс) — французький політик, депутат, з 2009 по 2012 був держсекретарем в другому і третьому урядах Франсуа Фійона.
Життєпис[ред. | ред. код]
Випускник Паризького університету XI та Інституту політичних досліджень в Парижі, потім отримав ступінь доктора права в Гарвардському університеті[6]. Він працював юристом, у 1979 році був одним із засновників французького Інституту міжнародних відносин[en]. Писав публікації у «Newsweek», «Le Figaro» і «Le Point».
Він належав до Об'єднання на підтримку республіки, у 2002 році вступив до Союзу за народний рух. У 1993 він вперше обраний депутатом Національних зборів від департаменту Валь-д'Уаз, у 1997, 2002 і 2007 з успіхом переобирався в одному з районів Парижа[7]. З 1995 року він був радником Каннах, з 2001 року працював у міській раді Парижа. З 2004 по 2006 очолював Парламентську асамблею НАТО.
23 червня 2009, після реконструкції уряду Франсуа Фійона, він був призначений держсекретарем з європейської інтеграції[8]. У третьому кабінеті того ж прем'єр-міністра 14 листопада 2010 призначений держсекретарем з питань зовнішньої торгівлі. Він обіймав цю посаду до 15 травня 2012 року, коли на парламентських виборах у тому ж році, в черговий раз, він був обраний депутатом.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За заслуги» II ступеня (Україна, 2006) — за вагомий особистий внесок у розвиток міжнародного співробітництва, зміцнення авторитету та позитивного іміджу України у світі, популяризацію її історичних і сучасних надбань[9];
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sycomore / Assemblée nationale
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Pierre Lellouche. www.europeanleadershipnetwork.org (en-GB) . Процитовано 26 листопада 2020.
- ↑ M. Pierre Lellouche - Mandat clos - Paris (1re circonscription) - Assemblée nationale. www2.assemblee-nationale.fr. Процитовано 26 листопада 2020.
- ↑ French minister says bail-out alters EU treaty | Financial Times. www.ft.com. Процитовано 26 листопада 2020.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №698/2006. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 26 листопада 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
|
- Народились 3 травня
- Народились 1951
- Уродженці Туніса
- Випускники ліцею Кондорсе
- Випускники Гарвардського університету
- Випускники Інституту політичних досліджень
- Члени партії «Союз за Народний Рух»
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена Пошани (Вірменія)
- Депутати парламенту Франції
- Політики Франції
- Французькі правники
- Французькі адвокати
- Французькі євреї